¹ Невже нам знову знайомитися з вами? Невже конче необхідні для нас, як для деяких, похвальні листи до вас чи од вас?² Ви - лист наш, написаний в серцях наших, котрий впізнається і читається всіма людьми.³ Ви показуєте собою, що ви - лист Христа, через служіння наше, написаний не чорнилом, але Духом Бога живого, не на кам'яних таблицях (скрижалях), але на тілесних скрижалях серця.⁴ Таку певність ми маємо у Богові через Христа,⁵ Не тому, щоб ми самі вдатні були помислити щось у собі, неначе від себе, але спроможність наша від Бога.⁶ Він дав нам спроможність бути служителями Нового Заповіту, не букви, але духа; тому що буква убиває, а дух животворить.⁷ А якщо служіння смертоносним літерам, накреслене на камінні, було таке гарне, що сини Ізраїлеві не могли пильно дивитися на лице Мойсеєве через славу, що осяяла його обличчя і мала зникнути, -⁸ То чи не набагато кращим має бути служіння духа?⁹ Бо якщо служіння осудження славне, то тим паче переважає славою служіння виправдання.¹⁰ То прославлене навіть не стає славним з цього боку, з причини переважаючої слави наступного.¹¹ Бо коли славне те, що минає, то тим паче славне те, що триває!¹² Маючи таку надію, ми діємо з великим натхненням.¹³ А не так, як Мойсей, котрий затуляв покривалом обличчя своє, щоб сини Ізраїлеві не дивилися пильно на зникнення того, що сяяло.¹⁴ Але розум їхній засліплений: бо те саме покривало донині лишається незнятим під час читання Старого Заповіту, тому що воно знімається Христом.¹⁵ Донині, коли вони читають Мойсея, покривало лежить на їхньому серці.¹⁶ Та коли навертаються до Господа, тоді це покривало знімається.¹⁷ Господь є Дух; а де Дух Господній, - там воля.¹⁸ А ми всі, відкритим обличчям, як у дзеркалі, споглядаючи на славу Господню, перевтілюємося у той самий образ від слави у славу, як від Господнього Духу.

¹ Ось чому, маючи з милости Божої таке служіння, ми не сумуємо;² Але, відкинувши приховані ганебні справи, не вдаючися до хитрощів і не спотворюючи слова Божого, а відкриваючи істину, являємо себе совісті кожної людини перед Богом.³ А якщо навіть закрите благовіщення наше, то закрите для тих, що гинуть.⁴ Для невіруючих, у котрих бог віку цього засліпив розум, щоб для них не засяяло світло Доброї Вісті про славу Христа, Котрий є образ Бога невидимого.⁵ Бо ми не себе проповідуємо, але Христа Ісуса, Господа; а ми - служники ваші заради Ісуса,⁶ Тому що Бог, Котрий наказав засяяти світлові з пітьми, осяяв наші серця, аби просвітити нас пізнанням слави Божої в особі Ісуса Христа.⁷ Але скарб цей ми носимо у глиняному посуді, щоб велич сили належала Богові, а не нам;⁸ Ми звідусіль зазнаємо утисків, але не відаємо тіснот, ми в неймовірних обставинах, але не впадаємо у відчай;⁹ Нас переслідують, але ми не залишені, нас повалили, але ми не гинемо.¹⁰ Завжди носимо в тілі мертвість Господа Ісуса, щоби й життя Ісусове відкрилося у тілі нашому.¹¹ Бо ми живі безнастанно віддаємося на смерть заради Христа, щоб і життя Ісусове відкрилося у смертній плоті нашій.¹² Аж так, що смерть діє в нас, а життя у вас.¹³ А проте, маючи того самого духа віри, як написано: Я вірував, а тому казав, і ми віруємо, а тому й говоримо,¹⁴ Знаючи, що Той, Хто воскресив Господа Ісуса, воскресить через Ісуса також і нас і поставить перед Собою з вами.¹⁵ Бо все для вас, щоб ряснота благодаті ще більшу в багатьох вчинила подяку для слави Божої.¹⁶ Ось чому ми не сумуємо; але якщо зовнішня наша людина тліє, то внутрішня день-у-день оновлюється,¹⁷ Бо короткочасне легке страждання наше витворює для нас в невимірному надлишкові вічну славу,¹⁸ Коли ми дивимося не на видиме, але на невидиме: бо побачене тимчасове, а невидиме вічне.