¹ А Петро та Іван на дев'яту годину молитви йшли разом у храм.² І несено там чоловіка одного, що кривий був з утроби своєї матері. Його садовили щоденно в воротях храму, що Красними звалися, просити милостині від тих, хто до храму йшов.³ Як побачив же він, що Петро та Іван хочуть у храм увійти, став просити в них милостині.⁴ Петро ж із Іваном поглянув на нього й сказав: Подивися на нас!⁵ І той подивився на них, сподіваючися щось дістати від них.⁶ Та промовив Петро: Срібла й золота в мене нема, але що я маю, даю тобі: У Ім'я Ісуса Христа Назарянина устань та й ходи!⁷ І, узявши його за правицю, він підвів його. І хвилі тієї зміцнилися ноги й суглобці його!...⁸ І, зірвавшись, він устав та й ходив, і з ними у храм увійшов, ходячи та підскакуючи, і хвалячи Бога!⁹ Народ же ввесь бачив, як ходив він та Бога хвалив.¹⁰ І пізнали його, що це той, що при Красних воротях храму сидів ради милостині. І вони переповнились жахом та подивом із того, що сталось йому!¹¹ А тому, що тримався він Петра та Івана, увесь народ зачудований збігся до них на той ґанок, який Соломоновим зветься.¹² І, побачивши це, промовив Петро до народу: Мужі ізраїльські! Чого ви дивуєтесь цим, та чого ви на нас позираєте так, ніби те, що він ходить, ми зробили своєю силою чи благочестям?¹³ Бог Авраамів, та Ісаків, та Яковів, Бог наших батьків, Сина Свого прославив, Ісуса, Якого ви видали, і відцуралися перед Пилатом, як він присудив був пустити Його.¹⁴ Але ви відцурались Святого та Праведного, і домагалися видати вам душогубця.¹⁵ Начальника ж життя ви забили, та Його воскресив Бог із мертвих, чого свідками ми!¹⁶ І через віру в Ім'я Його вздоровило Ім'я Його того, кого бачите й знаєте. І віра, що від Нього, принесла йому вздоровлення це перед вами всіма.¹⁷ А тепер, браття, знаю, що вчинили ви це з несвідомости, як і ваші начальники.¹⁸ А Бог учинив так, як Він провіщав був устами Своїх усіх пророків, щоб терпіти Христові.¹⁹ Покайтеся ж та наверніться, щоб Він змилувався над вашими гріхами,²⁰ щоб часи відпочинку прийшли від обличчя Господнього, і щоб послав заповідженого вам Ісуса Христа,²¹ що Його небо мусить прийняти аж до часу відновлення всього, про що провіщав Бог від віку устами всіх святих пророків Своїх!²² Бо Мойсей провіщав: Господь Бог вам Пророка підійме від ваших братів, як мене; у всім Його слухайтеся, про що тільки Він вам говоритиме!²³ І станеться, що кожна душа, яка не послухала б того Пророка, знищена буде з народу.²⁴ Так само всі пророки від Самуїла й наступних, скільки їх говорило, також провіщали ці дні.²⁵ Сини ви пророків і того заповіту, що Бог вашим батькам заповів, промовляючи до Авраама: І в насінні твоїм усі народи землі благословлені будуть!²⁶ Воскресивши Свого Отрока, Бог послав Його перше до вас, щоб вас поблагословити, щоб кожен із вас відвернувся від злих своїх учинків!

