Читаємо: Буття 17, Матвія 16

¹ Як Аврамові було дев'ятдесят дев'ять років, з'явився Аврамові Господь і сказав йому: `Я - Бог всемогутній. Ходи зо мною і будь бездоганний.² Я зроблю союз мій між мною й тобою й розмножу тебе вельми-вельми.`³ І припав Аврам на лице своє до землі, а Бог сказав до нього: ⁴ `Ось мій союз із тобою: Ти бо станеш батьком многоти народів.⁵ Отож уже більше не зватимешся Аврам, лише Авраам буде твоє ім'я, бо батьком многоти народів я тебе зроблю.⁶ Я зроблю тебе дуже-дуже плодовитим, виведу з тебе народи, навіть царі вийдуть із тебе.⁷ І встановлю я мій союз між мною й тобою і між твоїми потомками, в їхніх поколіннях, як союз вічний, щоб бути Богом тобі й потомкам по тобі.⁸ Я дам тобі і твоїм потомкам край, де ти пробуваєш (як чужинець), увесь Ханаан-край, у вічне посідання, і буду їм Богом.`⁹ Далі сказав Бог до Авраама: `Ти берегтимеш союз мій, ти й твої потомки, в їхніх поколіннях.¹⁰ Ось мій союз, що його маєте берегти між мною й вами, і між потомками по тобі: кожного чоловіка серед вас обрізати.¹¹ Ви обріжете тіло на передній вашій шкірці, й це буде знаком союзу між мною й вами.¹² На восьмім дні (життя) мусить бути обрізане в вас кожне ваше хлоп'я, у ваших поколіннях; і той, хто народився в господі та куплений за гроші від якогонебудь чужинця, себто не з твого роду.¹³ Мусить бути обрізаний і той, хто народився в твоїй господі, і той, хто куплений за гроші, (так) буде мій союз на вашому тілі союзом вічним.¹⁴ А необрізаного чоловічої статі, що його тіло на передній шкірці не обрізано, такого викорінити з його народу: він поламав мій союз.`¹⁵ І ще сказав Бог до Авраама: `Щодо Сараї, твоєї жінки, то не зватимеш її більше Сараї, бо Сара буде її ім'я.¹⁶ Я благословлю її і дам тобі від неї сина; я поблагословлю її і виведу з неї народи та й царі народів вийдуть з неї.`¹⁷ Припав тоді Авраам на лице своє і засміявся, кажучи сам до себе: `Невже в столітнього син народиться? Невже Сара, що має дев'ядесят років, породить сина?`¹⁸ А до Бога промовив Авраам: `Нехай Ізмаїл живе перед тобою!`¹⁹ Бог же сказав: `Так! Сара, твоя жінка, вродить тобі сина, й ти назовеш його ім'ям Ісаак. Я укладу з ним союз мій, союз вічний, для потомства по ньому.²⁰ Та й про Ізмаїла я вислухав тебе. Отже я поблагословлю його, вчиню його плодовитим і розмножу його вельми-вельми. Дванадцять князів вийдуть з нього і я виведу з нього великий народ.²¹ Але мій союз укладу з Ісааком, якого вродить тобі Сара за рік у цю саму пору.`²² Коли Бог скінчив говорити з Авраамом, то відійшов від нього.²³ Взяв тоді Авраам Ізмаїла та й усіх, що вродилися в його господі, і всіх куплених за гроші - всю чоловічу стать свого дому - та й обрізав у них тіло на передній шкірці, того ж самого дня, як Бог йому був сказав.²⁴ Було ж Авраамові дев'ядесят дев'ять років, як обрізано в нього тіло на передній шкірці.²⁵ А Ізмаїлові, його синові, було тринадцять років, як обрізано в нього тіло на передній шкірці.²⁶ Того самого дня обрізано Авраама й Ізмаїла, сина його.²⁷ Всіх чоловіків у його домі, тих, що вродилися в господі, і куплених за гроші від чужинців, обрізано з ним.

