¹ Усьому час-пора, і на все слушна хвилина під небом: ² час народитись і час померти, час садити і час посаджене виривати.³ Час убивати й час лікувати, час руйнувати і час будувати.⁴ Час плакати і час сміятись, час сумувати і час танцювати.⁵ Час розкидати каміння і час його збирати, час обіймати і час обіймів уникати.⁶ Час шукати і час губити, час зберігати і час розкидати.⁷ Час роздирати і час ізшивати, час мовчати і час говорити.⁸ Час любити і час ненавидіти, час на війну і час на мир.⁹ Що за користь тому, хто працює, з того, над чим він трудиться?¹⁰ Я бачив те заняття, що Бог дав людям, щоб вони ним клопотались.¹¹ Усе він створив гарним у свій час, та й вічність він вклав їм у серце, одначе, так, що чоловік не може збагнути діл, що їх творить Бог, від початку до кінця.¹² Я зрозумів, що нема для чоловіка нічого ліпшого, як веселитись і заживати добра поки віку його.¹³ А й те: чи їсть, чи п'є, чи заживає добра у кожній своїй праці, і це - дар Божий.¹⁴ Я знаю, що все, що робить Бог, воно буде повіки; нічого до нього не можна причинити, нічого від нього відняти; Бог робить так, щоб його боялись.¹⁵ Те, що є, - давно вже було, а те, що має бути, - вже є; Бог же викликає минуле.¹⁶ Бачив я ще й таке під сонцем: на місці правосуддя - кривда; на місці справедливости - беззаконня.¹⁷ Я мовив у моїм серці: Праведника і грішника Бог буде судити, бо час-пора на всяку річ і на всякий вчинок.¹⁸ Я мовив про людей у моєму серці: Бог випробовує їх, щоб показати, що самі собі вони - скотина.¹⁹ Бо доля людей і доля тварин - одна в них доля: як помирають ці, так помирають і ті, і один дух у всіх них; людина нічим не ліпша від скотини, бо усе - марнота.²⁰ Усе прямує до одного місця; все з пороху постало і все повертається у порох.²¹ Хто зна, чи людський дух знімається угору, а дух звірячий сходить наниз додолу?²² Я побачив, що нема нічого кращого для чоловіка, як радіти своїми ділами; така бо його доля; бо хто дасть йому побачити, що буде після нього?

¹ І знов побачив я всі утиски, що кояться під сонцем: пригноблені в сльозах, а утішителя немає; від рук гнобителів - насильство, а втішника немає.² І проголосив я мертвих, що вже вмерли, щасливішими від живих, які ще живуть,³ а ще ліпшим від одних і других того, який ще не жив, тож не бачив лихих діл, що діються під сонцем.⁴ Помітив я також, що всякий труд, що всяка в ділах спритність -то тільки обопільна заздрість: це теж лиш марнота й гонитва за вітром.⁵ Дурний складає руки і їсть власне тіло.⁶ Ліпша повна жменя спокою, аніж дві пригорщі повні труду та гонитви за вітром.⁷ Бачив я ще й іншу марноту під сонцем.⁸ Людина собі самотня, нікого другого не має; ні сина в неї, ані брата, а праці її нема краю, очі її не насичуються багатством. Для кого я працюю та позбавляю себе щастя? Це теж лиш марнота й лихий клопіт.⁹ Двом ліпше, ніж одному, вони бо мають ліпшу користь із своєї праці.¹⁰ Бо як упадуть, один одного підніме. Горе ж одному, як упаде, і нема нікого, щоб його підвести.¹¹ Так само, як лежать удвох - їм тепло; одному ж як загрітись?¹² Наскочить на одного хтось, удвох проти нього стануть; троїста нитка не так хутко рветься.¹³ Ліпший юнак убогий та розумний, ніж цар старий та дурний, що вже не годен слухати поради;¹⁴ він бо із тюрми виходить царювати, дарма що в його царстві народивсь убогим.¹⁵ Бачив я всіх живих, що під сонцем ходять, як вони коло юнака, коло другого, товпляться, що мав на його місце стати.¹⁶ Безліч було народу, усіх тих, котрим він перед вів; та ті, що прийдуть потім, не будуть ним раді. Це теж марнота й гонитва за вітром.¹⁷ Вважай на свої ноги, як ідеш у дім Божий. Приступай слухняно: це ліпше, ніж коли дурні приносять жертви; вони бо не знають, що вони зло чинять.