Читаємо: Буття 35-36, Марка 6

¹ Бог сказав до Якова: `Встань, іди в Бетел та оселися там. Споруди там жертовник Богові, що з'явився тобі, як ти втікав від Ісава, свого брата.`² І сказав Яків своєму домові й усім, які були з ним: `Викиньте геть чужих божків, що серед вас: очистітеся і змініть вашу одежу,³ та й вставаймо й ходім у Бетел. Там я споруджу жертовник Богові, який вислухав мене в час горя мого, і він був зо мною в дорозі, що нею я йшов.`⁴ Вони й віддали Яковові всіх божків чужих, що їх мали, і сережки, які були в їхніх вухах, а він закопав їх під дубом, що був коло Сихему.⁵ Тоді вирушили вони в дорогу, а великий острах Божий був на містах, які були довкруги них; тому й не гналися за синами Якова.⁶ Отож прийшов Яків у Луз, що в Ханаан-краю, себто в Бетел, він і всі люди, що були з ним.⁷ Там поставив він жертовник і назвав це місце Бетел, бо там з'явився йому Бог, як він утікав від свого брата.⁸ Тоді померла Девора, мамка Ревеки, і поховали її нижче Бетелу, під дубом, який названо `Дуб плачу`.⁹ Бог з'явився Яковові знову, коли він повернувся з Паддам-Араму, і благословив його.¹⁰ І сказав Бог йому: `Ім'я твоє - Яків, та не будуть більше звати тебе Яків. Ні, Ізраїль буде твоє ім'я.` І дав йому ім'я Ізраїль.¹¹ Далі Бог сказав до нього: `Я - Бог всемогутній! Будь плідний і розмножуйся! Народ, багато народів постане з тебе. Навіть царі вийдуть із твоїх стегон.¹² Землю ж, що її я був дав Авраамові та Ісаакові, тобі її дам; і твоєму потомству дам я цю землю.`¹³ І зник Бог з того місця, де говорив з ним.¹⁴ На цьому місці, на якому він говорив з ним, поставив Яків стовпа й вилив на нього вина в жертву та налляв на нього олії.¹⁵ І назвав Яків це місце, де говорив з ним Бог, Бет-Ел.¹⁶ Вирушили ж вони з Бетелу, і до Ефрати був ще добрий шмат дороги, коли Рахиль злягла, мавши тяжкі роди.¹⁷ Під час отих важких пологів каже їй повитуха: `Не бійся, це в тебе син.`¹⁸ При відході ж душі, бо вона вмирала, ще дала йому ім'я Беноні: але батько назвав його Веніямин.¹⁹ Та й померла Рахиль і поховали її при шляху до Ефрати, себто Вифлеєму.²⁰ Над її гробом поставив Яків стовпа, який є на гробі Рахилі й по нинішній день.²¹ Тоді рушив Ізраїль далі й нап'яв свій намет по той бік Магдал-Едера.²² Коли ж Ізраїль проживав у цій країні, пішов Рувим та й ліг з Білгою, наложницею свого батька. І довідався про це Ізраїль. - У Якова ж було дванадцять синів.²³ Сини Лії: Рувим - первородний Якова, Симеон, Леві, Юда, Іссахар та Завулон.²⁴ Сини ж Рахилі: Йосиф та Веніямин.²⁵ А сини Білги, служниці Рахилі: Дан і Нафталі.²⁶ Сини ж Зілпи, служниці Лії: Гад і Ашер. Це ж сини Якова, які народилися в нього в Паддан-Арамі.²⁷ Отож Яків прибув до Ісаака, свого батька, в Мамре в Кіріят-Арбу, себто в Хеврон, де проживав був Авраам та Ісаак.²⁸ Було ж днів Ісаакові - сто вісімдесят років.²⁹ І переставився Ісаак, умер і приєднався до свого роду, старий, нажившися на світі. Та й поховали його Ісав і Яків, його сини.