¹ І приступили фарисеї та садукеї і, спокушаючи його, просили, щоб показав їм знак з неба.² А він у відповідь сказав їм: “Як настане вечір, ви кажете: Буде гарна погода, бо червоне небо;³ а вранці: сьогодні буде негода, бо небо щось червонясто похмуре. То вигляд неба ви вмієте розпізнавати, а знаків часу ви не здатні розпізнавати?⁴ Рід лукавий і перелюбний шукає знаку, але знаку йому не дасться, хіба що знак Йони.” І покинув їх і пішов звідти.⁵ Коли перепливли учні на той бік, забули взяти хліба.⁶ Ісус сказав їм: “Глядіть, бережіться закваски фарисейської і садукейської.”⁷ Вони ж перемовлялись між собою і говорили: “Бо ми не взяли хліба.”⁸ Помітив це Ісус і каже: “Чого перемовляєтесь між: собою, маловіри, – тому, що не взяли хліба?⁹ І досі не збагнули? Чи ж ви не пам'ятаєте п'ятьох хлібів для п'ятьох тисяч, – а скільки ви кошів зібрали?¹⁰ Ані тих сімох хлібів для чотирьох тисяч, – а скільки ви кошів зібрали?¹¹ Тож як же не розумієте, що я не про хліб вам говорив, коли казав: Бережіться закваски фарисейської і садукейської?”¹² Тоді ті зрозуміли, що він говорив їм стерегтися не хлібної закваски, а фарисейської та садукейської науки.¹³ Прийшовши в околиці Филипової Кесарії, Ісус спитав своїх учнів: “За кого мають люди Сина Чоловічого?”¹⁴ Ті відповіли: “Одні за Йоана Христителя, інші за Іллю, ще інші за Єремію або одного з пророків.”¹⁵ “На вашу ж думку”, – до них каже, – “хто я?”¹⁶ Озвався Симон Петро і заявляє: “Ти – Христос, Бога живого син.”¹⁷ У відповідь Ісус сказав до нього: “Щасливий ти, Симоне, сину Йонин, бо не тіло і кров це тобі відкрили, а Отець мій небесний.¹⁸ Тож і я тобі заявляю, що ти – Петро (скеля), і що я на цій скелі збудую мою Церкву й що пекельні ворота її не подолають.¹⁹ Я дам тобі ключі Небесного Царства, і що ти на землі зв'яжеш, те буде зв'язане на небі; і те, що ти на землі розв'яжеш, те буде розв'язане й на небі.”²⁰ Тоді він наказав учням, щоб вони нікому не казали, що він – Христос.²¹ З того часу Ісус почав виявляти своїм учням, що йому треба йти в Єрусалим і там багато страждати від старших, первосвящеників та книжників, і бути вбитим, і на третій день воскреснути.²² Тоді Петро, взявши його набік, став йому докоряти: “Пожалій себе, Господи! Це хай не станеться з тобою!”²³ Він обернувся і сказав Петрові: “Геть, сатано, від мене! Ти мені спокуса, бо думаєш не про Боже, а про людське.”²⁴ Тоді Ісус сказав до своїх учнів: “Коли хтось хоче йти за мною, нехай зречеться себе самого, візьме хрест свій і йде за мною.²⁵ Хто хоче спасти своє життя, той його погубить; а хто своє життя погубить ради мене, той його знайде.²⁶ Яка користь людині, як світ цілий здобуде, а занапастить власну душу? Що може людина дати взамін за свою душу?²⁷ Син Чоловічий має прийти в славі Отця свого з ангелами своїми й тоді віддасть кожному згідно з його ділами.²⁸ Істинно кажу вам: Є деякі між тут присутніми, що не зазнають смерти, аж поки не побачать Сина Чоловічого, що йде у своєму Царстві.”