¹ Тому, святі брати, учасники небесного покликання, вважайте на посланця і архиєрея нашого віровизнання - Ісуса,² який вірний тому, хто поставив його, як ото і Мойсей у всьому його домі.³ Бо він гідний настільки більшої слави, ніж Мойсей, наскільки більшу честь має будівничий, ніж дім.⁴ Адже кожний будинок хтось будує, а той, хто збудував усе, - Бог.⁵ Мойсей же був вірний у всьому його домі, як слуга -для свідчення сказаного.⁶ Христос же - як Син у своєму домі, - а цим домом є ми, якщо [аж до кінця впевнено] збережемо відвагу та похвалу надії.⁷ Тому так промовляє Святий Дух: Сьогодні, як почуєте його голос,⁸ не робіть закам'янілими ваші серця, як ото було під час випробування у день спокуси в пустині, -⁹ де [мене] спокушували ваші батьки, - випробовували [мене] й побачили мої вчинки¹⁰ упродовж сорока років. І тому я обурився цим родом і сказав: Постійно вони баламутяться серцем, не пізнали вони моїх шляхів,¹¹ тому я присягнув у своїм гніві, що вони не ввійдуть до мого спочинку.¹² Остерігайтеся, брати, щоб часом не було в когось із вас лукаве серце, повне невіри, щоб відступити від живого Бога;¹³ але потішайте себе щодня, доки це нині триває, щоб не закам'янів дехто з вас оманою гріха.¹⁴ Бо ми стали співучасниками Христа, якщо початок життя твердо збережемо аж до кінця, -¹⁵ як ото мовиться: Сьогодні, коли почуєте його голос, не робіть закам'янілими ваші серця, як було під час нарікань.¹⁶ Бо хто ті, що почули, але прогнівили? Хіба не всі ті, що вийшли з Єгипту з Мойсеєм?¹⁷ Ким же він обурювався сорок років? Чи не тими, що згрішили і чиї кості полягли в пустині?¹⁸ Кому присягав, що не ввійдуть до його спочинку, як не тим, що противилися?¹⁹ І ми бачимо, що вони не змогли ввійти через своє невірство!

¹ Біймося ж, поки діє обітниця, щоб ми ввійшли до його спочинку, аби не здавалося комусь з вас, що спізнився.² Бо й ми, як і вони, одержали добру вістку; але слово, яке слухали, не дало їм користи, бо не слухали з вірою.³ Входимо ж до спочинку ми, що повірили, як він провістив: Я присягнув був у моїм гніві, що не ввійдуть до мого спочинку, хоч і діла були закінчені при створенні світу.⁴ Бо сказав десь про сьомий день отак: І спочив Бог сьомого дня від усіх своїх діл.⁵ І знову тут: Не ввійдуть до мого спочинку.⁶ Отож виходить, що деякі ввійдуть до нього, а ті, що раніше одержали добру вістку, не ввійшли через непокірливість.⁷ І знову призначає якийсь день - сьогодні, - кажучи через Давида по багатьох роках те, про що раніше йшлося: Сьогодні, як почуєте його голос, не робіть закам'янілими ваших сердець.⁸ Бо якби Ісус дав їм спочинок, то не казав би після цього про інший день.⁹ Збережено ж суботу для Божого люду,¹⁰ бо хто ввійшов до його спочинку, той і відпочив від своїх діл, - як Бог від своїх.¹¹ Тож поспішімо ввійти до того спочинку, щоб хтось не впав у непокору - за тим прикладом.¹² Бо Боже слово живе й діє, воно гостріше від усякого двосічного меча і проходить аж до поділу душі й духа, суглобів і мозку, судить думки й помисли серця.¹³ І нема створіння, яке сховалося б від нього, але все відкрите й виявлене перед його очима, - йому дамо звіт!¹⁴ Отож, маючи великого архиєрея, який пройшов небо, - Ісуса, Божого сина, - тримаймося віровизнання.¹⁵ Бо не маємо архиєрея, який не може співчувати нашим слабостям, але випробовуваний у всьому, як і ми, за винятком гріха.¹⁶ Приступім, отже, сміливо до престолу ласки, щоб одержали ми милосердя і знайшли ласку для своєчасної допомоги.