¹ Ось тому, святі брати, учасники небесного покликання, вважайте на апостола й архиєрея, якого ми вірою визнаємо, Ісуса,² вірного тому, хто його настановив, як був Мойсей у всім його домі.³ Бо він удостоївся остільки вищої понад Мойсея слави, оскільки більшу честь має будівничий, ніж будинок.⁴ Усякий бо дім хтось будує, а той, що збудував усе, - Бог.⁵ Мойсей був вірний у всім його домі, як слуга, на свідчення того, що мало бути сказане,⁶ Христос же - як Син у своїм домі. А дім цей - ми, якщо дотримаємо до кінця непохитне довір'я і похвалу надії.⁷ Ось чому, як каже Святий Дух: «Коли ви почуєте сьогодні його голос,⁸ не твердійте серцями вашими, як то було на місці сварки в день спокуси у пустині,⁹ де мене спокушали батьки ваші, виставляли мене на пробу, дарма що¹⁰ сорок років бачили мої діла. Тому я і прогнівався на рід цей і мовив: Вони завжди блудять серцем, вони доріг моїх ніколи не знали!¹¹ Тому я і поклявсь у своїм гніві: Ні! їм не ввійти в мій відпочинок!»¹² Глядіть же, брати, щоб у когось із вас не було серця лукавого в невірстві і щоб воно не відступило від живого Бога,¹³ а, навпаки, підбадьорюйте щодня один одного, доки триває те «сьогодні», щоб хтось із вас не став запеклим через обманство гріха.¹⁴ Бо ми стали учасниками Христа, якщо додержуємо аж до кінця твердо нашу віру, як напочатку,¹⁵ як ото говориться: «Коли почуєте сьогодні його голос, не твердійте серцями вашими, як то було на місці бунту.»¹⁶ Хто були ті, що почувши, збунтувалися? Хіба не всі ті, що вийшли з Єгипту під проводом Мойсея?¹⁷ На кого він гнівався сорок років? Хіба не на тих, що згрішили, які лягли кістьми в пустині?¹⁸ Кому ж він клявся, що не ввійдуть у його відпочинок, якщо не тим, що були неслухняні?¹⁹ І бачимо, що не могли ввійти через невірство.

¹ Біймося, отже, щоб часом, поки залишається обітниця ввійти в його відпочинок, не видавалося, що хтось її позбавлений.² Бо й ми, так само як вони, одержали гарну новину, але слово, яке вони чули, не було їм корисне, бо вони не поєднались у вірі з тими, що слухали.³ Ми ж, які увірували, увійдемо в його відпочинок, згідно з тим, що каже: «Я поклявсь у моїм гніві: Вони не ввійдуть у мій відпочинок», хоча діла його були закінчені від сотворення світу.⁴ На одному бо місці він так сказав про сьомий день: «Бог відпочив сьомого дня від усіх діл своїх»;⁵ і знову на тому місці: «Вони не ввійдуть у мій відпочинок.»⁶ Коли ж так воно є, що деякі у нього ввійдуть, а ті, кому перше благовіствовано, не ввійшли у нього через непослух,⁷ то він знову призначає якийсь день, «сьогодні», говоривши через Давида після такого довгого часу, як було сказано раніше: «Коли почуєте сьогодні його голос, не твердійте серцями вашими.»⁸ Бо якби Ісус (Навин) увів їх у відпочинок, то не говорив би після нього про інший день.⁹ Отже, для Божого народу збережено відпочинок;¹⁰ бо той, хто ввійде в його відпочинок, відпочине також від своїх діл, як і Бог від своїх власних.¹¹ Намагаймося, отже, увійти до того відпочинку, щоб ніхто не впав, даючи той самий приклад невірства.¹² Бо слово - живе й діяльне, і гостріше від усякого двосічного меча: воно проходить аж до розділу душі й духа, суглобів та костяного мозку, і розрізняє чуття та думки серця.¹³ Нема створіння, скритого від нього; все оголене і явне перед очима того, кому ми маємо звіт дати.¹⁴ Мавши, отже, великого архиєрея, що вже пройшов небо, Ісуса, Божого Сина, тримаймося твердо віровизнання.¹⁵ Бо ми не маємо такого архиєрея, який не міг би співчувати нашим недугам: він же ж зазнав усього, подібно як ми, крім гріха.¹⁶ Приступім, отже, з довір'ям до престолу благодаті, щоб отримати милость і знайти благодать на своєчасну поміч.