¹ Чи нам знов зачинати доручувати самих себе? Чи ми потребуємо, як дехто, листів доручальних до вас чи від вас?² Ви наш лист, написаний у наших серцях, якого всі люди знають і читають!³ Виявляєте ви, що ви лист Христів, нами вислужений, що написаний не чорнилом, але Духом Бога Живого, не на таблицях камінних, але на тілесних таблицях серця.⁴ Таку ж певність до Бога ми маємо через Христа,⁵ не тому, що ми здібні помислити щось із себе, як від себе, але наша здібність від Бога.⁶ І Він нас зробив бути здатними служителями Нового Заповіту, не букви, а духа, бо буква вбиває, а дух оживляє.⁷ Коли ж служіння смерті, вирізане на каменях буквами, було таке славне, що Ізраїлеві сини не могли дивитись на обличчя Мойсея, через славу минущу обличчя його,⁸ скільки ж більш буде в славі те служіння духа!⁹ Бо як служіння осуду слава, то служіння праведности тим більше багате на славу!¹⁰ Не прославилося бо прославлене, у цій частині, ради слави, що вона переважує,¹¹ бо коли славне те, що минає, то багато більш у славі те, що триває!¹² Тож, мавши надію таку, ми вживаємо великої сміливости,¹³ а не як Мойсей, що покривало клав на обличчя своє, щоб Ізраїлеві сини не дивилися на кінець того, що минає.¹⁴ Але засліпилися їхні думки, бо те саме покривало аж до сьогодні лишилось незняте в читанні Старого Заповіту, бо зникає воно Христом.¹⁵ Але аж до сьогодні, як читають Мойсея, на їхньому серці лежить покривало,¹⁶ коли ж вони навернуться до Господа, тоді покривало здіймається.¹⁷ Господь же то Дух, а де Дух Господній, там воля.¹⁸ Ми ж відкритим обличчям, як у дзеркало, дивимося всі на славу Господню, і зміняємося в той же образ від слави на славу, як від Духа Господнього.

¹ Ось тому, мавши за милосердям Божим таке служіння, ми не тратимо відваги,² але ми відреклися тайного сорому, не ходячи в хитрості та не перекручуючи Божого Слова, але з'явленням правди доручуємо себе кожному сумлінню людському перед Богом.³ Коли ж наша Євангелія й закрита, то закрита для тих, хто гине,⁴ для невіруючих, яким бог цього віку засліпив розум, щоб для них не засяяло світло Євангелії слави Христа, а Він образ Божий.⁵ Бо ми не себе самих проповідуємо, але Христа Ісуса, Господа, ми ж самі раби ваші ради Ісуса.⁶ Бо Бог, що звелів був світлу засяяти з темряви, у серцях наших засяяв, щоб просвітити нам знання слави Божої в Особі Христовій.⁷ А ми маємо скарб цей у посудинах глиняних, щоб велич сили була Божа, а не від нас.⁸ У всьому нас тиснуть, та не потиснені ми; ми в важких обставинах, але не впадаємо в розпач.⁹ Переслідують нас, але ми не полишені; ми повалені, та не погублені.¹⁰ Ми завсіди носимо в тілі мертвість Ісусову, щоб з'явилося в нашому тілі й життя Ісусове.¹¹ Бо завсіди нас, що живемо, віддають на смерть за Ісуса, щоб з'явилось Ісусове в нашому смертельному тілі.¹² Тому то смерть діє в нас, а життя у вас.¹³ Та мавши того ж духа віри, за написаним: Вірував я, через те говорив, і ми віруємо, тому то й говоримо,¹⁴ знавши, що Той, Хто воскресив Господа Ісуса, воскресить з Ісусом і нас, і поставить із вами.¹⁵ Усе бо для вас, щоб благодать, розмножена через багатьох, збагатила подяку на Божу славу.¹⁶ Через те ми відваги не тратимо, бо хоч нищиться зовнішній наш чоловік, зате день-у-день відновляється внутрішній.¹⁷ Бо теперішнє легке наше горе достачає для нас у безмірнім багатстві славу вічної ваги,¹⁸ коли ми не дивимося на видиме, а на невидиме. Бо видиме дочасне, невидиме ж вічне!