¹ Для всього свій час, і година своя кожній справі під небом:² час родитись і час помирати, час садити і час виривати посаджене,³ час вбивати і час лікувати, час руйнувати і час будувати,⁴ час плакати й час реготати, час ридати і час танцювати,⁵ час розкидати каміння і час каміння громадити, час обіймати і час ухилятись обіймів,⁶ час шукати і час розгубити, час збирати і час розкидати,⁷ час дерти і час зашивати, час мовчати і час говорити,⁸ час кохати і час ненавидіти, час війні і час миру!⁹ Яка користь трудящому в тім, над чим трудиться він?¹⁰ Я бачив роботу, що Бог був дав людським синам, щоб трудились над нею,¹¹ усе Він прегарним зробив свого часу, і вічність поклав їм у серце, хоч не розуміє людина тих діл, що Бог учинив, від початку та аж до кінця...¹² Я знаю, немає нічого в них кращого, як тільки радіти й робити добро у своєму житті.¹³ І отож, як котрий чоловік їсть та п'є і в усім своїм труді радіє добром, це дар Божий!¹⁴ Я знаю, що все, що Бог робить, воно зостається навіки, до того не можна нічого додати, і з того не можна нічого відняти, і Бог так зробив, щоб боялись Його!¹⁵ Що є, то було вже воно, і що статися має було вже, бо минуле відновлює Бог!¹⁶ І я бачив під сонцем іще: місце суду, а в нім беззаконня, і місце правди, у ньому ж неправда...¹⁷ Я сказав був у серці своєму: Судитиме Бог справедливого й несправедливого, бо для кожної справи є час, і на всяке там діло.¹⁸ Я сказав був у серці своєму: Це для людських синів, щоб Бог випробовував їх, і щоб бачити їм, що вони як ті звірі,¹⁹ бо доля для людських синів і доля звірини однакова доля для них: як оці помирають, так само вмирають і ті, і для всіх один подих, і нема над твариною вищости людям, марнота бо все!...²⁰ Все до місця одного йде: все постало із пороху, і вернеться все знов до пороху...²¹ Хто те знає, чи дух людських синів підіймається вгору, і чи спускається вділ до землі дух скотини?²² І я бачив, нема чоловікові кращого, як ділами своїми радіти, бо це доля його! Бо хто поведе його глянути, що буде по ньому?...

¹ І знов я побачив всі утиски, що чинились під сонцем, і сльоза ось утискуваних, та немає для них потішителя, і насилля з руки, що їх гноблять, і немає для них потішителя...² І я похвалив тих померлих, що давно повмирали, більш від живих, що живуть дотепер...³ А краще від них від обох тій людині, що досі іще не була, що не бачила чину лихого, що робився під сонцем!⁴ І я бачив ввесь труд та ввесь успіх учинку, викликає заздрість одного до одного, і це все марнота та ловлення вітру!...⁵ Нерозумний сидить, склавши руки свої, та жере своє тіло,⁶ краща повна долоня спокою за повні дві жмені клопоту та за ловлення вітру!...⁷ І знову я бачив марноту під сонцем:⁸ Буває самотній, і не має нікого він іншого, сина чи брата у нього нема, та немає кінця всьому зусиллю його, і не насититься око багатством його, і він не повість: Та для кого дбаю і позбавляю добра свою душу? Марнота й оце, і даремна робота воно...⁹ Краще двом, як одному, бо мають хорошу заплату за труд свій,¹⁰ і якби вони впали, підійме одне свого друга! Та горе одному, як він упаде, й нема другого, щоб підвести його...¹¹ Також коли вдвох покладуться, то тепло їм буде, а як же зогрітись одному?¹² А коли б хто напав на одного, то вдвох вони стануть на нього, і нитка потрійна не скоро пірветься!¹³ Ліпший убогий та мудрий юнак, аніж цар старий та нерозумний, що вже осторог не приймає,¹⁴ бо виходить юнак і з в'язниці, щоб зацарювати, хоч у царстві своїм народивсь він убогим!¹⁵ Я бачив усіх живих, що ходять під сонцем, на боці цього юнака, цього другого, що став він на місце його.¹⁶ Немає кінця всьому людові, всьому, що був перед ним, та й наступні не втішаться ним, бо й це теж марнота та ловлення вітру!...