¹ Яків жив на землі мандрування батька свого, на землі ханаанській.² Ось життя Якова. Йосип, сімнадцятирічний, випасав скотину разом із братами своїми, будучи юнаком, із синами Білги і з синами Зілпи, дружин батька свого. І переказував Йосип недобрі про них чутки батькові їхньому.³ Ізраїль любив Йосипа більше, аніж усіх синів своїх, тому що він був сином старості його, і пошив йому картатий одяг.⁴ І побачили брати його, що батько їхній любить його більше, аніж усіх братів його, і зненавиділи його, і не могли розмовляти з ним приязно.⁵ І бачив Йосип сон, і розповів братам своїм: і вони зненавиділи його ще більше.⁶ Він сказав їм: Прошу вас, вислухайте оповідь про сон, якого я бачив: ⁷ Ось ми в'яжемо снопи посеред поля; І ось, мій сніп підвівся, і постав прямо, і ось, ваші снопи поставали кружма і вклонилися моєму снопові.⁸ І сказали йому брати його: Невже ти будеш царювати над нами? Невже будеш володіти нами? І зненавиділи його ще глибше за сни його і за слова його.⁹ І бачив він ще один сон, і оповів про нього братам своїм, кажучи: Ось, я бачив іще сон: ось, сонце і місяць, і одинадцять зірок поклоняються мені.¹⁰ І він оповів [те] батькові своєму і братам своїм; і дорікнув йому батько його, і сказав йому: Що це за сон, котрого ти бачив? Невже я, і твоя мати, і твої брати прийдемо поклонитися тобі до землі?¹¹ Брати його гнівалися на нього; а батько його завважив це слово.¹² Брати його пішли пасти скотину батька свого в Сихем.¹³ І сказав Ізраїль Йосипові: Брати твої хіба не пасуть у Сихемі? Піди, я пошлю тебе до них. Він одказував йому: Ось я.¹⁴ І він сказав йому: Прохаю тебе, іди, поглянь, чи здорові брати твої і чи на місці скотина, і принеси мені відповідь. І послав його з долини Хевронської; і він прийшов у Сихем.¹⁵ І знайшов його якийсь чоловік заблуклим у полі, і запитав його той чоловік, говорячи: Чого ти шукаєш?¹⁶ Він сказав: Я шукаю братів моїх; скажи мені, де вони пасуть?¹⁷ І сказав той чоловік: Вони пішли звідси; бо я чув, як вони говорили: Підемо в Дотан. І пішов Йосип за братами своїми, і знайшов їх у Дотані.¹⁸ І побачили вони його здалеку, і передніше, аніж він наблизився до них, почали плекати супротив нього думку, щоб убити його.¹⁹ І сказали один одному: Ось, іде сновидець.²⁰ Підемо тепер, і уб'ємо його, і кинемо його в який-небудь яр, і скажемо, що хижий звір ізжер його; і побачимо, що буде з його снів.²¹ І почув про це Рувим, і врятував його від рук їхніх, сказавши: Не уб'ємо його.²² І сказав їм Рувим: Не проливайте крови; вкиньте його в рів, який у пустелі, а рук не накладайте на нього. [А все це говорив він], щоб захистити його від рук їхніх і повернути його до батька його.²³ Коли Йосип прийшов до братів своїх, вони стягнули з Йосипа одежу його, одежу барвисту, котра була на ньому;²⁴ І взяли його і вкинули до рову; а рів той був порожній, води в ньому не було.²⁵ І присіли вони їсти хліб, і, озирнувшись, побачили: Ось, іде із Ґілеаду караван ізмаїлтян, і верблюди їхні несуть стираксу, бальзам і ладан: ідуть вони, щоб завезти це до Єгипту.²⁶ І сказав Юда братам своїм: Яка користь, якщо ми уб'ємо брата нашого і приховаємо кров його?²⁷ Ходімо, продамо його Ізмаїлтянам, а руки наші хай не будуть на ньому; бо він брат наш, плоть наша. Брати пристали на його думку.²⁸ І, коли проходили купці мідіянські, витягли Йосипа з рову, і продали Йосипа Ізмаїлтянам за двадцять срібняків, а вони відвели Йосипа до Єгипту.²⁹ А Рувим прийшов знову до рову; і ось, нема Йосипа в рові. І розідрав він одежу свою,³⁰ І повернувся до братів своїх, і сказав: Юнака немає, а я, куди я подінуся?³¹ І взяли одежу Йосипову, і закололи козла, і вимазали одежу кров'ю;³² І послали картату одежу, і принесли батькові своєму, і сказали: Ми це знайшли; поглянь, чи не сина твого ця одежа, чи ні?³³ Він упізнав її, і сказав: [Це] одежа сина мого; хижий звір ізжер його; певне, розтерзаний Йосип.³⁴ І розідрав Яків одяг свій, і поклав рам'я на плечі свої, і оплакував сина свого багато днів.³⁵ І зібралися всі сини його, всі дочки його, щоб утішити його; але він не хотів жодної втіхи, і сказав: Із печаллю зійду до сина мого в могилу. Так оплакував його батько його.³⁶ Мідіяніти продали його у Єгипті Потіфарові, двірцевому вельможі фараоновому, старшині варти.