¹ Ось потомство Ісава, він же Едом.² Ісав узяв собі жінок з дочок Ханаану: Аду, дочку Елона, хеттита, Оголіваму, дочку Ани, сина Цівона, хіввія,³ і Басмат, дочку Ізмаїла, сестру Невайота.⁴ Ада ж породила Ісавові Еліфаза, а Басмат породила Реуела.⁵ Оголівама породила Єуша, Алама й Кораха. Це сини Ісава, які народилися в нього в Ханаан-краю.⁶ Та взяв Ісав своїх жінок, своїх синів, своїх дочок, усіх зо свого дому, своє майно, всю свою худобу й усі свої статки, що був їх придбав у Ханаан-краю, і пішов в інший, Сеїр-край, далеко від Якова, свого брата,⁷ бо майно їхнє було занадто велике, щоб сидіти разом, і край, в якому вони кочували, не міг їх виживити заради їхніх великих стад.⁸ І оселивсь Ісав на Сеїр-горах; Ісав - він же Едом.⁹ А це потомство Ісава, батька Едома, на Сеїр-узгір'ях.¹⁰ Імена синів Ісава: Еліфаз, син Ади, жінки Ісава; Реуел, син Басмати, жінки Ісава.¹¹ Сини ж Еліфаза були: Теман, Омар, Цефо, Гатам та Кеназ.¹² А Тімна була наложниця Еліфаза, Ісавового сина, і вродила Еліфазові Амалека. Це потомки Ади, жінки Ісава.¹³ А сини Реуела: Нахат, Зерах, Шамма й Мізза. Оце потомки Басмати, жінки Ісава.¹⁴ Це були сини Оголівами, Ісавової жінки, дочки Ани, сина Цівона. Вона породила Ісавові Суша, Ялама й Кораха.¹⁵ Ось старші синів Ісава. Сини Еліфаза, первістка Ісава: старший Теман, старший Омар, старший Цефо, старший Кеназ,¹⁶ старший Корах, старший Гатам, старший Амалек. Це старші Еліфаза в Едом-краю, це нащадки Ади.¹⁷ А це сини Реуела, сина Ісава: старший Нахат, старший Зерах, старший Шамма, старший Мізза. Це старші Реуела в Едом-краю, це нащадки Басмати, жінки Ісава.¹⁸ Оголівами ж сини, жінки Ісава, такі: старший Суш, старший Ялам, старший Корах. Це старші Оголівами, дочки Ани, жінки Ісава.¹⁹ Це нащадки Ісава й це їх старші. Це Едом.²⁰ Ось сини Сеїра Хорія, мешканці краю: Лотан, Шовал, Цівон, Ана,²¹ Дішон, Ецер і Дішан. Це вожді хоріїв, синів Сеїра в Едом-краю.²² Сини ж Лотана були Хорі та Геман, а сестра Лотана була Тімна.²³ А це сини Шовала: Алван, Монахат, Евал, Шефо й Онам.²⁴ Сини ж Цівона оті: Айя і Ана; цей Ана, що знайшов гарячі джерела в пустарях, коли пас ослів Цівона, свого батька.²⁵ А діти Ани були: Дішон і Оголівама, дочка Ани.²⁶ Ось сини Дішона: Химдан, Ешбан, Ітран і Херан.²⁷ Сини ж Ецера такі: Білган, Зааван і Акан.²⁸ А сини Дішана: Уц і Аран.²⁹ Це - є старші хоріїв: старший Лотан, старший Шовал, старший Цівон, старший Ана,³⁰ старший Дішон, старший Ецер, старший Дішан. Це старійшини хоріїв, за родами, в Сеїр-краю.³¹ А ось царі, що царювали в Едом-краю, перше, ніж царював там цар Ізраїля.³² В Едомі царював Бела, син Беора; а його місто звалося Дінгава.³³ Та помер Бела й замість нього царював Йовав, син Зераха, з Боцри.³⁴ Умер же Йовав і замість нього царював Хушам, із краю теманіїв.³⁵ Умер і Хушам і замість нього царював Гадад, син Бедада, який розбив мідіянів на полі Моава, а його місто було Авіт.³⁶ І помер Гадад, замість нього ж царював Самла з Масреки.³⁷ Помер і Самла й замість нього царював Саул з Реховоту, над Рікою.³⁸ Умер Саул і замість нього царював Ваал-Ханан, син Ахбора.³⁹ Помер і Ваал-Ханан і замість нього царював Гадад; його ж місто звалося Пау, а ім'я його жінки було Мегедавель, дочка Матреда, внучка Мезагава.⁴⁰ Це імена старійшин Ісава, за їхніми родинами, за їхніми околицями, за їхніми назвиськами: старший Тімна, старший Алва, старший Єтет,⁴¹ старший Оголівама, старший Ела, старший Пінон,⁴² старший Кеназ, старший Теман, старший Мівцар,⁴³ старший Магдіел, старший Ірам. Це едомські старші, по їхніх оселях, у займаному ними краї. Оце Ісав, батько Едому.

