¹ Цар Навуходоносор звелів зробити золотого боввана, 60 ліктів заввишки й 6 ліктів завширшки, й наказав поставити його на рівнині Дура у Вавилонській області.² І послав цар Навуходоносор зібрати сатрапів, правителів, намісників, воєвод, скарбників, суддів, радників та всіх володарів країн, аби прийшли на врочисте відкриття боввана, якого поставив цар Навуходоносор.³ І зібралися сатрапи, правителі, намісники, воєводи, скарбники, судді, радники й усі владці країн на врочисте відкриття боввана, що його поставив цар Навуходоносор, і стали перед бовваном, якого поставив цар Навуходоносор.⁴ Тоді окличник гукнув голосно: «Вам, о народи, племена й язики, звелено: ⁵ Тієї хвилі, як почуєте звук сурми, сопілки, цитри, гарфи, гусел та гудьби й усякого роду музичних приладів, ви впадете ниць і вклонитеся золотому бовванові, що поставив його цар Навуходоносор.⁶ А хто не впаде ниць і не вклониться, вмить буде вкинутий у піч, розжарену вогнем.»⁷ Тим то коли всі народи почули звук сурми, сопілки, цитри, гарфи, гусел, гудьби й усякого роду музичних приладів, попадали всі народи, племена й язики й вклонилися золотому бовванові, що поставив його цар Навуходоносор.⁸ Саме в той час деякі халдеї приступили з доносом на юдеїв.⁹ Вони заговорили й сказали цареві Навуходоносорові: «Царю, жий повіки!¹⁰ Ти, царю, дав наказ, аби кожен чоловік, як почує звук сурми, сопілки, цитри, гарфи, гусел, гудьби та іншого роду музичних: приладів, упав ниць і вклонився золотому бовванові;¹¹ а хто не впаде ниць і не вклониться, буде вкинутий у піч, розжарену вогнем.¹² Та мужі юдейські, що ти настановив був над справами Вавилонського краю - Седрах, Мисах та Авденаго, - ці мужі нехтують твоїм наказом, царю: вони твоїм богам не служать і золотому бовванові, що ти поставив, не кланяються.»¹³ Тоді Навуходоносор, розгніваний і лютий, звелів привести Седраха, Мисаха та Авденаго; і привели цих мужів перед царя.¹⁴ Навуходоносор заговорив до них і мовив: «Чи ви, Седраху, Мисаху та Авденаго, справді моїм богам не хочете служити й золотому бовванові, що я поставив, не хочете кланятись?¹⁵ Отож тепер, якщо ви готові, скоро почуєте звук сурми, сопілки, цитри, гарфи, гуслів, гудьби та всякого роду музичних приладів, впасти ниць і вклонитись бовванові, що я звелів зробити - гаразд; якщо ж не вклонитесь, умить будете вкинуті в піч, розжарену вогнем, і тоді який бог визволить вас із моєї руки?»¹⁶ Седрах, Мисах та Авденаго у відповідь цареві Навуходоносорові сказали: «Ми не маємо потреби тобі на це відповідати.¹⁷ Коли Бог, якому ми служимо, зможе нас визволити з печі, розжареної вогнем, він визволить нас, царю, й з твоєї руки,¹⁸ а коли ні, то нехай тобі, царю, буде відомо, що ми твоїм богам не служитимемо й золотому бовванові, що ти поставив, не вклонятимемось.»¹⁹ Тоді Навуходоносор запалав люттю, і вигляд його обличчя змінився супроти Седраха, Мисаха й Авденаго. Заговорив він знову й повелів розпалити піч усемеро більше, ніж її звичайно розпалювано,²⁰ і наказав найдужчим мужам із свого війська зв'язати Седраха, Мисаха й Авденаго та й вкинути їх у піч, розжарену вогнем.²¹ І зараз же їх зв'язано у їхній спідній та верхній одежі, з їхніми завоями на голові й з іншим убранням на них і вкинуто в піч, розжарену вогнем.²² Але що наказ царя був суворий, і піч була розпалена незвичайно, полум'я від вогню вбило тих мужів, що вкидали Седраха, Мисаха й Авденаго.