¹ А Ісус, відповідаючи, знов почав говорити їм притчами, кажучи:² Царство Небесне подібне одному цареві, що весілля справляв був для сина свого.³ І послав він своїх рабів покликати тих, хто був на весілля запрошений, та ті не хотіли прийти.⁴ Знову послав він інших рабів, наказуючи: Скажіть запрошеним: Ось я приготував обід свій, закололи бики й відгодоване, і все готове. Ідіть на весілля!⁵ Та вони злегковажили та порозходились, той на поле своє, а той на свій торг.⁶ А останні, похапавши рабів його, знущалися, та й повбивали їх.⁷ І розгнівався цар, і послав своє військо, і вигубив тих убійників, а їхнє місто спалив.⁸ Тоді каже рабам своїм: Весілля готове, але недостойні були ті покликані.⁹ Тож підіть на роздоріжжя, і кого тільки спіткаєте, кличте їх на весілля.¹⁰ І вийшовши раби ті на роздоріжжя, зібрали всіх, кого тільки спіткали, злих і добрих. І весільна кімната гістьми переповнилась.¹¹ Як прийшов же той цар на гостей подивитись, побачив там чоловіка, в одежу весільну не вбраного,¹² та й каже йому: Як ти, друже, ввійшов сюди, не мавши одежі весільної? Той же мовчав.¹³ Тоді цар сказав своїм слугам: Зв'яжіть йому ноги та руки, та й киньте до зовнішньої темряви, буде плач там і скрегіт зубів...¹⁴ Бо багато покликаних, та вибраних мало.¹⁵ Тоді фарисеї пішли й умовлялись, як зловити на слові Його.¹⁶ І посилають до Нього своїх учнів із іродіянами, і кажуть: Учителю, знаємо ми, що Ти справедливий, і наставляєш на Божу дорогу правдиво, і не зважаєш ні на кого, бо на людське обличчя не дивишся Ти.¹⁷ Скажи ж нам, як здається Тобі: чи годиться давати податок для кесаря, чи ні?¹⁸ А Ісус, знавши їхнє лукавство, сказав: Чого ви, лицеміри, Мене випробовуєте?¹⁹ Покажіть Мені гріш податковий. І принесли динарія Йому.²⁰ А Він каже до них: Чий це образ і напис?²¹ Ті відказують: Кесарів. Тоді каже Він їм: Тож віддайте кесареве кесареві, а Богові Боже.²² А почувши таке, вони диву далися. І, лишивши Його, відійшли.²³ Того дня приступили до Нього саддукеї, що твердять, ніби нема воскресення, і запитали Його,²⁴ та й сказали: Учителю, Мойсей наказав: Коли хто помре, не мавши дітей, то нехай його брат візьме вдову його, і відновить насіння для брата свого.²⁵ Було ж у нас сім братів. І перший, одружившись, умер, і, не мавши насіння, зоставив дружину свою братові своєму.²⁶ Так само і другий, і третій, аж до сьомого.²⁷ А по всіх вмерла й жінка.²⁸ Отож, у воскресенні котрому з сімох вона дружиною буде? Бо всі мали її.²⁹ Ісус же промовив у відповідь їм: Помиляєтесь ви, не знавши писання, ні Божої сили.³⁰ Бо в воскресенні ні женяться, ані заміж виходять, але як Анголи ті на небі.³¹ А про воскресення померлих хіба не читали прореченого вам від Бога, що каже:³² Я Бог Авраамів, і Бог Ісаків, і Бог Яковів; Бог не є Богом мертвих, а живих.³³ А народ, чувши це, дивувався науці Його.³⁴ Фарисеї ж, почувши, що Він уста замкнув саддукеям, зібралися разом.³⁵ І спитався один із них, учитель Закону, Його випробовуючи й кажучи:³⁶ Учителю, котра заповідь найбільша в Законі?³⁷ Він же промовив йому: Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією своєю думкою.³⁸ Це найбільша й найперша заповідь.³⁹ А друга однакова з нею: Люби свого ближнього, як самого себе.⁴⁰ На двох оцих заповідях увесь Закон і Пророки стоять.⁴¹ Коли ж фарисеї зібрались, Ісус їх запитав,⁴² і сказав: Що ви думаєте про Христа? Чий Він син? Вони Йому кажуть: Давидів.⁴³ Він до них промовляє: Як же то силою Духа Давид Його Господом зве, коли каже:⁴⁴ Промовив Господь Господеві моєму: сядь праворуч Мене, доки не покладу Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм.⁴⁵ Тож, коли Давид зве Його Господом, як же Він йому син?⁴⁶ І ніхто не спромігся відповісти Йому ані слова... І ніхто з того дня не наважувався більш питати Його.