Читаємо: Буття 12, Матвія 11

¹ Господь сказав до Аврама: `Вийди з землі твоєї, з твоєї рідні, і з дому батька твого в край, що його я тобі покажу.² А я виведу з тебе великий народ і поблагословлю тебе; та й зроблю великим твоє ім'я, а ти станеш благословенням.³ Благословитиму тих, що тебе благословляють, і проклинатиму того, хто тебе проклинає. Тобою всі племена землі благословлятимуться.`⁴ І пішов Аврам, як сказав йому Господь, пішов і Лот з ним. Було ж Аврамові 75 років, коли він вийшов із Харану.⁵ Взяв Аврам Сараї, свою жінку, Лота, свого братанича, і все майно, що набули, і людей, що придбали в Харані, та й рушили в дорогу в Ханаан-край і прийшли в Ханаан-край.⁶ Аврам пройшов його аж до місця Сихем, до діброви Море. А жили тоді в тому краї ханааняни.⁷ І з'явився Аврамові Господь і сказав: `Потомкам твоїм дам я цю землю!` І спорудив він там жертовник Господеві, що з'явивсь йому.⁸ Звідти ж він рушив у гори, на схід від Бетелу, і нап'яв свій намет між Бетелем, на захід, та Аї, на схід, і там спорудив жертовник Господеві та й закликав ім'я Господнє.⁹ Тоді кочував Аврам, мандруючи дедалі на південь.¹⁰ Голод виник у краю, і Аврам зійшов у Єгипет, щоб перебути там, бо голод у країні був тяжкий.¹¹ І як наблизився він, щоб увійти в Єгипет, сказав до Сараї, своєї жінки: `Ось я знаю, що ти жінка гарна з виду.¹² Побачать тебе єгиптяни, то й скажуть: `Це його жінка`, і мене вб'ють, тебе ж лишать живою.¹³ Скажи, мовляв, ти моя сестра, щоб заради тебе не було мені лиха та щоб вижив завдяки тобі.`¹⁴ І справді, ледве Аврам увійшов у Єгипет, побачили єгиптяни, що жінка була вельми гарна.¹⁵ Побачили її і фараонові вельможі та й розхвалили перед фараоном, і взято жінку в палати фараона,¹⁶ що обійшовся з Аврамом добре заради неї, і були в нього вівці, воли, осли, раби, рабині, ослиці й верблюди.¹⁷ Та ударив Господь фараона і його дім тяжкими карами за Сараї, жінку Аврама.¹⁸ От і прикликав фараон Аврама та й каже: `Що ти це мені вдіяв? Чому не сказав мені, що вона твоя жінка?¹⁹ Чому ж сказав: `Вона - моя сестра`. Я й узяв її собі за жінку. Ось тобі твоя жінка, візьми її та йди геть`²⁰ І повелів фараон своїм людям, щоб випровадили його з жінкою й зо всім, що було в нього.

¹ Коли Ісус скінчив настановляти дванадцятьох своїх учнів, пішов звідти навчати й проповідувати по містах їхніх.² Почувши у в'язниці йро діла Христові, Йоан послав його спитати через своїх учнів: ³ “Ти той, що має прийти, чи іншого маємо чекати?”⁴ У відповідь на це Ісус сказав їм: “Ідіть і сповістіть Йоана про те, що чуєте й бачите: ⁵ Сліпі бачать і криві ходять; прокажені очищуються і глухі чують; мертві воскресають і вбогим проповідується Добра Новина.⁶ Щасливий, хто через мене не спотикнеться.”⁷ Тоді, як ті відходили, Ісус почав говорити людям про Йоана: “На що ви вийшли подивитися в пустиню? На тростину, що її колише вітер?⁸ На що ж вийшли подивитись? На чоловіка, одягненого в одежу м'яку? Таж ті, що носять м'яку одежу, сидять у царських палацах.⁹ Чого ж тоді вийшли? Побачити пророка? Так, кажу вам, і більше, як пророка.¹⁰ Це той, що про нього написано: Ось я посилаю мого посланця перед тобою, що приготує тобі дорогу перед тобою.¹¹ Істинно кажу вам, що між народженими від жінок не було більшого від Йоана Христителя; однак найменший у Небеснім Царстві більший від нього.¹² Від часів Йоана Христителя і понині Царство Небесне здобувається силою; і ті, що вживають силу, силоміць беруть його.¹³ Усі бо пророки й закон пророкували до Йоана.¹⁴ І коли хочете знати – він є Ілля, що має прийти.¹⁵ Хто має вуха, нехай слухає.¹⁶ До кого б мені прирівняти рід цей? Він подібний до дитинчат, які сидять на майданах та вигукують до інших,¹⁷ кажучи: Ми вам на сопілці грали, та ви не танцювали; ми жалобної вам співали, та ви не били себе в груди. –¹⁸ Прийшов бо був Йоан, що не їв, не пив, і вони кажуть: Він біса має.¹⁹ Прийшов Син Чоловічий, що їсть і п'є, і вони кажуть: Оцей чоловік ненажера й винопивець, приятель митарів і грішників! І виправдалась мудрість власними ділами.”²⁰ Тоді Ісус почав докоряти тим містам, у яких відбулося найбільше його чуд, за те, що не покаялися.²¹ “Горе тобі, Хоразине! Горе тобі, Витсаїдо! Бо якби чуда, що в вас відбулися, сталися в Тирі й Сидоні, вони б давно покаялись у волосяниці та в попелі.²² Тому кажу вам: Тирові й Сидонові судного дня легше буде, ніж вам.²³ Та й ти, Капернауме, чи піднесешся попід небеса? – Аж до аду зійдеш! Бо якби чуда, які в тебе відбулися, сталися в Содомі, він лишився б аж досі.²⁴ Тому кажу вам: Землі Содомській легше буде судного дня, ніж тобі.”²⁵ Тоді ж Ісус заговорив: “Я прославляю тебе, Отче, Господи неба й землі, що ти затаїв це від мудрих та розумних і що відкрив це немовлятам.²⁶ Так, Отче: бо так тобі було довподоби.²⁷ Все передане Мені моїм Отцем, і ніхто не знає Сина, крім Отця, і Отця ніхто не знає, крім Сина, та кому Син схоче відкрити.²⁸ Прийдіть до мене всі втомлені й обтяжені, і я облегшу вас.²⁹ Візьміть ярмо моє на себе й навчіться від мене, бо я лагідний і сумирний серцем, тож знайдете полегшу душам вашим.³⁰ Ярмо бо моє любе й тягар мій легкий.”