²³ Ці ж троє мужів - Седрах, Мисах та Авденаго - впали в піч, розпалену вогнем, зв'язані.²⁴ І ходили вони серед полум'я, хваливши Бога й благословивши Господа.²⁵ Встав Азарія і, відкривши уста свої серед вогню, помолився і так промовив: ²⁶ «Благословен єси, Господи, Боже батьків наших, і хвали достойний; ім'я твоє преславне на всі віки;²⁷ бо ти праведний у всьому, що вчинив єси нам, і всі діла твої праведні, й усі дороги твої праві, і присуди твої усі - правдиві.²⁸ Ти учинив присуди правдиві в усьому тому, що навів на нас і на святе місто батьків наших, на Єрусалим. Так! Присудом правдивим навів єси все те гріхів наших ради.²⁹ Бо згрішили ми, вчинили беззаконство, від тебе відступивши; ми згрішили у всьому й заповідей твоїх не слухали.³⁰ Ми їх не пильнували, не чинили, як ти нам заповідав, щоб нам добре було.³¹ І все, що ти навів на нас, усе, що ти вчинив єси нам, - ти присудом учинив правдивим.³² Ти видав нас у руки супостатів беззаконних, відступників мерзенних, і несправедливому й найгіршому на всій землі цареві.³³ І нині нема як нам уста розтулити наші: ганьба й сором покрили слуг твоїх і тих, що тебе шанують.³⁴ Не відкидай же нас навіки імени твого ради, і не розривай завіту твого.³⁵ Не забирай від нас милости твоєї, Авраама твого улюбленого ради й Ісаака, слуги твого, й Ізраїля, святого твого,³⁶ яким ти обіцяв був, що розмножиш їхнє потомство, як на небі зорі і як пісок при березі морському.³⁷ О, Господи, ми стали менші від усіх народів, принижені ми нині по всій землі гріхів наших ради.³⁸ Оце тепер нема у нас ні князя, ні вождя, ні пророка, ні всепалення, ні жертви, ні офіри, ні кадила, ні місця, де б приносити первоплоди і знаходити твоє милосердя.³⁹ Якби ж то ти міг нас прийняти скрушеного серця ради й смиренного духу! Як усепалення баранів та волів, як безліч тучних ягнят,⁴⁰ так нехай буде перед тобою наша жертва нині, що хочемо тобі принести, бо нема сорому тим, що на тебе уповають.⁴¹ І нині ми слідуємо за тобою всім серцем; ми тебе боїмося і твоє обличчя шукаємо - не сороми ж нас!⁴² Але обходься з нами за твоєю лагідністю і за твоєю милістю великою.⁴³ Вирятуй нас твоїми чудесами! О Господи, дай славу імені твоєму!⁴⁴ Хай осоромляться усі ті, що твоїм слугам зло чинять; хай засоромляться, позбавлені всієї своєї могутности, нехай розіб'ється їхня сила!⁴⁵ Нехай знають, що ти, Господи, Бог єдиний і славний на всю вселенну!»⁴⁶ Царські слуги, що вкинули їх, не переставали розпалювати печі ропою, смолою, клоччям та хмизом,⁴⁷ так що полум'я піднялось на 49 ліктів поверх печі,⁴⁸ і, вибухнувши, спалило тих халдеїв, що їх сягнуло при печі.⁴⁹ Ангел же Господній зійшов з Азарією та його товаришами в піч, віддалив розпалений вогонь від печі⁵⁰ і вчинив у середині печі так, немов би там повівав вітерець росистий, і вогонь їх зовсім не торкнувся, не завдав їм болю і не скоїв їм ніякої шкоди.⁵¹ Тоді ті троє, немов одними устами, взяли хвалити, славити й благословляти в печі Бога, промовляючи: ⁵² «Благословен єси, Господи, Боже батьків наших, і достохвальний і вельми возносимий повіки; благословенно ім'я твоє святе й славне, і вельми достохвальне й возносиме повіки.⁵³ Благословен єси у твоїм святім, славнім храмі і вельми хвальний і вельми славний повіки.⁵⁴ Благословен єси на престолі царства твого, і вельми воспіваний і вельми возносимий повіки.