Сьогодні 05.05.2024, читаємо Буття 35-36, Марка 6 Рік 1

Буття 35-36

1 Рече ж Бог до Якова: Уставши, пі- діймайсь до Бетеля, та й осядься тамо, і сотвори там жертівника Богу, що явився тобі, як утїкав єси од Езава, брата твого.2 Каже ж Яков домові свому й усїм, що були з ним. Повикидайте боги чужі, які є в кого з вас, та й очищайтесь і поперемінюйте одїж свою.3 Та вставаймо й підіймаймось у Бетель, та поставимо там жертівника Богу, що послухав мене в день бідування мого, та й був зо мною в дорозї, що верстав я.4 І видали Яковові богів чужих, що були в руках їх, і сережки, що були в ушу їх, і сховав їх Яков під дубом, що під Сихемом.5 І помандрували вони, і був страх Божий на містах круг їх, і не вганяли за синами Якововими.6 Прийшов же Яков у Луз, що в Канаан землї, се єсть Бетель, він і ввесь люд його, що були з ним.7 І поставив там жертівника; і проложив тому врочищу прізвище Ель-Бетель, там бо явивсь йому Бог, як утїкав од Езава, брата свого.8 Умерла ж Дебора, мамка Ребечина, і поховали її під дубом і проложили йому прізвище Аллон-Бакут, дуб голосїння.9 Явився ж Бог Яковові знов, як прийшов із Мезопотамиї, і благословив його.10 І рече йому Бог: Імя твоє не звати меться вже Яков, нї! Ізраїль буде імя твоє. І дав йому прізвище Ізраїль.11 Рече ж йому Бог: Я Бог всемогущий. Бувай плодющий і намножуйся. Народи і купа народів будуть із тебе, і царі з чересел твоїх вийдуть.12 І землю, що дав Авраамові й Ізаакові, тобі віддам, і насїнню твойму по тобі дам землю сю.13 Знявся ж Бог від його, від урочища, де розмовляв із ним.14 І поставив Яков стовпа на врочищі, де він розмовляв із ним, стовпа камяного та й злив на його ливною жертвою, і злив олії на його.15 І проложив Яков прізвище врочищу тому, де розмовляв із ним Бог, Бетель.16 І рушили вони з Бетеля, і було вже не далеко до Евфрата і настигла Рахелю родїльня мука, і мала вона породи важкі.17 Сталося ж, як вона мала важкі породи, каже їй баба сповитуха: Крепись; бо й се буде в тебе син.18 Сталося ж, як покидала її душа, умірала бо, дала йому імя Бенонї, болюча дитина, отець же дав йому імя Бенямин, щасна дитина.19 Умерла ж Рахеля, і поховано її на шляху до Евфрата, се єсть Бетлегем.20 І поставив Яков стовпа над гробом її. Се стовп на Рахелиному гробу по сей день.21 Помандрував же Ізраїль і напяв намета свого за Мигдаль-Єдером.22 Сталося ж, як осївсь Ізраїль на тій країні, прийшов Рубен та й лїг із Билгою, батьковою наложницею. І дочувсь про се Ізраїль. Було ж синів у Якова дванайцятеро.23 Синове Леїні: Рубен, первенець Яковів, та Симеон, та Левій, та Юда, та Іссахар, та Зебулон.24 Синове Рахелині: Йосиф та Бенямин.25 Синове Балли, рабинї Рахелиної: Дан та Нефталїй.26 Синове Зелфи, рабинї Рахелиної: Гад і Ассер. Се синове Яковові, що понароджувались йому в Мезопотамії.27 Прийшов же Яков до Ізаака, отця свого, в Мамрійщину, в Киріят-Арбу, се Геброн, де пробував Авраам та Ізаак.28 Було ж Ізаакові сто і вісїмдесять год.29 І розлучивсь Ізаак із душею й умер, і прилучивсь до роду свого, старий, нажившись на сьвітї. І поховали його Езав та Яков, синове його.

