Читаємо: Буття 23, Матвія 22

¹ Життя Сарриного було сто двадцять сім літ: [ось] літа Сарриного життя.² І вмерла Сарра в Кір'ят-Арбі, що [нині] Хеврон, на землі ханаанській. І прийшов Авраам ридати по Саррі й оплакувати її.³ І відійшов Авраам од небіжчиці своєї, і казав синам Хетовим, і говорив: ⁴ Я у вас зайшлий і поселець. Дайте мені у власність місце [для гробу] між вами, щоб мені небіжчицю мою поховати від очей моїх.⁵ Сини Хета відповідали Авраамові, і сказали йому: ⁶ Послухай нас, володарю наш; ти князь Божий серед нас; у кращому із наших поховальних місцин поховай небіжчицю твою; ніхто з нас не відмовиться надати тобі поховальне місце, для похорону небіжчиці твоєї.⁷ Авраам підвівся, і вклонився народові землі тієї, синам Хетовим;⁸ І говорив їм, і сказав: Якщо ви згодні, щоб я поховав небіжчицю мою, то послухайте мене, попросіть за мене Ефрона, сина Цохарового,⁹ Щоб він віддав мені печеру Махпелу, котра у нього в кінці поля його, щоб за добру ціну віддав її мені посеред вас, у власність для гробу.¹⁰ А Ефрон сидів посеред синів Хетових; і відповідав Ефрон хеттеянин Авраамові при синах Хетових і при всіх, що входили у браму міста його, і сказав: ¹¹ Ні, мій володарю, послухай мене. Я даю тобі поле і печеру, котра на ньому, даю тобі, перед очима синів народу мого даю тобі її, поховай небіжчицю твою.¹² Авраам поклонився народові землі тієї,¹³ І говорив Ефронові голосно при народові землі тієї, і сказав: Якщо послухаєш мене, я даю тобі за поле срібло: Візьми у мене, і я поховаю там небіжчицю мою.¹⁴ Ефрон відповідав Авраамові і сказав йому: ¹⁵ Володарю мій! Послухай мене: Земля [коштує] чотириста шеклів срібла; для мене і для тебе – що це? Поховай небіжчицю твою.¹⁶ Авраам вислухав Ефрона; і відважив Авраам Ефронові срібла, скільки він оголосив при синах Хетових: чотириста шеклів срібла, які у вжитку в купців.¹⁷ І стало поле Ефронове, котре при Махпелі, навпроти Мамре, поле і печера, котра на ньому, і всі дерева, які на полі, у всіх межах його довкола,¹⁸ Володінням Авраамовим перед очима синів Хета, при всіх, що входили у браму міста його.¹⁹ Після цього Авраам поклав Сарру, дружину свою, в печері поля в Махпелі, навпроти Мамре, що [нині] Хеврон, на землі ханаанській.²⁰ Отак дісталося Авраамові від синів Хетових поле і печера, яка на ньому, у власність для похорон.

