Читаємо: Буття 38, Марка 8

¹ І сталось того часу, Юда відлучивсь од браття свого, та й присусїдивсь до одного Адуламця, на прізвище Гіра.² І побачив там дочку одного Канаанця, його імя Шуа, і взяв і ввійшов до неї.³ І завагонївши вродила вона сина, і дала йому імя Гер.⁴ І завагонївши знов, уродила сина, і дала йому імя Онан.⁵ І завагонївши знов уродила ще сина, і дала йому імя Села. І був Юда у Кезїбі, як вона роджала.⁶ І взяв Юда жінку Герові, первенцеві свойму, на імя Тамара.⁷ Був же Гер первенець Юдин, ледачий ув очу в Господа, і вбив його Господь.⁸ Каже ж Юда Онанові: Увійди до братової жінки, та оженись із нею, яко дївер, і возстав сїмя братові твойму.⁹ Знав же Онан, що не йому буде насїннє, і як увіходив до братової жінки, проливав сїмє на землю, щоб не дати насїння братові свойму.¹⁰ Ледарство ж погань було в очу в Бога, що він коїв; тим убив і сього.¹¹ Каже Юда Тамарі, невістцї своїй: Седи вдовою в отецькій господї, докіль великий буде Села, син мій. Каже бо сам собі: Коли б і сей не вмер, як брати його. І пійшла Тамара й седїла в отецькій госпzдї.¹² Як уплило ж доволї часу, померла Шуанова дочка, жінка Юдина. Віджурившись після того Юда, пійшов до овечих стригачів своїх, сам і приятель його Гіра Адуламець, у Тімну.¹³ І сповістили невістку його Тамару говорючи: Он свекір твій ійде в Тімну стригти вівцї свої.¹⁴ Вона ж, поскидавши вдовицьку одежу з себе, окрилась наміткою, та заквіччалась, і сїла в Енаїмській царинї, що при дорозї в Тімну, знавши, що вже дорослий Села, та її не дано йому за жінку.¹⁵ І побачивши Юда, подумав, що се блудниця; окрила бо лице собі, і не впізнав її.¹⁶ Завернув же до неї з манівця, та й каже їй: Попусти менї ввійти до тебе. Не впізнав бо, що се невістка йому. Вона ж каже: Що менї даси, як увійдеш до мене?¹⁷ Він же каже: Пошлю тобі кізлика з отари. Вона ж каже: А чи даси менї залог докіль пришлеш?¹⁸ Він же каже: Який залог тобі дати? Вона каже: Перстень з печаткою твоєю, твій пояс, та палицю, що в руцї в тебе. І дав їй, та й увійшов до неї, і завагонїла від його.¹⁹ І встала та й пійшла, і скинула намітку з себе, і вдяглась ув одїж удовицьку.²⁰ Послав же Юда кізлика через руки приятеля свого Адуламця, узяти залог од молодицї, та не знайшов її.²¹ Поспитав же в міських людей, та й каже: Де блудниця, що седїла під Енамом при дорозї? І мовляли вони: Не було тутеньки нїякої блудницї.²² І вернувся до Юди та й каже: Не знайшов, і люде міські кажуть: Не було тутеньки нїякої блудницї.²³ Каже ж Юда: Нехай візьме собі, аби не сьміялись із нас; бо я послав кізлика, ти ж не знайшов.²⁴ І сталось через три місяцї, повідано Юдї: Зблудила Тамара, невістка твоя, і вже завагонїла від блуду. Каже ж Юда: Виведїть її, нехай спалять.²⁵ Вона ж, як її ведено, послала до свекра свого говорючи: Від того чоловіка, чиє оце, я завагонїла. І каже: Познавай, чий се перстень з печаткою, пояс і палиця.²⁶ Упізнав же Юда, та й каже: Оправдалась Тамара лучче мене; бо не оддав я її за Селу, сина мого. І не взнав її вже більше.²⁷ Сталося ж, як роджала, що були близнята в утробі її.²⁸ Сталося ж, як роджала, висунуло ручку, і взявши баба-сповитуха, перевязала ручку йому червоною ниткою, говорючи: Се вийшло перве.²⁹ І сталось, як потягло назад ручку, дивись, вийшов брат його. Вона ж каже: Як се ти прорвавсь? І дала йому імя Перез.³⁰ А потім вийшов брат його, і в його на ручцї була червона нитка. І дала імя йому Серах.

