Сьогодні 07.05.2024, читаємо Буття 37, Марка 7 Рік 1

Буття 37

1 І осівся Яків у Краї мешкання батька свого, в Краї ханаанському.2 Оце оповість про Якова. Йосип, віку сімнадцяти літ, пас, як юнак, отару з братами своїми, з синами Білги та з синами Зілпи, жінок батька свого. І Йосип доносив недобрі звістки про них до їхнього батька.3 А Ізраїль любив Йосипа над усіх синів своїх, бо він був у нього сином старости. І він справив йому квітчасте вбрання.4 І бачили його браття, що їх батько полюбив його над усіх братів його, і зненавиділи його, і не могли говорити з ним спокійно.5 І снився був Йосипові сон, і він розповів своїм браттям, а вони ще збільшили ненависть до нього.6 І сказав він до них: Послухайте но про той сон, що снився мені.7 А ото ми в'яжемо снопи серед поля, і ось мій сніп зачав уставати, та й став. І ось оточують ваші снопи, та й вклоняються снопові моєму.8 І сказали йому його браття: Чи справді ти будеш царювати над нами, чи теж справді ти будеш панувати над нами? І вони збільшили ненависть до нього через сни його та через слова його.9 І снився йому ще сон інший, і він оповів його братам своїм, та й сказав: Оце снився мені ще сон, і ось сонце та місяць та одинадцять зір вклоняються мені.10 І він розповів це батькові своєму та браттям своїм. І докорив йому батько його, та й промовив до нього: Що то за сон, що снився тобі? Чи справді прийдемо ми, я та мати твоя та брати твої, щоб уклонитися тобі до землі?11 І заздрили йому брати його, а батько його запам'ятав ці слова.12 І пішли брати його пасти отару свого батька в Сихем.13 І сказав Ізраїль до Йосипа: Таж брати твої пасуть у Сихемі! Іди ж, і я пошлю тебе до них! А той відказав йому: Ось я!14 І сказав він до нього: Піди но, побач стан братів твоїх і стан отари, та й дай мені відповідь. І він послав його з долини Хеврону, і той прибув до Сихему.15 І знайшов його один чоловік, а він ось блукає по полю. І запитав його той чоловік, кажучи: Чого ти шукаєш?16 А той відказав: Я шукаю братів своїх. Скажи ж мені, де вони випасають?17 І сказав той чоловік: Вони пішли звідси, бо я чув, як казали вони: Ходімо до Дотаїну. І пішов Йосип за своїми братами, і знайшов їх у Дотаїні.18 А вони побачили його здалека, і поки він наблизився до них, то змовлялися на нього, щоб убити його.19 І сказали вони один одному: Ось іде той сновидець!20 А тепер давайте вбиймо його, і вкиньмо його до однієї з ям, та й скажемо: Дикий звір з'їв його! І побачимо, що буде з його снами.21 І почув це Рувим, і визволив його з руки їхньої, і сказав: Не губімо душі його!22 І сказав до них Рувим: Не проливайте крови, киньте його до ями тієї, що в пустині, а руки не кладіть на нього, щоб визволити його з їхньої руки, щоб вернути його до батька його.23 І сталося, коли прийшов Йосип до братів своїх, то вони стягнули з Йосипа вбрання його, вбрання квітчасте, що на ньому було.24 І взяли його, та й кинули його до ями, а яма та порожня була, не було в ній води.25 І сіли вони попоїсти хліба. І звели вони очі свої та й побачили, ось караван ізмаїлітів іде з Ґілеаду, а верблюди їхні несуть пахощі, і бальзам, і ладан, іде він спровадити це до Єгипту.26 І сказав Юда до своїх братів: Яка користь, що вб'ємо нашого брата, і затаїмо його кров?27 Давайте продамо його ізмаїльтянам, і рука наша нехай не буде на ньому, бо він брат нам, він наше тіло. І послухалися брати його.28 І коли проходили мідіяніти, купці, то витягли й підняли Йосипа з ями. І продали Йосипа ізмаїльтянам за двадцять срібняків, а ті повели Йосипа до Єгипту.29 А Рувим вернувся до ями, аж нема Йосипа в ямі! І розірвав він одежу свою...30 І вернувся він до братів своїх, та й сказав: Немає хлопця! А я, куди я піду?31 А вони взяли Йосипове вбрання, і зарізали козла, і вмочили вбрання в кров.32 І послали вони квітчасте вбрання, і принесли до свого батька, та й сказали: Оце ми знайшли. Пізнай но, чи це вбрання твого сина воно, чи ні?33 А він пізнав його та й сказав: Вбрання мого сина... Дикий звір його з'їв... Справді розшарпаний Йосип!34 І роздер Яків одіж свою, і зодягнув веретище на стегна свої, і багато днів справляв жалобу по синові своєму...35 І зачали всі сини його та всі дочки його потішати його. Але він не міг утішитися, та й сказав: У жалобі зійду я до сина мого до шеолу. І плакав за ним його батько.36 І мідіяніти продали Йосипа до Єгипту, до Потіфара, царедворця фараонового, начальника царської сторожі.

