¹ І, озвавшись Ісус, знов промовив до них приповістями, глаголючи:² Уподобилось царство небесне чоловіку цареві, що нарядив весїллє синові своєму;³ і післав слуги свої кликати запрошених на весїллє; і не схотїли прийти.⁴ Знов післав инші слуги, говорячи: Скажіть запрошеним: Ось я обід мій наготовив; воли мої й годоване побито, і все налагоджене; ідїть на весїллє.⁵ Вони ж, занехавши, пійшли собі, один на хутір, другий до свого торгу;⁶ а останнї, взявши слуг його, знущались із них, та й повбивали.⁷ Цар же, почувши, прогнївив ся, й піславши військо своє, вигубив тих розбишак, і запалив город їх.⁸ Рече тодї до слуг своїх: Весїллє налагоджене, запрошені ж не були достойні.⁹ Ійдїть же на росхідні шляхи, й кого знайдете, запрошуйте на весїллє.¹⁰ І вийшовши слуги ті на шляхи, зібрали всїх, кого знайшли, й лихих і добрих; і було весїллє повне гостей.¹¹ Цар же, ввійшовши подивитись на гостї, побачив там чоловіка, не одягненого у весїльню одежу;¹² і рече до него: Друже, як се увійшов єси сюди, не мавши весїльньої одежі? Він же мовчав.¹³ Рече тодї цар до слуг: Звязавши йому ноги й руки, візьміть його й викиньте в темряву надвірню; там буде плач і скреготаннє зубів.¹⁴ Багато бо званих, мало ж вибраних.¹⁵ Тодї пійшли Фарисеї, і радили раду, як би піймати Його на слові.¹⁶ І висилають до Него учеників своїх з Іродиянами, говорячи: Учителю, знаємо, що ти правдивий єси, й на путь Божий правдою наставляєш, і нї про кого не дбаєш; бо не дивиш ся на лице людей.¹⁷ Скажи ж тепер нам: Як тобі здаєть ся? годить ся давати данину кесареві, чи нї?¹⁸ Постеріг же Ісус лукавство їх, і рече: Що ви мене спокушуєте, лицеміри?¹⁹ Покажіть менї гріш податковий. Вони ж принесли йому денария.²⁰ І рече до них: Чиє обличчє се й надпись?²¹ Кажуть йому: Кесареве. Тодї рече до них: Віддайте ж кесареве кесареві, а Боже Богові.²² І, вислухавши, здивувались, і, лишивши Його, пійшли.²³ Того ж дня приступили до Него Садукеї, що кажуть: нема воскресення, і питали Його,²⁴ говорячи: Учителю, Мойсей сказав: Коли хто вмре, не мавши дїтей, то нехай брат його оженить ся з жінкою його, й воскресить насїннє братові своєму.²⁵ Було ж у нас сїм братів; і первий, оженившись, умер, і, не мавши насїння, покинув жінку свою братові своєму;²⁶ так само й другий брат, і третїй, аж до семого.²⁷ Опісля ж усїх умерла й жінка.²⁸ Оце ж у воскресенню кому з сїмох буде вона жінкою? всї бо мали її.²⁹ Озвав ся ж Ісус і рече до них: Помиляєтесь ви, не знаючи писання, анї сили Божої.³⁰ Бо в воскресенню не женять ся, нї віддають ся, а будуть як ангели Божі на небі.³¹ Про воскресеннє ж мертвих хиба не читали, що сказано вам од Бога, глаголючого:³² Я Бог Авраамів, і Бог Ісааків, і Бог Яковів? Не єсть Бог Богом мертвих, а живих.³³ І, слухаючи народ, дивував ся наукою Його.³⁴ Фарисеї ж, почувши, що Він примусив Садукеїв мовчати, зібрались ради того.³⁵ І спитав один з них, учитель закону, спокушуючи Його й кажучи:³⁶ Учителю, котора заповідь велика в законї?³⁷ Ісус же рече йому: Люби Господа Бога твого всїм серцем твоїм, і всею душею твоєю, і всею думкою твоєю.³⁸ Се перва й велика заповідь.³⁹ Друга ж подібна їй: Люби ближнього твого, як себе самого.⁴⁰ На сих двох заповідях увесь закон і пророки стоять.⁴¹ Як же зібрались Фарисеї, питав їх Ісус,⁴² глаголючи: Що ви думаєте про Христа? чий Він син? Кажуть Йому: Давидів.⁴³ Рече Він до них: Як же се Давид зве Його в дусї Господом, говорячи:⁴⁴ Рече Господь Господеві моєму: Сиди по правицї в мене, доки положу ворогів Твоїх підніжком ніг твоїх?⁴⁵ Коли ж Давид зве Його Господом, то як же Він син йому?⁴⁶ І нїхто не з'умів йому відказати нї слова, й нїхто з того часу не важив ся питати Його нїколи.