Сьогодні 05.05.2024, читаємо Буття 35-36, Марка 6 Рік 1

Буття 35-36

1 Бог сказав до Якова: Підведися, піди до Бет-Елу, і живи там; і споруди там жертовника Богові, який з'явився тобі, коли ти утікав од лиця Ісава, брата твого.2 І сказав Яків домові своєму і всім, хто був з ним: Покиньте богів чужих, які у вас є, і очистіться, і перемініть одежу вашу.3 Зберемося і підемо до Бет-Елу, там споруджу я жертовника Богові, котрий відповів мені в день лиха мого і був зі мною на шляху, якого я долав.4 І віддали Якові усіх богів чужих, які були в руках їхніх, і ковтки, які були у вухах їхніх; і закопав їх Яків під дубом, котрий поблизу Сихему.5 І рушили вони. І був жах Божий по довколишніх містах, і не переслідували синів Якова.6 І прийшов Яків до Лузу, що на землі ханаанській, тобто до Бет-Елу, сам і всі люди, які були з ним.7 І спорудив там жертовника, і назвав місце те: Ел Бет-Ел; бо тут з'явився йому Бог, коли він утікав од лиця брата свого.8 І вмерла Девора, годувальниця Ревеки, і похована нижче Бет-Елу під дубом, якого й назвав [Яків] Аллон-Бахут.9 І з'явився Бог перед Яковом після повернення його з Падану арамейського, і благословив його.10 І сказав йому Бог: Ім'я твоє Яків; віднині ти не будеш називатися Яковом, але буде ім'я тобі: Ізраїль. І назвав йому ім'я: Ізраїль.11 І сказав йому Бог: Я – Бог Всемогутній; плодись і розмножуйся; народ і багато народів буде від тебе, і царі вийдуть із стегон твоїх.12 Землю, яку Я дав Авраамові та Ісаакові, Я дам тобі і нащадкам твоїм, по тобі дам оцю землю.13 І залишив його Бог на місці, на якому говорив йому.14 І поставив Яків пам'ятника на місці, на котрому говорив йому [Бог], пам'ятника кам'яного; і вилив на нього єлей.15 І назвав Яків ім'я місцині, на якій Бог говорив йому: Бет-Ел.16 І залишили Бет-Ел. І коли ще залишалося якась ківра землі до Ефрати, Рахіль породила, і пологи її були важкі.17 Коли ж вона страждала при пологах, повивальниця бабуся сказала їй: Не бійся, бо це в тебе син.18 І коли відходила від неї душа, бо вона помирала, то назвала йому ім'я – Бен-Оні. Але батько його назвав його Веніямином.19 І померла Рахіль, і похована на дорозі до Ефрати, себто Віфлеєму.20 Яків поставив над гробом її пам'ятника. Цей надгробний пам'ятник Рахілі існує аж донині.21 І рушив Ізраїль, і поставив шатро своє за баштою Едер.22 Під час перебування Ізраїля у тій країні, Рувим пішов і переспав з Білгою, наложницею батька свого. І почув про це Ізраїль. А синів у Якова було дванадцять.23 Сини Лії: первісток Якова Рувим, [по ньому] Симеон, Левій, Юда, Іссахар і Завулон.24 Сини Рахілі: Йосип і Веніямин25 Сини Білги, служниці Рахілиної: Дан і Нефталим.26 Сини Зілпи, служниці Ліїної: Ґад і Асир. Це сини Якова, які народилися йому в Падан-Арамі.27 І прийшов Яків до Ісаака, батька свого, в Мамре, в Кир'ят-Арби, тобто Хеврону, де мандрував Авраам та Ісаак.28 І було днів [життя] Ісаакові сто вісімдесят літ.29 І випустив Ісаак духа і вмер, і приєднався до народу свого, будучи старим, насиченим життям; і поховали його Ісав та Яків, сини його.

