¹ Я той муж, який бачив біду від жезла Його гніву,² Він провадив мене й допровадив до темряви, а не до світла...³ Лиш на мене все знову обертає руку Свою цілий день...⁴ Він виснажив тіло моє й мою шкіру, мої кості сторощив,⁵ обгородив Він мене, і мене оточив гіркотою та мукою,⁶ у темноті мене посадив, мов померлих давно...⁷ Обгородив Він мене і не вийду, тяжкими вчинив Він кайдани мої...⁸ І коли я кричу й голошу, затикає Він вуха Свої на молитву мою...⁹ Камінням обтесаним обгородив Він дороги мої, повикривлював стежки мої...¹⁰ Він для мене ведмедем чатуючим став, немов лев той у сховищі!¹¹ Поплутав дороги мої та розшарпав мене, учинив Він мене опустошеним!¹² Натягнув Свого лука й поставив мене, наче ціль для стріли,¹³ пустив стріли до нирок моїх з Свого сагайдака...¹⁴ Для всього народу свого я став посміховиськом, глумливою піснею їхньою цілий день...¹⁵ Наситив мене гіркотою, мене напоїв полином...¹⁶ І стер мені зуби жорствою, до попелу кинув мене,¹⁷ і душа моя спокій згубила, забув я добро...¹⁸ І сказав я: Загублена сила моя, та моє сподівання на Господа...¹⁹ Згадай про біду мою й муку мою, про полин та отруту,²⁰ душа моя згадує безперестанку про це, і гнеться в мені...²¹ Оце я нагадую серцеві своєму, тому то я маю надію:²² Це милість Господня, що ми не погинули, бо не покінчилось Його милосердя,²³ нове воно кожного ранку, велика бо вірність Твоя!²⁴ Господь це мій уділ, говорить душа моя, тому я надію на Нього складаю!²⁵ Господь добрий для тих, хто надію на Нього кладе, для душі, що шукає Його!²⁶ Добре, коли людина в мовчанні надію кладе на спасіння Господнє.²⁷ Добре для мужа, як носить ярмо в своїй молодості,²⁸ нехай він самітно сидить і мовчить, як поклав Він на нього його;²⁹ хай закриє він порохом уста свої, може є ще надія;³⁰ хай щоку тому підставляє, хто його б'є, своєю ганьбою насичується...³¹ Бо Господь не навіки ж покине!³² Бо хоч Він і засмутить кого, проте змилується за Своєю великою милістю,³³ бо не мучить Він з серця Свого, і не засмучує людських синів.³⁴ Щоб топтати під своїми ногами всіх в'язнів землі,³⁵ щоб перед обличчям Всевишнього право людини зігнути,³⁶ щоб гнобити людину у справі судовій його, оцього не має на оці Господь!³⁷ Хто то скаже і станеться це, як Господь того не наказав?³⁸ Хіба не виходить усе з уст Всевишнього, зле та добре?³⁹ Чого ж нарікає людина жива? Нехай скаржиться кожен на гріх свій.⁴⁰ Пошукаймо доріг своїх та дослідімо, і вернімось до Господа!⁴¹ підіймімо своє серце та руки до Бога на небі!⁴² Спроневірились ми й неслухняними стали, тому не пробачив Ти нам,⁴³ закрився Ти гнівом і гнав нас, убивав, не помилував,⁴⁴ закрив Себе хмарою, щоб до Тебе молитва моя не дійшла...⁴⁵ Сміттям та огидою нас Ти вчинив між народами,⁴⁶ наші всі вороги пороззявляли на нас свого рота,⁴⁷ страх та яма на нас поприходили, руїна й погибіль...⁴⁸ Моє око спливає потоками водними через нещастя дочки мого люду...⁴⁹ Виливається око моє безупинно, нема бо перерви,⁵⁰ аж поки не зглянеться та не побачить Господь із небес,⁵¹ моє око вчиняє журбу для моєї душі через дочок усіх мого міста...⁵² Ловлячи, ловлять мене, немов птаха, мої вороги безпричинно,⁵³ життя моє в яму замкнули вони, і каміннями кинули в мене...⁵⁴ Пливуть мені води на голову, я говорю: Вже погублений я!...⁵⁵ Кликав я, Господи, Ймення Твоє із найглибшої ями,⁵⁶ Ти чуєш мій голос, не заховуй же вуха Свого від зойку мого, від благання мого!⁵⁷ Ти близький того дня, коли кличу Тебе, Ти говориш: Не бійся!⁵⁸ За душу мою Ти змагався, о Господи, життя моє викупив Ти.⁵⁹ Ти бачиш, о Господи, кривду мою, розсуди ж Ти мій суд!⁶⁰ Усю їхню помсту Ти бачиш, всі задуми їхні на мене,⁶¹ Ти чуєш, о Господи, їхні наруги, всі задуми їхні на мене,⁶² мову повстанців на мене та їхнє буркотіння на мене ввесь день...⁶³ Побач їхнє сидіння та їхнє вставання, як завжди глумлива їхня пісня!⁶⁴ Заплати їм, о Господи, згідно з чином їхніх рук!⁶⁵ Подай їм темноту на серце, прокляття Твоє нехай буде на них!⁶⁶ Своїм гнівом жени їх, і вигуби їх з-під Господніх небес!

