¹ Я - чоловік, що зазнав горя під палицею його гніву.² Він вів мене й силував ходити у пітьмі, а не в світлі.³ Проти мене самого він знову й знову звертає свою руку цілоденно.⁴ Він виснажив тіло моє й мою шкіру, він розбив мої кості.⁵ Він зводив будову проти мене і оточував мене жовчю та нуждою.⁶ Він оселив мене в місцях темних, наче тих, що вже давно померли.⁷ Муром обвів мене, щоб я не вийшов; зробив тяжкими мої кайдани.⁸ Навіть як я взиваю й допомоги благаю, він відштовхує мою молитву.⁹ Дороги мої тесаним камінням закидав, стежки мої викривив він.¹⁰ Ведмедем у засідці зробивсь для мене, левом у сховку.¹¹ Він збив набік мої дороги, він розірвав мене і обернув на ніщоту.¹² Він нап'яв свого лука і поставив мене стрілі за мету.¹³ Дав доступ у моє нутро дітям сагайдака свого.¹⁴ Я став посміховищем для всього мого народу, їх приспівкою цілоденною.¹⁵ Наситив мене гіркотою, і напоїв полином.¹⁶ Він розбив щебенню мої зуби, він повалив мене в попіл.¹⁷ Покинув спокій мою душу, і я забув про щастя.¹⁸ Я мовив: Пропала моя сила, моя на Господа надія!¹⁹ Згадай про мої злидні та мою скорботу, про полин та жовч.²⁰ Глибоко вбилось усе те мені в пам'ять, і душа моя в мені прибита;²¹ Оце пригадую я моєму серцю і тому надіюсь.²² Ласки Господні не скінчились, не вичерпалось його милосердя.²³ Вони нові щоранку, велика твоя вірність.²⁴ Господь - мій пай, - моя душа говорить; тому й надіюся на нього,²⁵ Благий Господь до того, хто його чекає; до душі, яка його шукає.²⁶ Добре чекати мовчки від Господа спасіння.²⁷ Добре для людини носити ярмо в юнацтві.²⁸ Нехай сидить насамоті мовчки, бо він його наклав на нього.²⁹ Нехай встромить уста свої в порох, ануж: може ще є надія!³⁰ Нехай наставить тому, хто б'є, щоку, нехай набереться зневаги до наситу!³¹ Бо не навіки Господь відкидає.³² Бо хоч він і засмутить, та знову помилує з доброти своєї великої.³³ Бо він не карає від серця і нерадо засмучує дітей людських.³⁴ А коли хтось бере під ноги усіх в'язнів країни³⁵ чи перекручує право людини перед очима Всевишнього,³⁶ коли ошукує когось у якійсь справі, - хіба Господь того не бачить?³⁷ Хто щось колись сказав і воно сталось без Господнього веління?³⁸ Хіба не з уст Всевишнього виходять злидні й нещастя?³⁹ Чому, поки живе, людина нарікає, чоловік - за кару за гріхи власні?⁴⁰ Розвідаймо тільки дороги наші й дізнаймо, повернімося до Господа!⁴¹ Здіймімо серця й руки наші до Бога, що на небі!⁴² Ми відпали, збунтувались: ти не простив нам!⁴³ Огорнув гнівом, гнав нас та убивав немилосердно.⁴⁴ Закрив ти себе хмарою, щоб не пройшла молитва.⁴⁵ Сміттям та покиддю зробив ти нас серед народів.⁴⁶ Всі наші вороги широко уста свої на нас відкрили.⁴⁷ Страх і яма нам випала, спустошення й руїна.⁴⁸ Потоки вод ллє моє око над руїною дочки народу мого.⁴⁹ Око моє стікає без угаву, без перестання,⁵⁰ поки Господь з неба не спогляне та не побачить.⁵¹ Око моє печалить мою душу з-за усіх дочок мого міста.⁵² Мов пташку, напосілися мене зловити ті, що зо мною ворогують без причини.⁵³ Життя моє підтяли в ямі й прикидали мене камінням.⁵⁴ Води знялися понад голову в мене, і сказав: «Пропав я!»⁵⁵ Я візвав твоє ім'я, Господи, із глибокої ями.⁵⁶ Почув ти мій голос: «Не затуляй твого вуха від мого стогону, волання мого!»⁵⁷ Ти зблизився, коли я візвав до тебе; сказав: «Не бійся!».⁵⁸ Ти боронив, о Господи, справи душі моєї; ти викупив моє життя.⁵⁹ О Господи, ти бачив мою кривду; розсуди ж мою справу!⁶⁰ Ти бачив усю їхню помсту, усі їхні замисли на мене.⁶¹ Ти чув, о Господи, наругу їхню, усі їхні замисли на мене.⁶² Уста противників моїх, витівки їхні цілоденне проти мене.⁶³ Чи вони сидять, чи встають, глянь: я - їхня глумлива пісня.⁶⁴ Відплатиш, Господи, їм нагороду за вчинками їхніх рук.⁶⁵ Ти їм даси запекле серце; проклін на них твій!⁶⁶ Ти гонитимеш їх, о Господи, у гніві і винищиш їх із-під неба.