¹ Ісус продовжував оповідати притчами, і сказав: ² Царство Небесне схоже на чоловіка-царя, котрий влаштував шлюбний бенкет для сина свого.³ І послав служників своїх покликати запрошених на шлюбний бенкет; та не схотіли прийти.⁴ Знову послав інших служників, сказавши: Повідайте запрошеним: Ось, я приготував обід мій, телят моїх і що вгодоване, закололи вже, і все готове; приходьте на шлюбний бенкет.⁵ Але вони знехтували запрошенням, і пішли, хто на поле своє, а хто до свого крамарювання;⁶ А інші схопили служників його, знущалися з них і вбили [їх].⁷ Коли зачув про те цар, то розгнівався й послав своє військо й винищив убивників тих і спалив місто їхнє.⁸ Тоді сказав він служникам своїм: Шлюбний бенкет готовий, а запрошені не були достойні;⁹ Отож, підіть на перехрестя і всіх, кого знайдете, кличте на шлюбний бенкет.¹⁰ І служники оті вийшли на шляхи, зібрали всіх, кого лише знайшли, і злих, і добрих; і шлюбний бенкет виповнився весільниками.¹¹ Коли цар прийшов оглянути присутніх, то побачив там чоловіка, одягнутого не в шлюбний одяг,¹² І сказав йому: Друже! Як же ти зайшов сюди не в шлюбному одязі? А він змовчав.¹³ Тоді сказав цар служникам: Зв‘яжіть йому руки й ноги, візьміть його і вкиньте в пітьму зовнішню: там буде плач і скрегіт зубів.¹⁴ Тому що багато запрошених, але мало вибраних.¹⁵ Тоді фарисеї пішли і радилися, як би спіймати Його на слові.¹⁶ І послали до Нього учнів своїх з іродіянами, кажучи: Учителю! Ми знаємо, що Ти справедливий, і справді дороги Господньої навчаєш, і не піклуєшся, щоб комусь догодити, бо не зважаєш на жодну особу;¹⁷ То скажи нам: Як Тобі видається? Чи дозволено давати податок кесареві, чи ні?¹⁸ Але Ісус побачив лукавство їхнє і сказав: Нащо спокушаєте Мене, лицеміри?¹⁹ Покажіть Мені монету, котрою сплачується податок. Вони принесли Йому динарій.²⁰ І сказав їм: Чиє оце зображення і напис?²¹ Сказали Йому: Кесарові. Тоді сказав їм: Отож, віддавайте кесареве кесарю, а Боже – Богові.²² Вони зачули це і здивувалися, а тоді покинули Його – пішли геть.²³ Того дня наблизилися до Нього саддукеї, котрі запевняють, що немає воскресіння, і запитали Його: ²⁴ Учителю, Мойсей сказав: Якщо хтось помре, не маючи дітей, то нехай брат його візьме за дружину собі дружину його і відродить потомство братові своєму.²⁵ Було у нас семеро братів: перший одружився і вмер, і, не маючи дітей, залишив дружину свою братові своєму.²⁶ Так само і другий, і третій, аж до сьомого;²⁷ По всіх померла й дружина.²⁸ Отож, у воскресінні, котрого з сімох братів буде вона дружиною? Бо всі мали її.²⁹ Ісус сказав їм у відповідь: Помиляєтеся, бо не відаєте ні Письма, ні сили Божої.³⁰ Бо у воскресінні не одружуються, не виходять заміж, але живуть, мов Ангели Божі на небесах.³¹ А хіба не читали ви сказаного вам Богом про воскресіння мертвих: ³² Я Бог Авраама, і Бог Ісаака, і Бог Якова? Бог не є Бог мертвих, але живих.³³ А народ чув і вельми дивувався з учення Його.³⁴ А фарисеї, коли почули, що Він учинив саддукеїв мовчазними, зібралися разом.³⁵ І один з них, учитель Закону, запитав, спокушаючи Його: ³⁶ Учителю! Яка найбільша заповідь у Законі?³⁷ Ісус сказав Йому: Полюби Господа Бога твого всім серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всім розумом твоїм.³⁸ Це – перша і найбільша заповідь;³⁹ А друга схожа на цю: Полюби ближнього твого, як самого себе;⁴⁰ На цих двох заповідях утверджується увесь Закон і пророки.⁴¹ А коли зібралися фарисеї, Ісус запитав їх: ⁴² Що ви думаєте про Христа? Чий Він Син? Сказали Йому: Давидів.⁴³ Сказав їм: То як же Давид, у Дусі, називає Його Господом, коли каже: ⁴⁴ Сказав ГОСПОДЬ Господові моєму: Сиди праворуч Мене, доки покладу ворогів Твоїх до підніжжя ніг Твоїх?⁴⁵ Отож, якщо Давид називає Його Господом, то як це Він син йому?⁴⁶ І ніхто не зміг відповісти Йому жодним словом; від того дня вже ніхто не смів запитувати Його.