⁵⁵ Благословен єси, що взираєш на безодні і возсідаєш на херувимах.⁵⁶ Благословен єси на небесній тверді, і хвальний і прославлений повіки.⁵⁷ Благословіте Господа, усі діла Господні! Хваліте й возносіте його повіки.⁵⁸ Благословіте Господа, ангели Господні! Хваліте й вознесіте його повіки.⁵⁹ Благословіте, небеса, Господа! Хваліте й возносіте його повіки.⁶⁰ Благословіте Господа, усі наднебесні води! Хваліте й возносіте його повіки.⁶¹ Благословіте Господа, всі сили! Хваліте й возносіте його повіки.⁶² Благословіте Господа, сонце й місяць! Хваліте й возносіте його повіки.⁶³ Благословіте Господа, звізди небесні! Хваліте й вознесіте його повіки.⁶⁴ Благословіте Господа, дощі й роси! Хваліте й возносіте його повіки.⁶⁵ Благословіте Господа, всі вітри! Хваліте й возносіте його повіки.⁶⁶ Благословіте Господа, вогонь і спека! Хваліте й возносіте його повіки.⁶⁷ Благословіте Господа, холод і гарячизна! Хваліте й возносіте його повіки.⁶⁸ Благословіте Господа, роси й іней! Хваліте й возносіте його повіки.⁶⁹ Благословіте Господа крига й холоднеча! Хваліте й возносіте його повіки.⁷⁰ Благословіте Господа, льоди й сніги! Хваліте й возносіте його повіки.⁷¹ Благословіте Господа, дні й ночі! Хваліте й возносіте його повіки.⁷² Благословіте Господа, світло і пітьма! Хваліте й возносіте його повіки.⁷³ Благословіте Господа, блискавки й хмари! Хваліте й возносіте його повіки.⁷⁴ Нехай земля благословить Господа! Хай хвалить і благословить його повіки.⁷⁵ Благословіте Господа, пагорби й гори! Хваліте й возносіте його повіки.⁷⁶ Благослови Господа, все що на землі виростає! Хвали й возноси його повіки.⁷⁷ Благословіте Господа, джерела! Хваліте й возносіте його повіки.⁷⁸ Благословіте Господа, моря й ріки! Хваліте й возносіте його повіки.⁷⁹ Благословіте Господа, морські потвори й усе, що кишить у водах! Хваліте й возносіте його повіки.⁸⁰ Благословіте Господа усі небесні птиці! Хваліте й возносіте його повіки.⁸¹ Благословіте Господа, всі дикі звірі й худоба! Хваліте й возносіте його повіки.⁸² Благословіте Господа, сини людськії! Хваліте й возносіте його повіки.⁸³ Благословіте Господа, ізраїльтяни! Хваліте й возносіте його повіки.⁸⁴ Благословіте Господа, священики Господні! Хваліте й возносіте його повіки.⁸⁵ Благословіте Господа, слуги Господні! Хваліте й возносіте його повіки.⁸⁶ Благословіте Господа, духи й душі справедливих! Хваліте й возносіте його повіки.⁸⁷ Благословіте Господа, святі й смиренні серцем! Хваліте й возносіте його повіки.⁸⁸ Благословіте Господа, Ананія, Азарія, Мисаїл! Хваліте й возносіте його повіки, бо він нас визволив із Шеолу і вирятував з руки смерти і спас нас із нутра розпаленої печі, і з-посеред вогню врятував нас.⁸⁹ Хваліте Господа, бо добрий, бо повіки його милосердя.⁹⁰ Благословіте Господа, Бога богів, ви всі богопоклонники! Хваліте його й возносіте, бо повіки його милосердя.»⁹¹ (24) Тоді цар Навуходоносор здивувався, встав притьмом і заговорив до своїх радників, мовивши: «Чи не трьох мужів ми вкинули в вогонь зв'язаних?» Ті ж у відповідь цареві: «Справді так, царю!»⁹² (25) Знову заговорив він і сказав: «А он я бачу чотирьох мужів незв'язаних, що ходять у вогні, і не видко на них шкоди, а вид четвертого схожий на сина Божого.»⁹³ (26) Тоді Навуходоносор приступив до челюстей розжареної вогнем печі й заговорив, кажучи: «Седраху, Мисаху та Авденаго, слуги найвищого Бога! Вийдіть і приступіть сюди!» І вийшли Седрах, Мисах і Авденаго з-посеред вогню.