¹ Сталося ж, в тім часі пішов Юда від своїх братів і пішов аж до чоловіка якогось Одолламіта, якому імя Ірас.² І побачив там Юда дочку чоловіка хананейця, якій імя Сава, і взяв її і ввійшов до неї.³ І зачавши, породила сина, і назвала його імя Ір.⁴ І зачавши, знову породила сина, і назвала його імя Авнан.⁵ І додавши, ще породила сина, і назвала його імя Силом. Вона ж була у Хасві, коли їх породила.⁶ І взяв Юда жінку Іру свому первородному, якій імя Тамар.⁷ Був же Ір, первородний Юди, злий перед Господом, і Бог його забив.⁸ Сказав же Юда Авнанові: Ввійди до жінки твого брата і оженися з нею, і воскреси насіння твому братові.⁹ Авнан, зрозумівши ж, що не йому буде насіння, сталося коли входив до жінки свого брата, виливав на землю, щоб не дати насіння свому братові.¹⁰ Поганим же виказався перед Богом, бо це зробив, і Він забив і цього.¹¹ Сказав же Юда своїй невістці Тамарі: Сиди вдовою в домі твого батька, доки великим не стане мій син Силом. Сказав бо: Щоб часом не помер і цей, так як його брати. Відійшовши ж Тамара сіла в домі свого батька.¹² Сповнилися ж дні, і померла Сава жінка Юди. І потішившись, Юда пішов до стрижіїв своїх овець, він та його пастух Ірас Одолламіт, до Тамни.¹³ І сповіщено його невістці Тамарі, кажучи: Ось твій тесть іде до Тамни стригти свої вівці.¹⁴ І скинувши з себе одіж вдівства, накинула намітку і прикрасилася, і сіла при брамі Енану, що є в дорозі до Тамни. Бо знала, що великим став Силом, він же не дав її йому в жінку.¹⁵ І Юда, побачивши її, подумав, що вона є розпусницею. Бо покрила своє лице, і не впізнав її.¹⁶ Повернув же до неї з дороги і сказав її: Дозволь мені ввійти до тебе, бо не пізнав, що це його невістка. Вона ж сказала: Що мені даси, якщо ввійдеш до мене?¹⁷ Він же сказав: Я тобі пішлю козля з овець. Вона ж сказала: Якщо даси залог доки ти не пришлеш.¹⁸ Він же сказав: Який залог тобі дам? Вона ж сказала: Твій перстень і ланцюжок і палицю, що в твоїй руці. І дав їй і ввійшов до неї, і зачала в лоні від нього.¹⁹ І вставши, відійшов, і вона скинула зі себе намітку і зодяглася в одіж свого вдівства.²⁰ Післав же Юда козля рукою свого пастуха Одолламіта, щоб забрати залог від жінки, і не знайшов її.²¹ Запитав же мужів, що на місці: Де є розпусниця, що була в Енані при дорозі? І сказали: Не було тут розпусниці.²² І повернувся до Юди і сказав: Не знайшов я, і чоловіки на місці кажуть, що там немає розпусниці.²³ Сказав же Юда: Хай має те, але щоб часом не висміяно нас. Я ж післав це козеня, ти ж не знайшов.²⁴ Сталося ж, після трьох місяців звіщено Юді, кажучи: Розпустилася твоя невістка Тамара, і ось має в лоні від розпусти. Сказав же Юда: Виведіть її, і хай буде спалена.²⁵ Вона ж, коли провадили, післала до свого тестя кажучи: Від чоловіка чиїм є це, я маю в лоні. І сказала: Пізнавай чий перстень і ланцюжок і ця палиця.²⁶ Пізнав же Юда і сказав: Тамара справедливіша від мене, задля того, що я її не дав моєму синові Силому. І не додав ще пізнати її.²⁷ Сталося ж, коли вона родила, і в неї були близнята в її лоні.²⁸ Сталося ж, коли родила вона, один витягнув руку, взявши ж, повитуха завязала на його руку червону нитку, кажучи: Цей вийде першим.²⁹ Коли ж він відтягнув руку, і зараз вийшов його брат. Вона ж сказала: Як то перервано тобою перегородку? І назвала його імя Фарес.³⁰ І після цього вийшов його брат, у якого була на його руці червона нитка. І назвала його імя Зара.