Читаємо: Буття 38, Марка 8

¹ У той час Юда відійшов од братів своїх, і оселився поблизу одного адулламійця, на ім'я Хіра.² І побачив там Юда доньку одного ханаанця, на ім'я Шуа; і взяв її, і увійшов до неї.³ Вона зачала, і породила сина; і дав йому ім'я: Ер.⁴ І зачала знову, і породила сина, і дала йому ім'я: Онан.⁵ І ще породила сина, і дала йому ім'я: Шела. Юда був у Кезиві, коли вона породила його.⁶ І взяв Юда дружину Ерові, первісткові своєму; ім'я її – Тамар.⁷ Але Ер, первісток Юдин, був лихий в очах Господа, і Господь позбавив його життя.⁸ І сказав Юда Онанові: Увійди до дружини брата твого, одружися з нею, як дівер, аби продовжити потомство братові твоєму.⁹ Онан знав, що потомство буде не його, тож коли він увіходив до жінки брата свого, то викидав насіння на землю, щоб не дати потомства братові своєму.¹⁰ Недобре було перед очима Господа те, що він робив, і Він умертвив його.¹¹ І сказав Юда Тамарі, невістці своїй: Живи вдовою в домі батька твого, доки підросте Шела, син мій. Тому що подумки міркував: Щоб і цей не вмер, як брати його. Тамар пішла, і почала жити в домі батька свого.¹² Минуло багато часу, і вмерла донька Шуї, дружина Юдина. Юда, утішившись, пішов у Тімну, де стригли скотину його, сам і Хіра, друг його з Адулламу.¹³ І повідали Тамарі, говорячи: Ось, свекор твій іде у Тімну, стригти овець своїх.¹⁴ І скинула вона з себе одежу вдівства свого, запнулася покривалом, і, затулившись, сіла біля воріт Енаїму, який по дорозі у Тімну, тому що бачила, що Шела виріс, а її не дали йому за дружину.¹⁵ І побачив її Юда, і мав її за повію, бо вона запнула лице своє.¹⁶ Він завернув до неї, і сказав: Прошу тебе, дай увійду я до тебе. Бо не знав, що це невістка його. Вона сказала: Що ти даси мені, якщо увійдеш до мене?¹⁷ Він сказав: Я надішлю тобі козеня з отари. Вона сказала: Чи даси мені заставу, поки пришлеш?¹⁸ Він сказав: Яку дати тобі заставу? Вона сказала: Печатку твою, яка на руці твоїй, перев'язь та палицю, що в руці твоїй. І дав їй, і увійшов до неї, і вона завагітніла від нього.¹⁹ А відтак вона повернулася додому, скинула з себе покривало, і одяглася знову в одежу вдівства свого.²⁰ А Юда послав козеня через друга свого адулламійця, щоб забрати заставу з руки жінки; але той не знайшов її.²¹ І запитав мешканців того краю, кажучи: Де блудниця, [котра була] в Енаїмі при дорозі? Але вони сказали: Тут не було блудниці²² І повернувся він до Юди і сказав: Я не знайшов її, і мешканці місцини тієї сказали: Тут не було блудниці.²³ Юда сказав: Нехай вона візьме собі, але щоб не почали над нами сміятися; Ось, я посилав це козеня, але ти не знайшов її.²⁴ Минуло близько трьох місяців, і сказали Юді, кажучи: Тамар, невістка твоя, зблудила, і ось, вона вагітна від блуду. Юда сказав: Виведіть її, хай її спалять.²⁵ Та коли повели її, вона послала переказати свекрові своєму: Я вагітна від того, чиї ці речі. І сказала: Я благаю тебе, впізнай, чия це печатка і перев'язь, і палиця.²⁶ Юда впізнав, і сказав: Вона слушніша від мене, бо я не дав її Шелі, синові моєму. І не пізнавав її більше.²⁷ Під час пологів у неї виявилося, що близнята в лоні її.²⁸ І коли почалися пологи у неї, то з'явилася рука, і повитуха схопила й прив'язала до руки червону нитку, сказавши: Цей вийшов перший.²⁹ Але він забрав руку свою; і ось, вийшов брат його. І вона сказала: Це ж як ти розірвав перепону? І названо йому ім'я Перец.³⁰ Потім вийшов брат його з червоною ниткою на зап'ясті; І названо йому ім'я: Зерах.

