Читаємо: Буття 23, Матвія 22

¹ Було ж життя Сарри сто двадцять сім літ.² І померла Сарра в місті Арвок, [це є Хеврон], яке є в долині в Ханаанській землі. Прийшов же Авраам голосити по Саррі і ридати.³ І встав Авраам від свого мерця і сказав синам хетовим, кажучи: ⁴ Мешканцем і приходьком я є у вас, дайте мені, отже, посілість гробу у вас, і поховаю мого мертвеця від мене.⁵ Відповіли ж сини хетові Авраамові, кажучи: ⁶ Ні, пане; послухай же нас. Ти є в нас царем від Бога, в знатних наших гробівницях поховай твого мерця. Бо ніхто з нас не заборонить тобі свого гроба, щоб поховати твого мерця там.⁷ Вставши ж, Авраам поклонився народові землі, синам хетовим,⁸ і заговорив до них Авраам, кажучи: Якщо маєте в душі вашій, щоб поховати мого мерця від мого лиця, послухайте мене і поговоріть про мене до Ефрона Саарського,⁹ і хай дасть мені подвійну печеру, що є його, що є в часті його поля. Сріблом гідним хай дасть мені її перед вами в посілість гроба.¹⁰ Ефрон же сидів серед синів хетових. А відповівши, Ефрон хеттеєць сказав до Авраама, як слухали сини хетові, і всі що входили до міста, кажучи: ¹¹ Будь зі мною, пане, і послухай мене. Поле і печеру, що в ньому, тобі я даю. Перед всіма моїми громадянами дав я тобі. Поховай твого мерця.¹² І поклонився Авраам перед народом землі,¹³ і сказав Ефронові в слух народу землі: Оскільки ти є за мною, послухай мене. Ціну за поле візьми у мене, і поховаю там мого мерця.¹⁴ Відповів же Ефрон Авраамові, кажучи: ¹⁵ Ні, пане: Бо я чув, що земля чотириста дидрахм срібла, що ж було б це між мною і тобою? Ти ж поховай твого мерця.¹⁶ І послухав Авраам Ефрона, і дав Авраам Ефронові срібло, яке сказав у слух синів хетових, чотириста дідрахмів чистого купецького срібла.¹⁷ І стало поле Ефрона, яке було в подвійній печері, яке є напроти лиця Мамврії, поле і печера, що була в ньому, і всяке дерево, що було на полі, що є довкруги в його границях,¹⁸ Авраамові в посілість перед синами хетовими і всіма, що входили в місто.¹⁹ Після цього поховав Авраам Сарру свою жінку в подвійній печері поля, що є напроти Мамврії [це є Хеврон] в землі Ханаанській.²⁰ І хетовими синами затверджено Авраамові поле і печеру, що була в ньому, в посілість гробу.

¹ У відповідь Ісус знову заговорив до них у притчах, кажучи: ² Схоже Царство Небесне на одного чоловіка - царя, що справив весілля своєму синові.³ Послав своїх рабів закликати запрошених на весілля, але вони не хотіли прийти.⁴ Тоді знов послав інших рабів, кажучи: Скажіть запрошеним: ось я приготував мій бенкет, моїх волів та годовану худобу зарізано і все готове; ходіть на весілля.⁵ А вони, знехтувавши, відійшли: один на своє поле, другий на свій торг;⁶ інші ж, схопивши його рабів, познущалися з них і повбивали.⁷ Цар розгнівався, послав своїх вояків, вигубив убивць і спалив їхнє місто.⁸ Тоді каже своїм рабам: Весілля готове, а запрошені були негідні;⁹ тож ідіть на роздоріжжя і кого зустрінете, кличте на весілля.¹⁰ Вийшовши на дороги, ті раби зібрали всіх, кого знайшли, - і злих і добрих; і наповнилася весільна світлиця гістьми.¹¹ Цар прийшов подивитися на тих, що зібралися, і побачив чоловіка, не вбраного у весільний одяг,¹² і каже йому: Друже, чому ти увійшов сюди без весільного одягу? Той мовчав.¹³ Тоді сказав цар слугам: Зв'яжіть йому ноги й руки та вкиньте в зовнішню темряву: там буде плач і скрегіт зубів.¹⁴ Бо багато є запрошених, але мало обраних.¹⁵ Тоді фарисеї пішли і вчинили раду, щоб зловити Його на слові.¹⁶ І послали до Нього своїх учнів з іродіянами, кажучи: Учителю, знаємо, що ти є правдомовний, справедливо навчаєш Божої дороги і не зважаєш ні на кого, бо не дивишся на обличчя людей.¹⁷ Тож скажи нам, як тобі здається: чи належить давати податок кесареві чи ні?¹⁸ Зрозумівши їхню злобу, Ісус сказав: Чому Мене випробовуєте, лицеміри?¹⁹ Покажіть мені податкову монету. Вони принесли Йому динарій.²⁰ А Він каже їм: Чий це образ і напис? Відповідають: Кесарів. Тоді Він каже їм: Тож віддайте кесареве кесареві, а Боже - Богові.²¹ ²² Почувши це, ті здивувалися і, лишивши Його, відійшли.²³ Того дня приступили до Нього садукеї, які твердять, що не існує воскресіння, і запитали Його,²⁴ кажучи: Учителю, Мойсей сказав: коли хто помре, не маючи дітей, хай його брат візьме жінку його і воскресить насіння брата свого.²⁵ Було у нас семеро братів: і перший, одружившись, помер, не маючи насіння, залишив дружину свою своєму братові;²⁶ так само й другий і третій - аж до сьомого.²⁷ Після всіх померла й жінка.²⁸ Тож у воскресінні котрого з сімох буде вона дружиною? Бо всі мали її.²⁹ У відповідь Ісус сказав їм: Помиляєтеся, не знаючи ані Писання, ані сили Божої;³⁰ бо по воскресінні не одружуються і не виходять заміж, а є мов ангели на небі.³¹ Щодо воскресіння з мертвих, то хіба ви не читали слова Божого, яке твердить: ³² Я є Богом Авраама, і Богом Ісаака, і Богом Якова. Бог не мертвих, а живих.³³ І почувши це, люди були вражені Його наукою.³⁴ А фарисеї, почувши, що Він замкнув уста садукеям, зібралися разом,³⁵ і один з них, законовчитель, запитав, випробовуючи Його: ³⁶ Учителю, яка заповідь найбільша в законі?³⁷ Він же сказав йому: Люби Господа Бога твого всім своїм серцем, і всією своєю душею, і всією своєю думкою;³⁸ це є перша і найбільша заповідь.³⁹ Друга -подібна до неї: люби свого ближнього, як самого себе.⁴⁰ На ці дві заповіді спираються увесь закон і пророки.⁴¹ Коли зібралися фарисеї, Ісус запитав їх, кажучи: ⁴² Що ви думаєте про Христа? Чий Він Син? Кажуть Йому: Давидів.⁴³ Він мовить їм: То як же Давид у дусі називає Його Господом, кажучи: ⁴⁴ Промовив Господь Господеві моєму: сядь праворуч мене, доки не покладу твоїх ворогів під твої ноги?⁴⁵ Отже, якщо Давид називає Його Господом, як Він може бути йому Сином?⁴⁶ І ніхто не міг відповісти Йому ні слова, і від того дня ніхто не наважувався більше Його запитувати.