⁹⁴ (27) Сатрапи, правителі, намісники й радники царські зібралися, щоб дивитись на цих мужів, над тілом яких вогонь не мав ніякої сили: волосся в них на голові не обсмалилось, одежа на них не змінилась, і чад вогню їх не торкнувся.⁹⁵ (28) Тоді Навуходоносор заговорив, мовивши: «Благословен Бог Седраха, Мисаха та Авденаго, що послав свого ангела й визволив своїх слуг, які поклались на нього і не послухалися царського наказу, а віддали своє тіло, аби не служити й не поклонятись ніякому іншому богові, крім свого Бога!⁹⁶ (29) Тому від мене дається наказ, щоб кожного, до якого б він народу, плетень чи язика не належав, хто вирече щось зневажливе супроти Бога Седраха, Мисаха й Авденаго, пошматували на кусні, а діла його обернули в руїну, бо нема іншого бога, який би міг так спасати.»⁹⁷ (30) Тоді цар прийняв у велику ласку Седраха, Мисаха й Авденаго в Вавилонськім краю.⁹⁸ (31) Цар Навуходоносор усім народам, племенам і язикам, що живуть по всій землі: «Нехай ваш мир буде великий!⁹⁹ (32) Сподобалось мені оповістити вам про знаки й чудеса, які вчинив надо мною найвищий Бог.¹⁰⁰ (33) Які ж великі його знаки! Які ж могутні його чуда! Царство його - царство вічне, і влада його - від роду й до роду!»

¹ Я, Навуходоносор, жив спокійно у моєму домі й був щасливий у моїм палаці.² Та приснивсь мені сон, який налякав мене, й думки на моєму ложі й видіння моєї голови збентежили мене.³ І дав я наказ привести до мене всіх вавилонських мудреців, щоб з'ясували мені його значення.⁴ От і прийшли віщуни, чародії, халдеї й звіздознавці. Я оповів їм сон, але вони не могли з'ясувати мені його значення.⁵ Нарешті ввійшов до мене Даниїл, що йому ім'я Валтасар, як ім'я мого бога, і що в ньому дух святих богів, і я оповів йому сон: ⁶ «Валтасаре, голово над віщунами! Я знаю, що дух святих богів у тобі й що тобі ніяка тайна не завдає труду; вислухай же видіння мого сну й скажи мені його значення.⁷ Видіння моєї голови на моєму ложі: Дивлюсь я, аж ось посеред землі дерево дуже високе.⁸ Виросло дерево те й стало сильним; вершина його сягала аж до неба, аж до країв землі його було видно.⁹ Листя на ньому було гарне і плодів на ньому рясно, так що поживи було б для всіх на ньому; у холодку під ним ховались польові звірі, в його гілляках жили небесні птиці, з нього живилось усяке тіло.¹⁰ І бачив я у видіннях моєї голови на моєму ложі - аж це зійшов із неба Невсипущий і Святий.¹¹ Він скричав голосно й так промовив: Зрубайте дерево і пообрубуйте його гілляки; обтрусіте листя з нього і плоди його порозкидайте: хай повтікають звірі з-під нього і птиці з його галуззя.¹² Одначе, пень з корінням у землі залишіте, але в залізних ланцюгах та мідяних, серед трави на полі. Нехай його скроплює роса небесна, нехай, як і худобі, пай його буде з трави земної.¹³ Хай перетворять його серце людське і хай дадуть йому серце звіряче, і хай над ним минуть сім часів!¹⁴ Ця постанова зроблена на раді Невсипущих і справа ця - Святих слово, щоб живі знали, що Найвищий панує над людським царством і дає його, кому захоче, і настановляє над ним найприниженішого між людьми.¹⁵ Отакий сон приснився мені, цареві Навуходоносорові; а ти, Валтасаре, скажи його значення, бо ніхто з мудреців мого царства не міг пояснити його глузду, а ти можеш, бо дух святих богів у тобі.»