Буття 36

1 Ось родовід Ісава, тобто Едома.2 Ісав узяв собі дружин із дочок ханаанських: Аду, доньку Елона хеттеянина, і Оголіваму, дочку Ани, сина Ців'она хіввеянина3 І Босмат, дочку Ізмаїла, сестру Невайотову,4 Ада породила Ісавові Еліфаза; Босмат породила Реуїла.5 Оголівама породила Суша, Ялама і Кораха. Це сини Ісава, які народилися йому на землі ханаанській.6 І взяв Ісав дружин своїх і синів своїх, і дочок своїх, і всіх людей дому свого, і череди свої, і всю скотину свою, і увесь маєток свій, котрого він надбав на землі ханаанській, і рушив на [другу] землю від лиця Якова, брата свого.7 Тому що маєтності їхні були такими великими, що вони не могли жити разом, і земля мандрування їхнього не вміщувала їх з причини значної кількости їхніх черед.8 І оселився Ісав на горі Сеїр, Ісав, він же Едом.9 І ось родовід Ісава, батька Едому, на горі Сеїр.10 Ось ймення синів Ісава: Еліфаз, син Ади, дружини Ісава, і Реуїл, син Босмати, дружини Ісава.11 У Еліфаза були сини: Теман, Омар, Цефо, Ґатам і Кеназ.12 А Тимна була наложниця Еліфаза, сина Ісава; і породила Еліфазові Амалика. Ось сини Ади, дружини Ісава.13 І ось сини Реуїла: Нагат і Зера, Шамма і Мізза. Це сини Босмати, дружини Ісава.14 А оці були сини Оголівами, доньки Ани, сина Ців'она, дружини Ісава: вона породила Ісаву Єуша, Ялама і Кораха.15 Ось старшини синів Ісава. Сини Еліфаза, первістка Ісава: старший Теман, старший Омар, старший Цефо, старший Кеназ.16 Старший Корах, старший Ґатам, старший Амалик. Ці старшини Еліфазові на землі Едома; це сини Ади.17 А це сини Реуїла, сина Ісава: старший Нагат, старший Зерах, старший Шамма, старший Мізза. Оці старшини Реуїлові на землі Едома; ці сини Босмати, дружини Ісава.18 А це сини Оголівами, дружини Ісава: старший Еуш, старший Ялам, старший Корах. Ці старшини Оголівами, дочки Ани, дружини Ісава.19 Ось сини Ісава, і ось старшини їхні. Це Едом.20 Це сини Сеїра хореянина, які жили на землі тій: Лотан, Шовал, Ців'он, Ана.21 Дішон, Ецев і Дішан. Оце старшини хореїв, синів Сеїра, на землі Едома.22 Сини Лотана були: Хорі і Гемам; а сестра у Лотана: Тимна.23 Оці сини Шовала: Алван, Манахат, Евал, Шефо і Онам.24 А оці сини Ців'она: Айя і Ана. Це той Ана, який знайшов теплі води в пустелі, коли пас віслюків Ців'она, батька свого.25 А це діти Ани: Дішон і Оголівама, дочка Ани.26 А оці сини Дішона: Хемдан, Ешбан, Ітран і Керан.27 Оці сини Ецера: Білган, Зааван і Акан28 Оце сини Дішана: Уц і Аран.29 А це сини старшини хореїв: старший Лотан, старший Шовал, старший Ців'он, старший Ана.30 Старший Дішон, старший Ецер, старший Дішан. Ось старшини хореїв, за віком їхнім на землі Сеїр.31 Ось царі, які царювали на землі Едома, передніше царювання царів над синами Ізраїля: 32 Царював у Едомі Бела, син Беора, а ім'я місту того – Дінгава.33 І помер Бела, і зацарював Йовав, син Зераха із Боцри.34 Помер Йовав, і зацарював після нього Хушам, із землі теманіян.35 І вмер Хушам, і зацарював після нього Гадад, син Бедадів, котрий переміг мідіян на полі Моава; ім'я міста того Авіт.36 І вмер Гадад, і зацарював після нього Самла з Машеку.37 І вмер Самла, і зацарював по ньому Саул із Реховоту, що біля річки.38 І вмер Саул, і зацарював по ньому Баал-Ханан, син Ахбора.39 І вмер Баал-Ханан, син Ахборів, і зацарював по ньому Гадад; ім'я міста його – Пау; ім'я дружини його Мегетав'іл, донька Матреди, доньки Ме-Загава.40 Це – імена старшин Ісавових, за племенами їхніми, за краями їхніми, за іменами їхніми: старший Тимна, старший Алва, старший Етет.41 Старший Оголівама, старший Ела, старший Пінон,42 Старший Кеназ, старший Теман, старший Мівцар.43 Старший Маґдіїл, старший Ірам. Ось старшини Едому, за їхніми селищами, на землі володіння їхнього. Ось Ісав, батько Едому.