¹ Як потемніло золото, ой, як змінилося золото найліпше! Розкидане святе каміння по рогах усіх вулиць!² Сини Сіону дорогії, що їх, немов щире золото, цінували, -ось мають вартість глиняного посуду, роботи ганчарських рук!³ Навіть шакали дають груди, своїх щеняток годують; дочка ж мого народу стала жорстока, мов струсі в пустині.⁴ Язик від спраги в немовлятка до піднебіння прилипає; маленькі дітки просять хліба, та нікому їм дати.⁵ Хто споживав ласощі, по вулицях із голоду умліває; а хто на пурпурі був вихований, той тулиться до гною.⁶ Безбожність бо дочки народу мого більша, ніж гріх Содому, який зруйновано за хвилину, і руки над тим не трудились.⁷ Князі його були над сніг чистіші, вони були від молока біліші, тіло в них було рум'яне над коралі, сафір - їхня шкіра.⁸ Обличчя їхнє стало чорніше за вугіль, на вулиці їх не впізнати; шкіра в них до кісток прилипла, засохла, немов задеревіла.⁹ Ліпше тим, що від меча полягли, ніж тим, що з голоду загинули; бо ці конали, виснажені, від нестачі плодів з поля.¹⁰ Своїми ж руками ніжні жінки варили власних дітей, що для них за їжу стали тоді, як гинули дочки народу мого.¹¹ Виладував Господь своє обурення; він вилив палкий гнів свій, запалив вогонь на Сіоні, який пожер його основи.¹² Не вірили царі землі й усі мешканці світу, що супостат і ворог увійде в ворота єрусалимські.¹³ А все те за гріхи його пророків, за його священиків переступи, що серед нього проливали кров праведників.¹⁴ Вони, немов сліпі, вулицями блукали, заплямлені кров'ю, так що не можна було приторкнутись до їхньої одежі.¹⁵ «Геть! Нечистий!» - до них кричали. «Геть, геть, не приторкайтесь!» І якщо втікали, блукаючи між народами, не сміли там проживати.¹⁶ Сам Господь порозсівав їх, щоб на них більш не глядіти. Не було до священиків поваги, ані до старших милосердя.¹⁷ Досі виснажуються наші очі, сподіваючись на ту марну допомогу; з наших башт ми виглядали за народом, що не міг спасти нас.¹⁸ І вони підглядали наші кроки, так, що ми не могли ходити по майданах. Близько кінець наш, сповнились дні наші, бо надійшов кінець наш!¹⁹ Ті, що нас гнали, були прудкіші, ніж орли попід небесами; вони по горах за нами гнались, у пустині на нас засідали.²⁰ Дух наших ніздер, помазаник Господній, потрапив у їхні ями. Про нього ми казали: «Під його тінню житимемо посеред народів.»²¹ Радуйся й веселись, дочко едомська, що живеш у краї Уц! Прийде й до тебе чаша, вп'єшся і ти та й засвітиш тілом.²² Скінчилась кара за твоє беззаконство, о дочко сіонська, він не займе тебе більше в полон! Твої ж провини, о дочко едомська, і гріхи твої викриє він, покарає!