¹ За тих днів, коли зібралося дуже багато народу і нічого було їм їсти, Ісус прикликав учнів Своїх і сказав їм: ² Жаль Мені народу, що вже три дні зі Мною, але нічого не їсть;³ Якщо голодними відпущу їх до осель їхніх, то знесиліють у дорозі, бо деякі з них прийшли здалеку.⁴ Учні Його відповідали Йому: Звідки хтось зміг би [взяти] тут у пустелі хлібів, щоб нагодувати їх?⁵ І запитав у них: Скільки у вас хлібів? Вони сказали: Сім.⁶ Тоді звелів народові прилягти на землю; і, взявши сім хлібів і подякувавши, переламав і дав учням Своїм, щоб вони роздали; і вони роздали народові.⁷ Було в них також трохи рибин; благословивши, Він звелів роздавати і їх.⁸ І їли і наситилися; і набрали кусків, що залишилися, сім кошиків.⁹ А тих, що їли, було близько чотирьох тисяч. І відпустив їх.¹⁰ І відразу зайшов до човна з учнями Своїми, прибув до Далманутського краю.¹¹ Вийшли фарисеї, почали з Ним сперечатися і вимагали від Нього ознак на небі, – спокушали Його.¹² І Він, глибоко зітхнувши, сказав: Нащо рід цей вимагає ознак? Істину вам кажу, не дасться родові цьому ознака.¹³ І покинув їх – знову зайшов до човна і відплив на той бік.¹⁴ При цьому учні Його забули взяти хлібів і, окрім одного хліба, не мали з собою в човні.¹⁵ А Він заповідав їм, кажучи: Глядіть, бережіться закваски фарисейської і закваски Іродової.¹⁶ І міркували поміж собою, говорячи: [Це означає], що немає хлібів у нас.¹⁷ Ісус дізнався про те, тому сказав їм: Чому хвилюєтеся, через те, що немає у вас хлібів? Ви й досі не розумієте і не тямите? Чи досі у вас закам‘яніле серце?¹⁸ Маючи очі – не бачите? Маючи вуха – не чуєте? І не пам‘ятаєте?¹⁹ Коли Я п‘ять хлібів переламав для п‘яти тисяч [люду], скільки кошиків, повних кусками хліба ви набрали? Сказали Йому: Дванадцять.²⁰ А коли сім для чотирьох тисяч, скільки кошиків ви набрали залишених кусків? Сказали: Сім.²¹ І сказав їм: Як же ви не розумієте?²² Прийшов до Віфсаїду, і привели до нього сліпого й попросили, щоб доторкнувся до нього.²³ Він узяв сліпого за руку, вивів його за поселення, помазав слиною очі і поклав на нього руки, та й запитав у нього: Чи бачить щось?²⁴ Він глянув і сказав: Бачу перехожих людей, що ходять, мов дерева.²⁵ Потім знову поклав руки на очі йому і наказав глянути. І він прозрів і почав бачити все виразно.²⁶ І послав його додому, сказавши: Не заходь до поселень і не оповідай нікому в поселенні.²⁷ І пішов Ісус з учнями Своїми в поселення Кесарії Пилипової, а в дорозі запитував учнів Своїх: За кого Мене мають люди?²⁸ Вони відповідали: За Івана Хрестителя, інші – за Іллю, а ще одні – за одного з пророків.²⁹ Він сказав їм: А ви за кого Мене вважаєте? Петро сказав Йому: Ти – Христос!³⁰ І заборонив їм, щоб нікому не говорили про Нього.³¹ І почав навчати їх, що Синові Людському багато треба вистраждати, відцураються од Нього старці, першосвященики і книжники, і вб‘ють Його, а третього дня Він воскресне.³² І говорив про це відверто. Але Петро відкликав Його і почав заперечувати Йому.³³ Але Він, обернувшися і глянувши на учнів Своїх, заборонив Петрові, кажучи: Відійди од Мене, сатано, тому що ти міркуєш не про те, що Боже, але що людське.³⁴ А тоді підкликав народ з учнями Своїми і сказав їм: Хто хоче йти за Мною, відмовся од себе і візьми хреста свого і йди слідом за Мною;³⁵ Бо хто хоче життя своє зберегти, той утратить його; а хто втратить життя заради Мене і Євангелії, той збереже його;³⁶ Бо яка користь людині, якщо вона придбає цілісінький світ, а душі своїй нашкодить?³⁷ Або якого викупа дасть людина за душу свою?³⁸ Бо хто посоромиться Мене і Моїх слів у роді цьому перелюбному і грішному, того посоромиться й Син Людський, коли прийде у славі Батька Свого із святими Ангелами.