Луки 15

1 Усі митарі й грішники приходили до нього, щоб його почути.2 А фарисеї з книжниками нарікали: “Цей грішників приймає і їсть разом з ними.”3 Тоді Ісус сказав до них цю притчу: 4 “Котрий з вас чоловік, мавши сотню овець і одну з них загубивши, не зоставить дев'ятдесят дев'ять у пустелі та не піде шукати загублену, поки її не знайде?5 А, знайшовши, кладе її собі, радіючи, на плечі6 й, повернувшися додому, скликає друзів та сусідів і до них каже: Радійте зо мною, бо я знайшов овечку, що була загубилась.7 Отак, кажу вам, що на небі буде більша радість над одним грішником, що кається, ніж над дев'ятдесят дев'ятьма праведниками, що їм не треба покаяння.8 Або котра жінка, маючи десять драхм, і як одну загубила, не засвітить світла, не замітатиме своєї хати й не шукатиме її старанно, поки не знайде?9 А, знайшовши, скличе подруг і сусідок і їм каже: Радійте зо мною, бо я знайшла ту драхму, що була загубила.10 Отак, кажу вам, буває між ангелами Божими радість над одним грішником, що кається.”11 Він сказав далі: “В одного чоловіка було два сини.12 Молодший з них сказав батькові: Тату, дай мені ту частину маєтку, що мені припадає. І батько розділив між ними свій маєток.13 Кілька днів потім, молодший, зібравши все, подавсь у край далекий і там розтратив свій маєток, живши розпусно.14 І от як він усе прогайнував, настав великий голод у тім краю, і він почав бідувати.15 Пішов він і найнявся до одного з мешканців того краю, і той послав його на своє поле пасти свині.16 І він бажав би був наповнити живіт світ стручками, що їх їли свині, та й тих ніхто не давав йому.17 Опам'ятавшись, він сказав до себе: Скільки то наймитів у мого батька мають подостатком хліба, а я тут з голоду конаю.18 Встану та й піду до батька мого і скажу йому: Отче, я прогрішився проти неба й проти тебе!19 Я недостойний більше зватися твоїм сином. Прийми мене як одного з твоїх наймитів.20 І встав він і пішов до батька свого. І як він був іще далеко, побачив його батько його й, змилосердившись, побіг, на шию йому кинувся і поцілував його.21 Тут син сказав до нього: Отче, я прогрішився проти неба й проти тебе. Я недостойний більше зватись твоїм сином.22 А батько кликнув до слуг своїх: Притьмом принесіть найкращу одіж, одягніть його, дайте йому на руку перстень і сандалі на ноги.23 Та приведіть годоване теля і заріжте, і їжмо, веселімся,24 бо цей мій син був мертвий, і ожив, пропав був, і знайшовся. І вони заходились веселитися.25 А старший його син був у полі; коли ж він, повертаючись, наблизився до дому, почув музику й танці.26 Покликав він одного із слуг і спитав, що воно таке було б.27 Той же сказав йому: Брат твій повернувся, і твій батько зарізав годоване теля, бо знайшов його живим-здоровим.28 Розгнівався той і не хотів увійти. І вийшов тоді батько й почав його просити.29 А той озвався до батька: Ось стільки років служу тобі й ніколи не переступив ні однієї заповіді твоєї, і ти не дав мені ніколи козеняти, щоб з друзями моїми повеселитись.30 Коли повернувся цей син твій, що проїв твій маєток з блудницями, ти зарізав для нього годоване теля.31 Батько ж сказав до нього: Ти завжди при мені, дитино, і все моє - твоє.32 А веселитись і радіти треба було, бо оцей брат твій був мертвий і ожив, пропав був і знайшовся.”

🚀 В Телеграм бот