¹ Тими днями, як було пребагато народу й не мали що їсти, покликавши Ісус учеників своїх, рече їм:² Жаль менї народу, що вже три днї пробувають зо мною, і не мають що їсти;³ А коли відпущу їх голодних до домівок їх, помлїють в дорозї; деякі бо з них здалека поприходили.⁴ І відказали Йому ученики Його: Звідкіля ж сих зможе хто тут нагодувати хлїбом у пустинї?⁵ І питав їх: Скільки маєте хлїбів? Вони ж кажуть: Сїм.⁶ І звелїв Він народові сїдати на землї; і взявши сїм хлїбів, оддавши хвалу, ламав і давав ученикам своїм, щоб клали перед ними; і клали перед народом.⁷ І мали рибок кілька; й поблагословивши, казав покласти й те.⁸ Їли ж і наситились, і назбирали останків ламаного сїм кошів.⁹ Було ж тих, що їли, з чотири тисячі; і відпустив їх.¹⁰ І, зараз увійшовши в човен з учениками своїми, прибув у сторони Далманутанські.¹¹ І вийшли Фарисеї, та й почали перепитуватись із Ним, допевняючись у Него ознаки з неба, спокушуючи Його.¹² І зітхнувши Він духом своїм, рече: Чого кодло се ознаки шукає? Істино глаголю вам: Не дасть ся кодлу сьому ознака.¹³ І, оставивши їх, увійшов знов у човен, і поплив на той бік.¹⁴ І забули взяти хлїба, й опріч одного хлїба не мали з собою в човнї.¹⁵ І наказував їм, глаголючи: Гледїть, остерегайтесь квасу Фарисейського й квасу Іродового.¹⁶ І міркували вони між собою, кажучи: Се, що хлїба не маємо.¹⁷ І зрозумівши Ісус, рече їм: Чого міркуєте, що хлїба не маєте? Невже ж ви ще не постерегаєте й не розумієте? Чи ще затвердїле маєте серце ваше?¹⁸ Очі мавши, не бачите? й, уші мавши, не чуєте, й вже не памятаєте?¹⁹ Як пять хлїбів ламав я на пять тисяч, скільки кошиків повних ламаного назбирали ви? Кажуть Йому: Дванайцять.²⁰ Як же сїм на чотирі тисячі, скільки кошів повних ламаного назбирали ви? Вони кажуть: Сїм.²¹ І рече їм: Як же ви не розумієте?²² І приходить у Витсаїду; й приводять Йому слїпого, й просять Його, щоб до него приторкнув ся.²³ І взявши за руку слїпого, вивів його осторонь села; й, плюнувши на очі його, положив руки на него, й спитав його, чи що бачить.²⁴ І, позирнувши вгору, каже: Бачу людей, що мов дерева ходять.²⁵ Опісля знов положив руки на очі його, й заставив його позирнути вгору; і сцїлив ся він, і бачив ясно все.²⁶ І відослав його до домівки його, глаголючи: Анї в село не входь, анї розказуй нїкому в селї.²⁷ І вийшов Ісус і ученики Його у села Кесариї Филипової, і дорогою питав учеників своїх, глаголючи їм: Хто я, - кажуть люде?²⁸ Вони ж одказали: Йоан Хреститель; а инші: Ілия; инші ж: Один з пророків.²⁹ А він рече їм: Ви ж, хто я, скажете? Озвав ся ж Петр і каже Йому: Ти єси Христос.³⁰ І наказав їм, щоб нїкому не казали про Него.³¹ І почав навчати їх, що мусить Син чоловічий багато терпіти, й відцурають ся Його старші, та архиєреї, та письменники, і вбють, і в третїй день воскресне Він.³² І явно слово глаголав. І взявши Його Петр, почав докоряти Йому.³³ Він же, обернувшись і поглянувши на учеників своїх, докорив Петру, глаголючи: Іди геть, сатано: бо мислиш не про Боже, а про чоловіче.³⁴ І, прикликавши народ укупі з учениками своїми, рече їм: Хто хоче йти за мною, нехай одречеть ся себе, й візьме хрест свій, та й іде слїдом за мною.³⁵ Хто бо хоче душу свою спасти, погубить її; хто ж погубить душу свою задля мене та євангелиї, той спасе її.³⁶ Що бо за користь чоловікові, коли здобуде сьвіт увесь, а занапастить душу свою?³⁷ Або що дасть чоловік у замін душі своєї?³⁸ Хто бо соромити меть ся мене й моїх словес між кодлом сим перелюбним і грішним, і Син чоловічий соромити меть ся його, як прийде в славі Отця свого з ангелами сьвятими.