Буття 36

1 Се ж родопись Езавова, він же Едом.2 Езав побрав собі жени із дочок Канаанських, Аду дочку Єлона Хетяненка, та Оголибаму, дочку Ани, сина Зибеона Евеяненка.3 Та Басмату Ізмайлову, сестру Небайотову.4 Ада ж уродила Езавові Єлифаса; Басмата вродила Регуїла.5 Оголибама ж уродила Єгуса та Єглома та Корага. Се сини Езавові, що народились йому в Канаан землї.6 І позабирав Езав жени свої, та сини свої, та дочки свої, і всї раби в госпzдї своїй, і скотину свою, й усе підуючне своє, і всї статки свої, що придбав у Канаан землї, та й помандрував Езав з Канаан землї, від брата свого Якова, у Сеїр землю.7 Були бо майна їх більші над те, щоб кочувати вкупі, і країна, де пробували вони, не зносила їх задля скотини їх.8 Осївся ж Езав на Сеїр-горах; Езав, він же Едом.9 Се ж родопись Езава, праотця Едомеїв на Сеїр-горах.10 Ось імення в синів Езавових: Єлифас, син Басмати, жінки Езавової.11 У Єлифаса ж були синове: Теман, Омар, Зефо, Гаєтам та Кенас.12 Тимна ж була наложниця Єлифаса, Езавенка, і вродила Єлифасові Амалика. Се синове Ади, жони Езавової.13 І ось синове Рагуїла: Нахат і Серах, Шамма і Миза. Се синове Басмати, жони Езавової.14 А се були синове Оголибами, дочки Ани, сина Зибеона, жінки Езавової. Вродила вона Езавові Єгуса та Єглома та Корага.15 Се були дуки в синів Езавових. Синове Єлифаса, первеньця Езавового: дука Теман, дука Омар, дука Зефа, дука Кенас,16 Дука Кораг, дука Гатам, дука Гайфас, дука Амалик. Се дуки Єлифасові в Едом землї. Се сини Адині.17 А се сини Рагуїла Езавенка: дука Нахат, дука Серах, дука Шамма, дука Миза. Се дуки Рагуїлові в Едом землї. Се синове Басмати Езавихи.18 Се ж синове Оголибами Езавихи: Дука Єгус, дука Єглом, дука Кораг. Се дуки Оголибами, дочки Ани, жінки Езавової.19 Се сини Езава, і се дуки їх. Він Едом.20 Се ж сини Сеїра Горієнка, що седїли осадами в тій країнї Лотан, та Собаль, та Зибеон, та Ана.21 Та Дишон, та Єзер, та Дишан. Се дуки Горійські в синів Сеїрових в Едом землї.22 А синове Лотанові були: Горій та Гемам, а сестра Лотанова: Тимна.23 А се синове Собальові: Алван, Манагат, та Ебаль, Сефо та Онам.24 А се синове Зибеонові: Ая та Ана. Се той Ана, що знайшов гарячі жерела в степу, пасучи осли Зибеонові, батьківські.25 А се синове Анині: Дишон і Оголибама, дочка Анина.26 Се ж синове Дишонові: Гемдан, та Єшдан, та Ітран, та Керан.27 Се ж синове Єзерові: Билган, та Саван, та Акан.28 Се ж синове Дишанові: Уз та Аран.29 Се ж дуки в Горіїв: дука Лошан, дука Собаль, дука Зибеон, дука Ана;30 Дука Дишон, дука Єзер, дука Дишан. Се дуки в Горіїв після дуків їх у Сеїр землї.31 А се царі, що царювали в Едом землї, перш нїж царював там який царь в Ізраїлї.32 Царював у Едомі Бела Бейоренко; прозивався ж город його Динхаба.33 Умер же Бела, і царював намість його Йобаб Серахенко із Бозри.34 Умер же Йобаб, і царював намість його Гусам із Теман землї.35 Умер же Гусам, і царював намість його Гадад Бедаденко, що побив Мидіяніїв на полї Моаб, а город його прозивавсь Авит.36 Умер же Гадад, і царював намість його Самла із Мазреки.37 Умер же Самла, і царював намість його Савул із Рехобота над рікою.38 Умер же Савул, і царював намість його Бааль-Ганан Ахборенко.39 Умер же Бааль-Ганан Ахборенко, і царював намість його Гадар; город же його прозивали Пакгу, а жінку його Мегетабееля, дочка Матреда, дочки Мезагаба.40 А се ймення дуків Езавових по родинах їх, по врочищах їх, по прізвищах їх: Дука Тимна, дука Алва, дука Єтет.41 Дука Оголибама, дука Єла, дука Пинон.42 Дука Кенас, дука Теман, дука Мибзар,43 Дука Магдієль, дука Ірам. Се дуки в Едомі, по оселях їх, по врочищах їх. Се Езав, прайотець Едомів.