Марка 6

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16
1 Звідти вийшов Він і прийшов на Свою батьківщину; слідом за Ним пішли й учні Його.2 Коли настала субота, Він почав навчати у синагозі; і багато з тих, що слухали, з подиву казали: Звідки це в Нього? Що це за премудрість, що Йому дана, і яким чином такі дива вчиняються Його руками?3 Чи не тесля Він, син Маріїн, брат Якова, Йосії, Юди і Симона? Чи не тут поміж нами Його сестри? І спокушалися через Нього.4 А Ісус сказав їм: Не буває пророка без пошани, хіба що на батьківщині своїй і в родичів, а також у домі своєму.5 І не міг звершити там жодного дива; тільки на небагатьох недужих поклав руки і уздоровив їх.6 І дивувався з їхньої невіри. Потім ходив по довколишніх поселеннях і навчав.7 А тоді прикликав дванадцятьох і почав посилати їх по двоє і дав їм владу над нечистими духами.8 І заповідав їм нічого не брати в дорогу, окрім одного посоха: ні торбини, ні хліба, ані мідяків у поясі,9 Але взутися у просте взуття і не вдягатися у дві одежі.10 І сказав їм: Якщо десь увійдете в дім, залишайтеся в ньому, аж доки не вийдете з тої місцини.11 І якщо хтось не прийме вас, і не буде слухати вас, то, виходячи звідти, обтрусіть порох із ваших ніг, як свідчення супроти них. Істину вам повідую: Краще буде Содомові і Гоморі у день суду, аніж тому місту.12 Вони пішли і проповідували каяття;13 Виганяли багатьох бісів і багатьох недужих намащували оливою і уздоровлювали.14 А цар Ірод, коли зачув [про Ісуса], – бо ймення Його стало відомим, – казав: Це Іван Хреститель воскрес із мертвих, і тому великі дива виявляють себе через Нього.15 Інші казали: Це – Ілля. А ще інші запевняли: Це – пророк, або ж як один із пророків.16 А Ірод, як почув, сказав: Це Іван, котрому я голову відтяв; він воскрес із мертвих.17 Бо цей Ірод, пославши був, узяв Івана і ув‘язнив його у в‘язниці за Іродіяду, дружину брата свого Пилипа, що одружився з нею.18 Бо Іван казав Іродові: Ти не можеш мати дружину брата твого.19 А Іродіяда виповнювалася люттю на нього, жадала вбити його, але не могла.20 Бо Ірод боявся Івана, відаючи, що він муж праведний і святий і беріг його; багато робив, дослухаючись його, і вдоволено слухав його.21 Та настав сприятливий день, коли Ірод на [день] своїх уродин учинив бенкет своїм вельможам, тисяцьким і старшинам галілейським, –22 Донька Іродіяди увійшла, танцювала і догодила Іродові і тим, що лежали з ним. Цар сказав дівчині: Проси у мене, чого прагнеш, і дам тобі.23 І присягався їй: Чого не попросиш у мене, дам тобі, навіть половину мого царства.24 Вона вийшла і запитала у матері своєї: Чого просити? Та відповіла: Голову Івана Хрестителя!25 І вона негайно пішла до царя, і квапливо просила, кажучи: Хочу, щоб ти мені зараз же дав на тарелі голову Івана Хрестителя.26 Цар вельми зажурився; але заради присяги і тих, що лежали з ним, не захотів їй відмовити.27 І негайно пославши