¹ А коли промовляли вони до народу оце, до них приступили священики, і влада сторожі храму й саддукеї,² обурюючись, що навчають народ та звіщають в Ісусі воскресіння з мертвих.³ І руки наклали на них, і до в'язниці всадили до ранку, бо вже вечір настав був.⁴ І багато-хто з тих, хто слухав слово, увірували; число ж мужів таких було тисяч із п'ять.⁵ І сталось, що ранком зібралися в Єрусалимі начальники їхні, і старші та книжники,⁶ і Анна первосвященик, і Кайяфа, і Іван, і Олександер, і скільки було їх із роду первосвященичого.⁷ І, поставивши їх посередині, запиталися: Якою ви силою чи яким ви ім'ям те робили?⁸ Тоді Петро, переповнений Духом Святим, промовив до них: Начальники люду та старшини Ізраїлеві!⁹ Як сьогодні беруть нас на допит про те добродійство недужій людині, як вона вздоровлена,¹⁰ нехай буде відомо всім вам, і всім людям Ізраїлевим, що Ім'ям Ісуса Христа Назарянина, що Його розп'яли ви, то Його воскресив Бог із мертвих, Ним поставлений він перед вами здоровий!¹¹ Він камінь, що ви, будівничі, відкинули, але каменем став Він наріжним!¹² І нема ні в кім іншім спасіння. Бо під небом нема іншого Ймення, даного людям, що ним би спастися ми мали.¹³ А бачивши сміливість Петра та Івана, і спостерігши, що то люди обидва невчені та прості, дивувалися, і пізнали їх, що вони з Ісусом були.¹⁴ Та бачивши, що вздоровлений чоловік стоїть з ними, нічого навпроти сказати не могли.¹⁵ І, звелівши їм вийти із синедріону, зачали радитися між собою,¹⁶ говорячи: Що робити нам із цими людьми? Бож усім мешканцям Єрусалиму відомо, що вчинили вони явне чудо, і не можемо того заперечити.¹⁷ Та щоб більш не поширювалось це в народі, то з погрозою заборонімо їм, щоб нікому з людей вони не говорили про Це Ім'я.¹⁸ І, закликавши їх, наказали їм не говорити, і взагалі не навчати про Ісусове Ймення.¹⁹ І відповіли їм Петро та Іван, та й сказали: Розсудіть, чи це справедливе було б перед Богом, щоб слухатись вас більш, як Бога?²⁰ Бо не можемо ми не казати про те, що ми бачили й чули!²¹ А вони пригрозили їм ще, і відпустили їх, не знайшовши нічого, щоб їх покарати, через людей, бо всі славили Бога за теє, що сталось.²² Бо років більш сорока мав той чоловік, що на нім відбулося це чудо вздоровлення.²³ Коли ж їх відпустили, вони до своїх прибули й сповістили, про що первосвященики й старші до них говорили.²⁴ Вони ж, вислухавши, однодушно свій голос до Бога піднесли й промовили: Владико, що небо, і землю, і море, і все, що в них є, Ти створив!²⁵ Ти устами Давида, Свого слуги, отця нашого, сказав Духом Святим: Чого люди бунтуються, а народи задумують марне?²⁶ Повстають царі земні, і збираються старші докупи на Господа та на Христа Його.²⁷ Бо справді зібралися в місці оцім проти Отрока Святого Твого Ісуса, що Його намастив Ти, Ірод та Понтій Пилат із поганами та з народом Ізраїлевим,²⁸ учинити оте, що рука Твоя й воля Твоя наперед встановили були, щоб збулося.²⁹ І тепер споглянь, Господи, на їхні погрози, і дай Своїм рабам із повною сміливістю слово Твоє повідати,³⁰ коли руку Свою простягатимеш Ти на вздоровлення, і щоб знамена та чуда чинились Ім'ям Твого Святого Отрока Ісуса.³¹ Як вони ж помолились, затряслося те місце, де зібрались були, і переповнилися всі Святим Духом, і зачали говорити Слово Боже з сміливістю!³² А люди, що ввірували, мали серце одне й одну душу, і жаден із них не вважав що з маєтку свого за своє, але в них усе спільним було.³³ І апостоли з великою силою свідчили про воскресення Ісуса Господа, і благодать велика на всіх них була!³⁴ Бо жаден із них не терпів недостачі: бо, хто мав поле чи дім, продавали, і заплату за продаж приносили,³⁵ та й клали в ногах у апостолів, і роздавалося кожному, хто потребу в чім мав.³⁶ Так, Йосип, що Варнавою що в перекладі є син потіхи був прозваний від апостолів, Левит, родом кіпрянин,³⁷ мавши поле, продав, а гроші приніс, та й поклав у ногах у апостолів.