¹ Сталося ж того часу, що Юда відділився від своїх братів і пішов до одного адуламійця, на ім'я Хіра.² Побачив він там дочку одного ханаанця, на ім'я Шуа, взяв собі за жінку й увійшов до неї.³ Вона зачала і вродила сина та й він дав йому ім'я Ер.⁴ Зачала знову і вродила сина й назвала його Онан.⁵ Та й ще раз вона вродила сина й дала йому ім'я Шела; а було це в Кезіві, як вона його породила.⁶ Згодом узяв Юда своєму первісткові Ерові жінку, на ім'я Тамара.⁷ Але Ер, первенець Юди, був лихий в очах Господніх, і Господь убив його.⁸ Тож Юда сказав до Онана: `Ввійди до жінки твого брата як дівер, сповни твій обов'язок, щоб зберегти потомство твоєму братові.`⁹ Знав же Онан, що це не його буде потомство, тож коли він увіходив до жінки свого брата, то викидав сім'я на землю, щоб не дати потомства братові своєму.¹⁰ Не сподобалося Господові, що цей учинив, і він убив його теж.¹¹ Тож каже Юда Тамарі, своїй невістці: `Сиди вдовою в домі свого батька, доки не виросте Шела, мій син.` Бо думав собі: `Якби ж то не вмер і цей, як його брати.` Пішла ж Тамара до дому свого батька і відтоді сиділа там.¹² Як минуло вже чимало часу, дочка Шуа, жінка Юди, померла. І коли Юда вивершив жалобу, пішов він стригти вівці у Тімну, він і його друг Хіра з Адулламу.¹³ Про те сповіщено Тамару: он, мовляв, твій свекор, іде в Тімну стригти свої вівці.¹⁴ Тож скинула вона з себе вдовичу одежу, накрилась наміткою, затулилася та й сіла при вході в Енаїм, що при дорозі до Тімни, бо бачила вона, що Шела вже виріс, та не дали йому її за жінку.¹⁵ Коли побачив її Юда, подумав, що то повія, бо вона своє лице заслонила.¹⁶ Тож завернув до неї з дороги й каже: `Ануж увійду до тебе!` Бо не знав що то його невістка. А вона каже: `Що даси мені, як увійдеш до мене?`¹⁷ Він же відповів: `Пошлю тобі козеня з отари.` На це вона сказала: `Чи даси завдаток, поки пришлеш?`¹⁸ А він питає: `Який завдаток маю тобі дати?` Вона й каже: `Твою печатку, твою мотузку й твою палицю, що в твоїй руці.` І дав він їй те й увійшов до неї, та й вона зачала від нього.¹⁹ По тому вона встала, пішла додому, скинула намітку з себе й надягнула знов одіж удовицтва свого.²⁰ Тим часом Юда послав козеня через свого друга з Адулламу відобрати заставу від жінки, але той не знайшов її.²¹ Питав він місцевих людей: `Де та повія, що була в Енаїмі при дорозі?` А вони відповідали: `Не було тут ніякої повії.`²² Тож повернувся він до Юди й каже: `Не знайшов я там її, та й місцеві люди казали: «Не було тут ніякої повії».`²³ Тоді каже Юда: `Нехай собі бере, аби з нас люди не сміялись: ось я був послав козеня, а ти не знайшов її.`²⁴ По якихось трьох місяцях повідомлено Юду: Зблудила, мовляв, Тамара, твоя невістка, ба й більше: завагітніла вона від блуду. А Юда сказав: `Нехай виведуть її геть і спалять!`²⁵ Коли її виводили, вона послала своєму свекрові сказати: `Від чоловіка, чиї оці речі, я зачала.` І додала: `Пізнавай, будь ласка, чиї оці речі: печатка, мотузка й палиця.`²⁶ Тоді Юда пізнав їх і сказав: `Вона слушніша від мене, бо я не дав їй Шелу, мого сина!`²⁷ Коли ж настав їй час родити, ось - близнята в її лоні.²⁸ І як вона породила, висунуло одне ручку, а повитуха схопила і прив'язала до ручки червону нитку, кажучи: `Це вийшло перше.`²⁹ Та й сталось: коли воно назад потягло ручку - аж тут його брат вийшов. І каже вона: `Як же ти прорвався!` І назвала його ім'ям Перец.³⁰ По тому вийшов його брат, у якого на рученяті була червона нитка. І дала йому ім'я Зерах.