¹ Як потемніло золото, як відмінилося щире те золото добре, як на розі всіх вулиць каміння святе порозкидане!² Коштовні сіонські сини, щирим золотом важені, як тепер ось за глиняний посуд полічені, за чин рук ганчарських!³ Навіть шакали витягують перса, годують своїх молодят, а доня народу мого жорстока, мов струсі в пустині:⁴ язик сосунця до його піднебіння від спраги прилип... Хліба жадають собі немовлята, й немає нікого, хто б їм відломив...⁵ Ті, що їли присмаки, на вулицях з голоду мліють; ті, що виплекані на пурпурі, тепер смітники обіймають...⁶ І більшою стала вина доньки люду мого за прогріх Содому, що був перевернений вмить, і не торкалися руки до нього...⁷ Її можновладці чистіші від снігу були, біліші від молока, їхнє тіло червоне, мов перли, їхній вигляд сапфір,⁸ а тепер їхній вигляд чорніший за сажу, не розпізнають їх на вулицях, їхня шкіра стягнулась на їхній кості, зробилась сухою, як дерево...⁹ Забитим мечем стало ліпше, ніж повбиваним голодом, що гинуть проколені, за браком плодів польових...¹⁰ Руки жінок милосердних варили своїх діточок, які стали поживою їм під час руйнування дочки мого люду...¹¹ Закінчив Господь лютість Свою, вилив жар Свого гніву, і запалив на Сіоні огонь, і пожер він основи його!¹² Не вірили земні царі та всі мешканці цілого світу, що ввійде противник та ворог до брам Єрусалиму...¹³ Усе сталося це за провини пророків його, за неправду священства його, що кров праведників серед нього лили...¹⁴ По вулицях бродять, немов ті сліпці, поплямовані кров'ю, так що люди не можуть діткнутись до одягу їхнього.¹⁵ Уступіться, нечисті! кричали до них, уступіться, збочуйте, не доторкуйтеся!... І повтікали вони й мандрували, і казали між людьми: Мешкати в нас більш не будуть!¹⁶ Господнє лице розпорошило їх, не дивиться більше на них, бо вони не звертали уваги на обличчя священиків, до старих вони ласки не мали...¹⁷ Уже прогляділи ми очі свої, даремно чекавши на поміч собі, на варті своїй ми чекали народу, який нас не спас...¹⁸ Чатують вони наші кроки, щоб ходити не могли ми по площах своїх. Кінець наш наблизився, сповнилися наші дні, бо прийшов нам кінець...¹⁹ Гнобителі наші скоріші були за орлів піднебесних, вони уганялись за нами по горах, на нас чатували в пустині...²⁰ Попав в ями живущий наш дух, Господній помазанець, що ми говорили про нього: Ми будемо жити в тіні його серед народів.²¹ Веселися та тішся, о дочко Едому, що сидиш в краю Уц, також над тобою перейде злий келіх, уп'єшся й оголишся й ти!²² Скінчилася кара твоя, дочко Сіону, не буде Він більше тебе виганяти, та твоє беззаконня скарає Він, дочко Едому, відкриє провини твої!