¹ І вийшовши звідти, прибув у свою батьківщину, а слідом за ним пішли й його учні.² Якже настала субота, він почав навчати у синагозі; багато з тих, що його слухали, дивувались, кажучи: `Звідкіль оте в нього? Що то за мудрість, що йому дана, і такі чуда, що діються його руками?³ Хіба ж він не тесля, син Марії, брат Якова, Йосифа, Юди та Симона? І сестри його - хіба не тут між нами?` І брали йому це за зле.⁴ Але Ісус промовив до них: `Нема пророка без пошани, - як тільки у своїй країні, між власною родиною та у своєму домі.`⁵ І неспроможен був створити там ніякого чуда, лише вилікував деяких недужих, поклавши на них руки;⁶ і вражений був їхньою невірою. І ходив кругом по селах, і навчав.⁷ І покликав дванадцятьох і заходився їх посилати по двох, даючи їм владу над нечистими духами.⁸ І наказав їм, щоб нічого не брали на дорогу, крім палиці самої, - ні хліба, ні торбини, ані грошей у гаманець;⁹ щоб обувались у сандалі й не вдягались у дві одежі.¹⁰ І говорив їм: `До якого б дому ви тільки зайшли, там перебувайте, аж поки не вийдете звідти.¹¹ А коли в якомусь місці вас не приймуть і не слухатимуть вас, то, виходивши звідтіль, обтрусіть порох із ваших підошов - на свідоцтво їм.`¹² Вони, вийшовши, проповідували покаяння,¹³ і виганяли численних бісів, а й намащували олією чимало хворих та оздоровлювали.¹⁴ І зачув цар Ірод, - бо ім'я його стало явним, - і казав, що Йоан Христитель воскрес із мертвих, тим то й чуда діються з-за нього.¹⁵ Інші ж твердили: `То - Ілля!` - а ще інші: `То пророк - один із пророків!`¹⁶ Зачувши про те Ірод, мовив: `То Йоан, якому голову я стяв; він устав із мертвих.`¹⁷ Бо той Ірод послав був схопити Йоана і зв'язав його в темниці з-за Іродіяди, жінки Филипа, свого брата, - бо оженився був з нею.¹⁸ Йоан же казав Іродові: `Не личить тобі мати жінку брата твого.`¹⁹ Іродіяда ж лютилась на нього й убити його бажала, та не могла,²⁰ бо Ірод боявся Йоана, знаючи, що чоловік він був справедливий і святий, тож і беріг його. Слухаючи його, непокоївся він дуже, однак слухав його охоче.²¹ Як же настав сприятливий день, коли то Ірод на день своїх народин споряджав бенкет для своїх вельмож, тисячників та знатних галилейських,²² увійшла дочка тієї Іродіяди, танцювала й догодила Іродові та гостям. Цар сказав дівчині: `Проси в мене чого бажаєш, - я дам тобі!`²³ Ще й присягнув їй: `Чого б ти тільки в мене просила, - дам тобі, хоч би й половину мого царства.`²⁴ Вийшла вона та й до своєї матері каже: `Чого маю просити?` Вона ж відповіла: `Голову Йоана Христителя!`²⁵ І негайно, увійшовши притьмом до царя, попросила дівчина: `Хочу, щоб ти мені дав зараз же на полумиску голову Йоана Христителя.`²⁶ Вельми засмутився цар, та з-за присяги та з огляду на гостей не хотів їй відмовити.²⁷ Тож послав цар відразу прибічника, наказавши йому принести голову Йоана. Пішов той, стяв його у в'язниці,²⁸ приніс його голову на полумиску й подав її дівчині, а дівчина дала її матері своїй.