¹⁶ Тоді Даниїл, якому ім'я Валтасар, деякий час перебував, мов приголомшений і думки тривожили його. Аж цар почав знову говорити й мовив: «Валтасаре! Нехай цей сон і це видіння тебе не тривожать.» А Валтасар у відповідь: «Пане мій! Нехай би ненависникам твоїм цей сон і ворогам твоїм його значення!¹⁷ Дерево, що ти бачив, що стало великим і сильним, що вершина його сягала аж до неба й що до країв землі його було видно,¹⁸ що на ньому лист був гарний і плодів на ньому рясно, так що поживи було для всіх на ньому: для звірів польових, які жили під ним, і для птиць небесних, які перебували на його гілляках, -¹⁹ це ти, царю, який став великим та сильним, велич якого зросла й сягнула аж до неба, влада ж твоя - до країв світу.²⁰ А що ти, царю, бачив Невсипущого й Святого, який зійшов з неба й сказав: Зрубайте дерево й знищіть його, одначе пень із корінням залишіть у землі, але в залізних і мідяних ланцюгах, серед трави на полі; нехай його скроплює роса небесна й нехай з худобою на полі пай його буде, аж поки не минуть над ним сім часів, -²¹ то ось його значення, царю, і постанова Найвищого, який прийде на мого пана царя: ²² Тебе виженуть з-поміж людей, і ти житимеш із дикими звірями; тебе будуть, немов вола, травою годувати й роса з неба падатиме на тебе, й сім часів промине над тобою, аж поки не взнаєш, що Найвищий панує над людським царством і дає його, кому захоче.²³ А що наказано було залишити пень із корінням дерева, то це означає, що твоє царство зостанеться при тобі, коли ти визнаєш владу небесну.²⁴ Тому, о царю, нехай моя порада буде тобі довподоби: спокутуй твої гріхи милостинею і твої переступи - милосердям до бідних; може, й продовжиться твій спокій-благополуччя.»²⁵ Усе це сталося з царем Навуходоносором.²⁶ За дванадцять місяців, походжаючи царським палацом у Вавилоні,²⁷ заговорив цар і сказав: «Чи ж не великий цей Вавилон, що я побудував як царський осідок моєю превеликою потугою і на славу величі моїй?»²⁸ Та ще слова були на устах царських, як надійшов з неба голос: «До тебе, царю Навуходоносоре, мовиться: Царство відійшло від тебе!²⁹ І тебе виженуть з-поміж людей, і ти житимеш з дикими звірями, й годуватимуть тебе, немов вола, травою, і сім часів промине над тобою, аж поки не взнаєш, що Найвищий панує над людським царством, і кому захоче, тому його дає.»³⁰ Тієї ж самої миті справдилося над Навуходоносором це слово й його вигнано з-поміж людей, і він їв траву, немов віл, і роса з неба падала на його тіло, аж поки його волосся не виросло, немов на орлі, і кігті, немов у птиці.³¹ «Як же минули ті дні, я, Навуходоносор, підвів мої очі до неба, й розум мій повернувся до мене. Тоді я благословив Найвищого, я хвалив і прославляв Живого повіки. Влада котрого - влада вічна, і царство котрого - від роду й до роду.³² Усі, що живуть на землі, не варті нічого! Він чинить з воїнством небесним по своїй волі, а й з тими, що живуть на світі, й нема такого, хто вдарив би його по руці і мовив йому: Що дієш?³³ Під той час повернувсь до мене мій розум, і на славу мого царства повернулась мені моя велич і мій блиск, і мої радники та мої вельможі мене шукали, і моє царство було привернено мені, й мені знову була дана ще більша влада.³⁴ Тепер я, Навуходоносор, хвалю, возношу й славлю Небесного Царя, всі діла якого праведні, всі путі справедливі й який може принизити тих, що гордо ходять.»