Марка 6

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16
1 І вийшовши звідтіля, прибув у свою країну; і йшли слїдом за Ним ученики Його.2 І, як настала субота, почав у школї навчати; й многі, слухаючи, дивувались, кажучи: Звідкіля се в Него? і що се за розум даний Йому, що дива такі руками Його роблять ся?3 Хиба ж сей не тесля, син Мариї, брат Яковів, і Йосиїв, і Юдин, і Симонів? і хиба не тут між нами сестри Його? І поблазнились Ним.4 Рече ж їм Ісус: Не єсть пророк без чести, хиба що в країнї своїй, та в родинї, і в домівцї своїй.5 І не міг там нїякого чуда зробити, тільки на деяких недужих положивши руки, сцїлив їх.6 І дивувавсь недовірством їх. І ходив кругом по селах, навчаючи.7 І покликав дванайцятьох, та й почав їх посилати по двоє, і дав їм власть над духами нечистими;8 і звелїв їм, щоб нїчого не брали на дорогу, тільки одну палицю: нї торбини, нї хлїба, нї у черес грошей,9 щоб обувались у постоли й не вдягались у дві одежинї.10 І рече їм: Де б ви нї зайшли в яку господу, там пробувайте, аж поки вийдете звідтіля.11 А хто не прийме вас, анї слухати ме вас, то, виходячи звідтіля, обтрусїть і порох із під ніг ваших, на сьвідкуваннє їм. Істино глаголю вам: Одраднїще буде Содомові та Гоморі суднього дня, нїж городові тому.12 І вийшовши вони, проповідували, щоб каялись.13 І бісів багато виганяли, й намащували оливою багато недужих, і сцїляли.14 І дочув ся цар Ірод (явне бо зробилось імя Його), і каже: Що Йоан Хреститель із мертвих устав, і того роблять ся чудеса від него.15 Инші казали, що се Ілия; инші ж казали, що се пророк або один з пророків.16 Почувши ж Ірод, сказав: Що се Йоан, котрого я стяв, він устав з мертвих.17 Сей бо Ірод, піславши, взяв Йоана, та й звязав його в темницї за Іродияду, жінку Филипа, брата свого; бо оженивсь із нею.18 Сказав бо Йоан Іродові: Що не годить ся тобі мати жінку брата твого.19 Іродияда ж лютувала на него, й хотїла його вбити, та не могла.20 Ірод бо боявсь Йоана, знавши його, яко чоловіка праведного й сьвятого, то й беріг його й, слухаючи його, багато робив, і залюбки його слухав.21 Як же настав день нагідний, коли Ірод на свої родини бенкет справив дукам своїм, та гетьманам, та значним Галилейським,22 і як увійшла дочка тієї Іродияди, танцювала, й догодила Іродові, й тим, що сидїли з ним, озвав ся цар до дївицї: Проси в мене, чого бажаєш, а дам тобі.23 І поклявсь їй: Що, чого б у мене нї попросила, дам тобі, хоч би й половину царства мого.24 Вона ж, вийшовши, каже матері своїй: Чого просити? Та ж каже: Голови Йоана Хрестителя.25 І, ввійшовши зараз швидко до царя, просила, кажучи: Хочу, щоб менї дав зараз на блюдї голову Йоана Хрестителя.26 І зажурившись вельми цар, та задля клятьби й задля тих, що з ним сидїли, не хотїв їй відмовити.27 І зараз піславши цар ката, звелїв принести