зброєносця, цар наказав принести голову його.28 Він пішов, відтяв йому голову у в‘язниці і приніс голову його на тарелі, і віддав її дівчині, а юнка віддала її матері своїй.29 А учні його, як почули, прийшли й забрали тіло його і поклали його у гробі.30 І зібралися Апостоли до Ісуса і оповіли Йому все, і що вчинили, і чого навчили.31 Він сказав їм: Рушайте ви одні в пустельну місцину і спочиньте трохи. Бо вельми було багато таких, що приходили й відходили, тож і їсти їм не було коли.32 І подалися в пустельну місцину в човні самі.33 Народ бачив, [як] вони відпливали, і чимало їх упізнавали їх; і бігли туди пішки із усіх міст, і випередили їх, і зібралися до Нього.34 Ісус, коли вийшов, побачив багато народу і пожалів його, тому що вони були, як вівці, що не мають пастиря; і почав навчати їх щедро.35 І оскільки часу минуло багато, учні Його наблизилися до Нього, і сказали: Місцина [тут] пустельна, а час уже пізній;36 Відпусти їх, щоб вони пішли в довколишні поселення і купили собі хліба; бо не мають чого їсти.37 Він сказав їм у відповідь: Ви дайте їм їсти. І сказали Йому: Хіба нам треба піти і купити хліба на двісті динаріїв, і дати їм їсти?38 Але Він запитав у них: Скільки у вас хлібів? Підіть, подивіться. Вони дізналися і сказали: П‘ятеро хлібів і дві рибини.39 Тоді звелів їм посадовити всіх гуртками на зеленій траві.40 І посідали рядочками по сто і по п‘ятдесят.41 Він узяв п‘ять хлібів і дві рибини, глянув на небо, благословив і переламав хліби й дав учням Своїм, щоб вони роздали їм; і дві рибини розділив на всіх.42 І їли всі, і наситилися;43 І набрали кусків хліба і [останків] від рибин дванадцять повних кошиків;44 А було тих, що їли хліби, – близько п‘яти тисяч мужів.45 А Він зараз же примусив учнів Своїх зайти в човен і попливти передніше на той бік до Віфсаїди, доки Він відпустить народ.46 І відпустив їх, і пішов на гору помолитися.47 Увечері човен був посеред моря, а Він один на землі.48 І побачив, як вони бідують, веслуючи, бо вітер був супротивний; близько четвертої сторожі вночі підійшов до них, йдучи по воді, і хотів проминути їх.49 А вони, коли побачили Його, то подумали, що це привид, і закричали.50 Бо всі бачили Його і злякалися. І тієї ж хвилі Він озвався до них, і сказав їм: Бадьортеся; це Я, не бійтеся.51 І ступив до них у човен; і вітер затих. І вони вельми дивувалися в собі і вражалися.52 Бо не осмислили [дива] над хлібами, тому що серце їхнє було закам‘яніле.53 І коли перепливли, прибули на землю Генісаретську і пристали [до берега].54 Коли вийшли вони з човна, відразу [мешканці], впізнавши Його, оббігли всі околиці ті і почали на ношах приносити недужих туди, де Він, як запевняли, був.55 І куди б не приходив Він, чи в поселення, чи в міста, чи в села, клали хворих на відкритих місцях і просили Його, щоб їм торкнутися хоча б до крайчика одежі Його, і котрі торкалися до Нього, уздоровлювалися.

🚀 В Телеграм бот