¹ Отож, браття святі, учасники у небесному званні, збагніть Посла і Першосвященика сповідання нашого, Ісуса Христа,² Котрий вірний Тому, Хто послав Його, як той же Мойсей у всьому домі Його.³ Бо Він гідний тим більшої слави, передніше Мойсея, чим більшу честь має у порівнянні з домом той, хто спорудив його.⁴ Бо усілякий дім споруджується кимось, а Той, Хто спорудив усе, є Бог.⁵ І Мойсей вірний у всьому домі Його, як служитель, щоб засвідчити те, що належало сповістити.⁶ А Христос – як Син у домі Його; а дім Його – ми, якщо тільки відвагу і надію, котрою хвалимося, непохитно збережемо до кінця.⁷ А тому, як говорить Дух Святий, нині, коли почуєте голос Його,⁸ Не зачерствійте серцем вашим, як під час ремствування, в день спокушування в пустелі,⁹ Де спокушали Мене батьки ваші, випробовували Мене, і бачили діяння Мої сорок літ.¹⁰ А тому Я обурився на цей рід і сказав: Безугаву блукають серцем, не пізнали вони шляхів Моїх.¹¹ Тому Я присягнувся у гніві Моєму, що вони не увійдуть до Мого спочину.¹² Пильнуйте, браття, щоб не було у комусь із вас лукавого і зрадливого серця, щоб вам не відступитися од Бога Живого.¹³ Але щодня заохочуйте (наставляйте) один одного, доки ще можна сказати “нині”, щоб хтось із вас не зачерствів серцем, спокусившися гріхом;¹⁴ Бо ми стали спільниками (співучасниками) Христа, якщо тільки розпочате життя непохитно збережемо до кінця,¹⁵ Поки ще говориться: Нині, коли почуєте голос Його, не зачерствійте серцями вашими, як під час ремствування.¹⁶ Бо деякі з тих, що чули, почали ремствувати, але не всі, що вийшли з Єгипту з Мойсеєм.¹⁷ На кого ж Він обурювався сорок літ? Чи не на тих, що згрішили, і лягли кістьми в пустелі?¹⁸ Супроти ж кого присягався, що не увійдуть до спочину Його, як не супроти непокірних?¹⁹ Отож, бачимо, що вони не могли увійти за недовіру.

¹ А тому будемо остерігатися, щоб, коли ще залишається обітниця увійти до Його спочину, не виявився хтось із вас таким, що запізнився.² Бо нам також воно сповіщене, як і тим; але не принесло їм користі слово почуте, не розчинене вірою тих, що чули.³ А входимо до спочину ми, що увірували, бо Він сказав: Я присягнувся у гніві Моєму, що вони не увійдуть до спочину Мого, хоч діяння Його були досконалі ще на початку світу.⁴ Бо колись сказано про сьомий день: І спочив Бог сьомого дня від усіх діянь Своїх.⁵ І ще ось тут: Не увійдуть до спочину Мого.⁶ Отож, як деяким залишається увійти до нього, а ті, котрим передніше сповіщено, не увійшли до нього за непослух,⁷ То іще визначає певний день, нині, кажучи через Давида, після такого тривалого часу, як вище сказано: Нині, коли почуєте голос Його, не зачерствійте серцем вашим.⁸ Бо, якби Ісус Навин допровадив їх до спочину, то не було б сказано після цього про другий день.⁹ Саме тому для народу Божого ще залишається суботництво.¹⁰ Бо хто зайшов до спочину Його, той також сам спочив од справ своїх, як Бог від Своїх.¹¹ Отож, намагаймося увійти до спочину цього, щоб хтось за тим же прикладом не спричинився до непослуху,¹² Бо Слово Боже живе й діяльне і гостріше від усілякого меча двосічного: воно проникає до поділу душі і духа, суглобів і мозку, і розрізняє думки, заміри і наміри серця.¹³ І немає створіння, утаємниченого від Нього, але все виявлене і відкрите перед очима Його: Йому подамо звіт.¹⁴ Отож, маючи Першосвященика Великого, що пройшов небеса, Ісуса Сина Божого, будемо непохитно триматися сповідування нашого.¹⁵ Бо ми маємо не такого першосвященика, Котрий не може співстраждати з нами у недугах наших, але Котрий так само, як ми, спокушений у всьому, окрім гріха.¹⁶ А тому приступаймо з відвагою до престолу благодаті, щоб одержати милість і надбати благодать для своєчасної допомоги.