Читаємо: Буття 16, Матвія 15

¹ Сараї ж, Аврамова жінка, не родила йому дітей. А була в неї рабиня єгиптянка, на ім'я Агар.² Тоді Сараї сказала до Аврама: `Господь зробив мене безплідною: ввійди но до моєї рабині, може я матиму дітей завдяки їй.` Послухав Аврам бажання Сараї.³ І взяла Сараї, Аврамова жінка, свою рабиню Агар єгиптянку, при кінці десятого року, як Аврам оселився в Ханаан-краю, та й віддала її Аврамові, своєму чоловікові, за жінку.⁴ Ввійшов він до Агарі, й вона зачала. Як же відчула, що зачала, то стала зневажати свою господиню.⁵ Тоді Сараї промовила до Аврама: `Нехай ота зневага до мене та впаде на тебе. Я сама дала тобі в обійми мою рабиню, а вона, відчувши себе вагітною, стала мною погорджувати. Нехай Господь судить між мною і тобою!`⁶ Аврам же сказав до Сараї: `Ось у твоїх руках твоя рабиня. Роби з нею що хоч.` Запопалася тоді Сараї до неї жорстоко аж вона втекла геть їй з очей.⁷ Зустрів її ангел Господній коло джерела в пустині, коло джерела, що при дорозі до Шур,⁸ і сказав: `Агаре, рабине Сараї: звідкіля йдеш? Куди прямуєш?` Вона ж відповіла: `Від Сараї, моєї господині, втікаю.`⁹ Тоді ангел Господній сказав до неї: `Вернися до твоєї господині й покорися під її руку.`¹⁰ Далі ангел Господній говорив до неї: `Я сильно розмножу твоє потомство, так що його не можна буде і злічити: таке воно буде численне.`¹¹ По тому ангел Господній сказав до неї: `Ось ти зачала й вродиш сина й даси йому ім'я Ізмаїл, бо Господь почув твою скорботу.¹² Він буде дикий чоловік: його рука буде проти всіх, і рука всіх проти нього; він оселиться перед усіми своїми братами.¹³ І назвала Агар ім'я Господа, що говорив до неї: `Бог, що з'явився мені`, бо казала вона: `Чи ж я теж не бачила Бога, і побачивши його, живу ще?`¹⁴ Тому й прозвано ту криницю: криницею Живого, що мене бачить. Це та криниця, що між (місцевостями) Кадеш і Беред.¹⁵ Ось так Агар породила Аврамові сина й Аврам дав ім'я своєму синові, якого Агар породила, Ізмаїл.¹⁶ Було ж Аврамові вісімдесят шість років, коли Агар породила йому сина.

¹ Тоді приступили до Ісуса фарисеї та книжники з Єрусалиму й кажуть: ² “Чому твої учні порушують передання старших: не миють рук, коли споживають страву?”³ А він у відповідь сказав їм: “А ви чого порушуєте заповідь Божу вашим переданням?⁴ Бог бо заповідав: Шануй батька твого й матір. І далі: Хто проклинає батька-матір, хай буде скараний на смерть.⁵ А ви кажете: Хто скаже батькові чи матері: Добро, яким би я міг допомогти вам, є дар (Божий)! –⁶ той може вже й не шанувати свого батька чи матір свою. Тож вашим переданням усуваєте заповідь Божу.⁷ О лицеміри! Добре про вас пророкував був Ісая: ⁸ Оцей народ устами мене поважає, серце ж їхнє далеко від мене.⁹ Однак, намарно мене шукають, навчаючи людських наказів.”¹⁰ І прикликавши людей, сказав їм: “Слухайте й розумійте!¹¹ Не те, що до уст входить, осквернює людину, а те, що з уст виходить, те осквернює людину”.¹² Тоді приступили учні й кажуть йому: “Чи знаєш, що фарисеї взяли тобі за зле, як почули, що ти так говориш?”¹³ Ісус озвався: “Кожна рослина, яку не посадив мій Отець Небесний, буде вирвана з корінням.¹⁴ Лишіть їх: це сліпі проводарі сліпих! Коли ж сліпий веде сліпого, обидва впадуть у яму.”¹⁵ Тоді Петро заговорив до нього й каже: “З'ясуй нам оту притчу.”¹⁶ Він же відповів: “То ви також без розуму ще й досі?¹⁷ Хіба не розумієте, що все те, що до уст входить, іде до нутра й геть виходить?¹⁸ А те, що з уст виходить, те походить із серця і воно, власне, осквернює людину;¹⁹ із серця бо походять лихі думки, убивства, перелюби, розпуста, крадежі, лживе свідчення, богохульства.²⁰ Це осквернює людину, а їсти немитими руками не сквернить людину.”²¹ Ісус вийшов звідти й пішов в околиці тирську та сидонську.²² Коли це жінка ханаанянка вийшла з цих околиць і почала кричати: “Змилуйся надо мною, Господи, Сину Давида! Біс мучить мою дочку страшенно.”²³ Він же не озвався до неї і словом. Тут приступили його учні й почали його просити: “Відпусти її, бо вона кричить за нами.”²⁴ А він у відповідь промовив: “Я посланий лише до загиблих овець дому Ізраїля.”²⁵ Та ж підійшла і, вклонившись йому в ноги, каже: “Господи, допоможи мені!”²⁶ Він відповів їй: “Не личить брати хліб у дітей і кидати щенятам.”²⁷ А вона каже: “Так, Господи! Але й щенята їдять кришки, що падають зо столу в панів їхніх.”²⁸ Тоді відповів їй Ісус: “О жінко, велика твоя віра! Хай тобі буде, як бажаєш.” І видужала її дочка від тієї години.²⁹ Звідти Ісус, знову перейшовши над Галилейське море, зійшов на гору й сів там.³⁰ Сила народу прийшла тоді до нього, що мали при собі кривих, калік, сліпих, німих, чимало й інакших, та й клали їх до його ніг, а він зціляв їх.³¹ І дивувались люди, бачивши, що німі говорять, каліки знову одужують, криві ходять і сліпі бачать, – і прославляли Бога Ізраїля.³² Тим часом Ісус покликав своїх учнів і сказав їм: “Жаль мені цих людей, бо ось три дні вже, як вони перебувають зо мною, і не мають що їсти, а відпустити їх голодними не хочу, щоб, бува, не охляли десь по дорозі.”³³ Кажуть до нього його учні: “Де нам узяти стільки хліба в пустині, щоб нагодувати стільки люду?”³⁴ Ісус спитав їх: “А скільки в вас хлібів?” “Сім”, – кажуть, – “і кілька рибин.”³⁵ Тоді він звелів людям сісти на землю,³⁶ взяв сім хлібів та рибу, воздав хвалу, поламав і заходився давати учням, а ті людям.³⁷ Усі їли до наситу й назбирали куснів, що зосталися, сім повних кошів.³⁸ Тих же, що їли, було яких чотири тисячі чоловік, окрім жінок та дітей.³⁹ І відпустивши народ, Ісус сів до човна і прибув у сторони Магадану.