Марка 7

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16
1 І зібрались до Нього фарисеї та деякі з книжників, які прибули із Єрусалиму,2 і побачили, що деякі з учнів Його їли хліб руками нечистими, цебто невмитими.3 Бо фарисеї й усі юдеї, зберігаючи передання старших, не їдять, як старанно не вимиють рук;4 а вернувшися з ринку, вони ні їдять, поки не вмиються. Багато є й іншого, що вони прийняли, щоб додержувати: миття чаш, і глеків, і мідяного посуду.5 І запитали Його фарисеї та книжники: Чому учні Твої не живуть за переданням старших, але хліб споживають руками нечистими?6 А Він їм відказав: Добре пророкував про вас, лицемірів, Ісая, як написано: Оці люди устами шанують Мене, серце ж їхнє далеко від Мене...7 Та однак надаремне шанують Мене, бо навчають наук людських заповідей.8 Занехаявши заповідь Божу, передань людських ви тримаєтесь: обмиваєте глеки та чаші, і багато такого подібного й іншого робите ви.9 І сказав Він до них: Спритно відкидаєте ви заповідь Божу, аби зберегти своє передання.10 Бо Мойсей наказав: Шануй батька свого та матір свою, та: Хто злорічить на батька чи матір, нехай смертю помре.11 А ви кажете: Коли скаже хто батьку чи матері: Корван, чи дар Богові те, чим би ти скористатись від мене хотів,12 то вже вільно йому не робити нічого для батька чи матері,13 порушуючи Боже Слово вашим переданням, що його ви самі встановили. І багато такого ви іншого робите.14 І Він знову покликав народ і промовив до нього: Послухайте Мене всі, і зрозумійте!15 Немає нічого назовні людини, що, увіходячи в неї, могло б опоганити її; що ж із неї виходить, те людину опоганює.16 Коли має хто вуха, щоб слухати, нехай слухає!17 А коли від народу ввійшов Він до дому, тоді учні Його запиталися в Нього про притчу.18 І Він їм відказав: Чи ж і ви розуміння не маєте? Хіба ж не розумієте ви, що все те, що входить іззовні в людину, не може опоганити її?19 Бо не входить до серця йому, але до живота, і виходить назовні, очищуючи всяку їжу.20 А далі сказав Він: Що з людини виходить, те людину опоганює.21 Бо зсередини, із людського серця виходять лихі думки, розпуста, крадіж, душогубства,22 перелюби, здирства, лукавства, підступ, безстидства, завидющеє око, богозневага, гордощі, безум.23 Усе зле це виходить зсередини, і людину опоганює!24 І встав Він, і звідти пішов у землю тирську й сидонську. І, ввійшовши до дому, Він хотів, щоб ніхто не довідавсь, та не міг утаїтись.25 Негайно бо жінка одна, якої дочка мала духа нечистого, прочула про Нього, і прийшла, та й припала до ніг Йому.26 А ця жінка грекиня була, родом сирофінікіянка. Вона стала благати Його, щоб із дочки її демона вигнав.27 А Він їй сказав: Дай, щоб перше наїлися діти, не годиться бо хліб забирати в дітей, і кинути щенятам!28 А вона Йому в відповідь каже: Так, Господи! Але навіть щенята їдять під столом від дитячих кришок...29 І Він їй сказав: За слово оце йди собі, демон вийшов із твоєї дочки!30 А коли вона в дім свій вернулась, то знайшла, що дочка на постелі лежала, а демон вийшов із неї.31 І вийшов Він знов із країв тирських і сидонських, і подався шляхом на Сидон над море Галілейське, через околиці Десятимістя.32 І приводять до Нього глухого немову, і благають Його, щоб руку на нього поклав.33 І взяв Він його від народу самого, і вклав пальці Свої йому в вуха, і, сплюнувши, доторкнувся його язика.34 І, на небо споглянувши, Він зідхнув і промовив до нього: Еффата; цебто: Відкрийся!35 І відкрилися вуха йому, і путо його язика розв'язалось негайно, і він став говорити виразно!36 А Він їм звелів, щоб нікому цього не розповідали. Та що більше наказував їм, то ще більш розголошували.37 І дуже всі дивувалися та говорили: Він добре все робить: глухим дає чути, а німим говорити!

🚀 В Телеграм бот