¹ Чи зачинаємо знову самих себе представляти? Чи потребуємо, як деякі, доручальних послань до вас або від вас?² Наше послання - це ви; воно написане в наших серцях, його знають та читають усі люди.³ Ви показуєте собою, що ви - це послання Христове, виготоване нами; написане не чорнилом, але Духом живого Бога, не на камінних таблицях, але на тілесних таблицях сердець.⁴ Таку надію маємо через Христа до Бога,⁵ не тому, що ми спроможні від себе щось подумати, наче від самих себе; ні, наша спроможність від Бога⁶ який і дозволив нам стати служителями Нового Завіту - не літерою, але Духом; бо літера вбиває, а Дух оживляє.⁷ Якщо ж служіння смерти, викарбуване літерами на камені, було таке славне, що ізраїльські сини не могли дивитися на обличчя Мойсея через минущу славу його обличчя;⁸ то наскільки славнішим буде служіння Духа?⁹ Бо коли служіння осуду - слава, то служіння справедливости набагато перевищить у славі.¹⁰ Бо не прославилося прославлене в цій частині - через надмірну славу.¹¹ Бо коли минуще є славою, то набагато більше те, що постійно лишається, є в славі.¹² Отже, маючи таку надію, діємо з великою сміливістю,¹³ і не як Мойсей, що ховав під покривало своє обличчя, бо сини Ізраїлеві не могли дивитися на кінець того, що минає.¹⁴ Але засліпилися їхні думки. Бо аж дотепер залишається незнятим це покривало під час читання Старого Завіту, бо воно минається в Христі.¹⁵ І сьогодні, коли читають Мойсея, покривало все ще лежить на їхньому серці.¹⁶ Коли ж навернуться до Господа, - забереться покривало.¹⁷ Господь є Дух: а де Господній Дух, [там] свобода.¹⁸ Ми всі, дивлячись на Господню славу з відкритим обличчям, перетворюємося в той самий образ - від слави на славу, - як від Господнього Духа.

¹ Ось тому, маючи як помилувані таке служіння, не втрачаємо відваги.² Адже ми відреклися від потаємних соромних діл, не ходимо в лукавстві і не перекручуємо Божого слова; але появою правди поручаємо себе всякій людській совісті перед Богом.³ Якщо закрите наше благовістя, то воно закрите для тих, що гинуть, -⁴ для невірних, яким бог цього віку засліпив розум, щоб [для них] не засяяло світло благовістя слави Христа, а він - це образ Бога.⁵ Не проповідуємо себе, але Господа Ісуса Христа; ми ж - тільки ваші раби задля Ісуса.⁶ Бог, який сказав: Щоб із темряви засяяло світло; освітив наші серця на просвітлення і пізнання Божої слави в особі Ісуса Христа.⁷ Цей скарб ми носимо в керамічних посудинах, щоб велич сили була Божою, а не нашою.⁸ В усьому нас гноблять, але ми не пригноблені, ми в скрутних обставинах, але не впадаємо в розпач;⁹ ми переслідувані, але не залишені; ми повалені, але не загинули;¹⁰ ми завжди носимо в тілі мертвість Ісусову, щоб з'явилося в нашому тілі й Ісусове життя.¹¹ Ми, живі, постійно віддаємо себе на смерть задля Ісуса, щоб і Ісусове життя з'явилося в нашому смертному тілі.¹² Тому смерть діє в нас, а життя - у вас.¹³ Маючи ж той самий дух віри, згідно з Писанням: Увірував я, тому й заговорив, - ми віримо, тому й говоримо.¹⁴ Бо знаємо, що той, хто воскресив Господа Ісуса, і нас воскресить з Ісусом та поставить з вами.¹⁵ Бо все - для вас, аби помножена ласка багатьма, щедро принесла подяку на Божу славу.¹⁶ Тому ми не втрачаємо відваги. Хоч наша зовнішня людина тліє, але наша внутрішня людина оновлюється день у день.¹⁷ Бо наше тимчасове легке терпіння готує нам у незбагненній щедрості вічну славу,¹⁸ якщо ми споглядаємо видиме, а не те, що невидиме: бо видиме тимчасове, а невидиме - вічне.