²⁹ Учні ж його, довідавшись про те, прийшли й узяли його тіло та поклали його у гробі.³⁰ Апостоли ж зійшлися до Ісуса й розповіли йому про все, що робили й чого навчали.³¹ Він їм і каже: `Ідіть самі одні осторонь, десь насамоту, та й відпочиньте трохи.` Бо тих, що приходили й відходили, так було багато, що вони не мали часу навіть щось перекусити.³² І відплили вони човном у відлюдне місце самі одні.³³ Але бачили їх, як вони відпливали, й багато впізнали їх, тож пішки збіглись туди з усіх міст та й випередили їх.³⁴ Вийшовши Ісус, побачив силу народу - і змилосердився над ними, були бо вони, немов вівці, що пастуха не мають. І він навчав їх чимало.³⁵ А коли була вже пізня година, приступили до нього його учні й кажуть: `Місце самотнє тут, та й час уже пізній.³⁶ Відпусти їх, хай собі підуть в околишні слободи й села та куплять собі щось із'їсти.`³⁷ А він у відповідь їм: `Дайте ви їм їсти.` Ті йому й кажуть: `Чи не піти нам та купити хліба за двісті динаріїв і дати їм спожити?`³⁸ Він і же каже їм: `Скільки хлібів маєте? Підіть та подивіться.` Розвідались вони і кажуть: `П'ять, ще й дві риби.`³⁹ Тоді він повелів їм посадити всіх гуртками на моріжку.⁴⁰ І посідали гуртками по сотнях та півсотнях.⁴¹ Узяв він п'ять хлібів і дві риби та й, поглянувши на небо, поблагословив, розломив хліби й став роздавати учням, щоб клали перед тими. А й дві риби розділив між усіма.⁴² І їли всі - й наситились.⁴³ І назбирали кусків хліба повних дванадцять кошиків, ще й рештки риби.⁴⁴ Тих же, що їли хліби, було п'ять тисяч чоловік!⁴⁵ І відразу ж спонукав своїх учнів сідати в човен і плисти поперед нього на той бік до Витсаїди, - поки він відпустить народ.⁴⁶ Відпустивши ж їх, пішов на гору помолитись.⁴⁷ Як настав вечір, човен був посеред моря, а він сам один на землі.⁴⁸ Коли ж побачив, як вони, веслувавши, втомились, - вітер бо їм був противний, - то близько четвертої сторожі ночі подався до них, простуючи морем, - хотів обминути їх.⁴⁹ Вони ж, побачивши, як він ступає морем, гадали, що то примара, та й закричали.⁵⁰ Усі бо уздріли його й занепокоїлись. Він же вмить заговорив до них, мовивши: `Будьте ж мужні: це я, не бійтесь!`⁵¹ І ввійшов до них у човен, - й ущух вітер. І вони в собі вельми здумілись, - понад міру,⁵² бо не розуміли чуда з хлібами - серце їхнє було нечуйне.⁵³ І, перепливши, прибули вони в землю Генезаретську й причалили.⁵⁴ А коли вийшли з човна, люди зараз же його впізнали⁵⁵ і розбіглися по всій країні та почали приносити хворих на ліжках, де тільки чули, що він перебуває.⁵⁶ І куди він тільки приходив, - у села чи міста, чи в слободи, - клали на майданах хворих і просили його про змогу бодай доторкнутися краю його одежі; і хто тільки торкавсь його, ставав здоровий.

Буття 35-36

Буття 36

Марка 6

Буття 35-36