голову його; він же пійшовши, стяв його в темницї.28 І принїс голову його на блюдї, і дав її дївицї, а дївиця дала її матері своїй.29 І, довідавшись ученики його, пійшли і взяли тїло його, та й положили його в гробі.30 І посходились апостоли до Ісуса, й сповістили Його про все, й що робили, й чого навчали.31 І рече до них: Ійдїть ви самі окроме в пусте місце, та відпочиньте трохи; було бо багато, що приходили й відходили, й навіть нїколи було їм їсти.32 І поплили в пусте місце човном, окроме.33 І бачив їх народ, як відчалювали, й пізнали Його многі, і збігались туди пішки з усїх городів, та й випередили їх, і посходились до Него.34 І вийшовши Ісус, побачив багато народу, й жалкував над ними, що були як вівцї, не маючі пастиря; і почав навчати їх багато.35 І як уже багато часу минуло, приступивши до Него ученики Його, кажуть: Що се пусте місце, і вже час пізний, -36 відпусти їх, щоб, пійшовши по околичнїх хуторах та селах, купили собі хлїба: не мають бо що їсти.37 Він же, озвавшись, рече до них: Дайте ви їм їсти. І кажуть Йому: Хиба, пійшовши, купимо за двістї денариїв хлїба, й дамо їм їсти?38 Він же рече до них: Скільки хлїбів маєте? йдїть та подивіть ся. І, взнавши, кажуть: Пять, та дві риби.39 І звелїв їм садовити всїх купа коло купи на зеленій траві,40 і посїдали вони ряд коло ряду по сотням і по півсотням.41 І, взявши пять хлїбів та дві риби, й поглянувши на небо, благословив, і ламав хлїби, та й давав ученикам своїм, щоб клали перед ними; й дві риби подїлив усїм.42 І їли всї, й наситились.43 І набрали окрушин дванайцять повних кошів, та й із риб.44 А тих, що їли хлїби, було з пять тисяч чоловіка.45 І зараз примусив учеників своїх увійти в човен, та плисти на той бік попереду 'д Витсаїдї, поки сам одпустить народ.46 І, відпустивши їх, пійшов на гору молитись.47 І як настав вечір, був човен серед моря, а він один на землї.48 І бачив, як вони силкувались, веслуючи; був бо вітер противний їм; і коло четвертої сторожи ночі приходить до них, ідучи по морю, і хотїв минути їх.49 Вони ж, бачивши Його, що ходить по морю, думали, що се мара, та й закричали:50 всї бо Його бачили, й потрівожились. І зараз заговорив до них, і рече їм: Бодріть ся; се я; не лякайтесь.51 І ввійшов до них у човен; і втих вітер, і вельми, над міру здумілись у собі, і дивувались.52 Не зрозуміли бо про хлїби: було бо серце їх заслїплене.53 І, перепливши, прибули в землю Генисарецьку, й причалили.54 І як вийшли вони з човна, зараз, пізнавши Його,55 кинулись по всїй тій околицї, та й почали приносити на ношах тих, що нездужали, як почули, що Він там єсть.56 І куди нї приходив Він, у села, чи городи, чи хутори, на майданах клали недужих, і благали Його, щоб їм хоч до краю одежі Його приторкнутись, і хто тільки доторкнувсь Його, спасав ся.

🚀 В Телеграм бот