¹ Тим же, браттє сьвяте, поклику небесного спільники, вважайте на Посланика і Сьвятителя визнання нашого, на Христа Ісуса.² Вірен Він Тому, хто настановив Його, як і Мойсей у всьому домі Його:³ більшої бо слави Сей над Мойсея сподобив ся, скільки більшу честь має, нїж будинок, той, хто збудував його.⁴ Всякий бо будинок будує хтось, а хто все збудував, се Бог.⁵ І Мойсей же вірен у всьому домі Його, яко слуга, на сьвідченнє тому, що мало глаголатись;⁶ Христос же, яко Син, в домі Його, котрого дім ми, коли свободу і похвалу надїї аж до кінця твердо держати мем.⁷ Тим же (яко ж глаголе Дух сьвятий): Сьогоднї, як голос мій почуєте,⁸ не закаменяйте сердець ваших, як в прогнїванню, в день спокуси в пустинї,⁹ де спокушували мене батьки ваші, досьвідчались про мене, й видїли дїла мої сорок років.¹⁰ За се прогнївивсь я на рід той і сказав: Завсїди заблуджують серцем, і не пізнали вони доріг моїх;¹¹ так що поклявсь я в гнїві моїм: Чи (коли) ввійдуть вони в відпочинок мій.¹² Остерегайтесь, браттє, щоб не було в кого з вас серце лукаве і невірне, та не відступило від Бога живого.¹³ А вговорюйте один одного щодня, доки сьогоднї зоветь ся, щоб не став которий з вас запеклим через підступ гріха.¹⁴ Бо ми стали ся спільниками Христовими, коли тільки початок істнування до кінця твердо додержимо.¹⁵ Коли (нам) глаголеть ся: `Сьогоднї, коли почуєте голос Його, не закаменяйте сердець ваших, як у прогнїванню.`¹⁶ Деякі бо, чувши, прогнївали (Бога), тільки ж не всї, що вийшли з Єгипту з Мойсейом.¹⁷ На кого ж Він гнївив ся сорок років? Чи не на тих, що грішили, котрих костї полягли в пустинї?¹⁸ Кому ж Він кляв ся, що не ввійдуть у впокій Його, коли не неслухняним?¹⁹ І бачимо, що не змогли ввійти за невірство.

¹ Біймо ся ж оце, щоб, коли зоста- єть ся обітниця ввійти в покій Його, не явив ся хто з вас опізнившись.² Бо й нам благовіствовано, як і тим, тільки не було користне їм слово проповідї, не зєднавшись з вірою тих, що слухали Його.³ Входимо бо в відпочинок ми, що увірували, яко ж рече: `Так що покляв ся я в гнїві моїм, що не ввійдуть в відпочинок мій,` хоч дїла від настання сьвіту скінчені.⁴ Рече бо десь про семий день так: `І відпочив Бог дня семого від усїх дїл своїх.`⁵ І в сьому (місцї) знов: `Чи коли ввійдуть у відпочинок мій.`⁶ Коли ж оставляєть ся, щоб деякі ввійшли в него, а котрим перше благовіствовано, не ввійшли за непослух;⁷ то знов означає якийсь день, `сьогоднї` глаголючи в Давидї, по стільких лїтах, яко ж було сказано: `Сьогоднї, як почуєте голос Його, не закаменяйте сердець ваших.`⁸ Бо коли б Ісус тих упокоїв, не говорив би про инший день після того.⁹ Оце ж оставлено ще суботованнє людям божим.¹⁰ Хто бо ввійшов у відпочинок Його, той відпочив от дїл своїх, яко ж од своїх Бог.¹¹ Стараймо ся ж увійти в той відпочинок, щоб хто не впав тим же робом у недовірство.¹² Живе бо слово Боже і дїйственне, і гостріще всякого обоюдного меча, і проходить аж до роздїлення душі і духа, членів і мозків, і розсуджує помишлення і думки серця.¹³ І нема творива невідомого перед Ним; усе ж наге і явне перед очима Його, про кого наше слово.¹⁴ Маючи ж Архиєрея великого, що пройшов небеса, Ісуса Сина Божого, держімось визнання.¹⁵ Не маємо бо архиєрея, що не міг би болїти серцем у немощах наших, а такого, що дізнав усякої спокуси по подобию, окрім гріха.¹⁶ Приступаймо ж з одвагою до престола благодати, щоб прийняти милость і знайти благодать на поміч зачасу.