¹ Я людина, що бачить бідноту в палиці його гніву.² Він мене схопив і відвів до темряви і не до світла,³ лише на мене повернулася його рука цілий день.⁴ Постарілося моє тіло і моя скіра, Він розбив мої кості.⁵ Він збудував проти мене і Він окружив мою голову і навів труд,⁶ посадив мене в темряві як мертвих віку.⁷ Він збудував проти мене, і не вийду, тяжкими зробив мої мідяні (окови).⁸ І хоч я закричу і закличу, Він відгородив мою молитву.⁹ Він збудував мої дороги, загородив мої стежки, Він мене затривожив.¹⁰ Він для мене медвідь, що полює, лев, що в скритті.¹¹ Він переслідував мене, що відступив, і спинив мене, поставив мене знищеним.¹² Він натягнув свій лук і поставив мене як ціль для стріли.¹³ Він увів у мої нирки синів свого сагайдака.¹⁴ Я став кпинами для всього мого народу, піснею для них цілий день.¹⁵ Він наситив мене гіркотою, напоїв мене жовчю.¹⁶ І вибив мої зуби камінцями, наситив мене попелом.¹⁷ І відставив від миру мою душу, я забув про добро,¹⁸ і я сказав: Пропала моя побіда і моя надія від Господа.¹⁹ Я загадав через мою бідноту і моє переслідування, гіркота і жовч²⁰ згадається і надокучить мені моя душа.²¹ Це постановлю в моїм серці, через це терпітиму.^{22 23 24 25} Господь добрий для тих, що його ждуть, для душі, яка його шукатиме.²⁶ Добре й очікувати й мовчати на господне спасіння.²⁷ Добре людині коли візьме ярмо у своїй молодості,²⁸ сяде на самоті і мовчатиме, бо Він взяв на себе.^{29 30} Дасть щоку тому, що його бє, насититься впокоренням.³¹ Бо Господь не відкине на віки.³² Бо хто впокорив змилосердиться за множеством свого милосердя.³³ Бо Він не відповів від свого серця і впокорив людських синів.³⁴ Щоб впокорити під його ногами всіх вязнів землі,³⁵ щоб відхилити суд людини перед лицем Всевишнього,³⁶ щоб засудити людину коли її судить, (чи) Господь не побачив?³⁷ Хто так сказав, і сталося, (чи) Господь не заповів?³⁸ Чи з уст Всевишнього вийде зло і добро?³⁹ Чому бурмоче людина живучи, чоловік за свої гріхи?⁴⁰ Наша дорога досліджена і висліджена, і повернемося до Господа.⁴¹ Піднімім наші серця до Всевишнього на руках до неба.⁴² Ми згрішили, ми були безбожні і ми огірчили, і Ти не помилував.⁴³ Ти навідався в гніві і Ти нас відігнав. Ти забив, Ти не пощадив.⁴⁴ Ти покрив себе хмарою через молитву,⁴⁵ щоб схилити мене і відкинути, Ти нас поставив посеред народів.⁴⁶ Проти нас відкрили їхні уста всі наші вороги.⁴⁷ Нас охопив страх і жах, підняття і знищення.⁴⁸ Моє око виведе потоки вод над розбиттям дочки мого народу.⁴⁹ Моє око втопилося, і не замовчу, щоб не було спочинку,⁵⁰ аж доки Господь з неба не нахилиться і не побачить.⁵¹ Моє око збирає на мою душу за всіх дочок міста.⁵² Полюючи полювали на мене даром мої вороги як на горобця,⁵³ забили в ставі моє життя і поставили на мене камінь,⁵⁴ полилася вода на мою голову. Я сказав: Я відкинений.⁵⁵ Господи, я закликав твоє імя з глибокого ставу.⁵⁶ Ти почув мій голос, не сховай твоїх ух на мою молитву.⁵⁷ Ти приблизився на мою поміч в день, в якому я закликав до Тебе. Ти мені сказав: Не бійся.⁵⁸ Господи, Ти судив, суди моїй душі, Ти визволив моє життя.⁵⁹ Господи, Ти побачив мої тривоги, Ти судив мій суд.⁶⁰ Ти побачив ввесь їхний суд, всі їхні задуми на мене.⁶¹ Ти почув їхню погорду, всі їхні задуми проти мене,⁶² губи тих, що повстали проти мене, і їхні труди проти мене цілий день.⁶³ Поглянь на їхнє сидіння і їхнє вставання. Я їхня пісня.⁶⁴ Господи, віддаси їм віддачу, за ділами їхніх рук,⁶⁵ віддаси їм охорону серця, твій труд для них,⁶⁶ переслідуватимеш в гніві і вигубиш їх під небом, Господи.

¹ Як потемніє золото, зміниться добре срібло. Пролилося добре каміння на початку всіх виходів.² Шановані сини Сіона, що підняті до золота, як вважаються за глиняний посуд, за діла рук гончара.³ І змії роздягнули груди, накормили своїх малят. Дочки мого народу на смуток як горобець в пустині.⁴ Язик немовляти прилип до його горла в спразі. Діти попросили хліба, немає того, хто їм розломлює. Ті, що їдять вибагані страви згинули на дорогах, ті, що вигодовані в кармазині, зодягнулися гноєм.^{5 6} І звеличилося беззаконня дочки мого народу понад беззаконня Содому, що був швидко знищений, і не трудилися на нього руки.⁷ Його назареї очистилися понад сніг, просвітилися понад молоко, були розпалені понад каміння, їхня часть (часть) сафіра.⁸ Їхній вид почорнів понад саджу, не були пізнані в виходах. Їхня скіра пристала до їхніх костей, вони висохли, стали наче дерево.⁹ Гарніші були ранені мечем ніж ранені голодом. Пішли прошиті плодами піль.¹⁰ Руки милосердних жінок спекли їхніх дітей, були їм в їжу в побитті дочки мого народу.¹¹ Господь завершив свій гнів, вилив гнів своєї люті і загорівся огонь в Сіоні, і пожер його основи.¹² Царі землі не повірили, всі, що живуть у вселенній, бо ворог і гнобитель ввійде крізь брами Єрусалиму,¹³ через гріхи його пророків, неправедності його священиків, що проливають праведну кров посеред нього.¹⁴ Його сторожі захиталися на виходах, опоганилися кровю в своїй немочі, доторкнулися до їхньої одежі.¹⁵ Відступіть від нечистих, покличте їх, відступіть, відступіть, не доторкайтеся, бо загорілися і захиталися. Скажіть в народах: Не додадуть поселятися.¹⁶ Їхня часть господне лице, не додасть на них поглянути. Не прийняли лице священиків, не помилували старців.¹⁷ Ще як ми були, наші очі пропали надаремно (очікуючи) нашу поміч. Задивляючись ми задивлялися на нарід, що не спасає.¹⁸ Ми полювали на наших малих, щоб ми не ходили по наших дорогах. Приблизився наш час, сповнилися наші дні, прийшов наш час.¹⁹ Ті, що нас переслідували стали швидшими від орлів неба, ширяли на горах, в пустині на нас чатували.²⁰ Дух нашого лиця господний помазанник був схоплений в їхніх знищеннях, той, про якого ми сказали: В його тіні житимемо в народах.²¹ Радій і веселися, дочко Ідумеї, що живеш на землі. І на тебе прийде господня чаша, ти опянієш і вилиєш.²² Скінчилося твоє беззаконня, дочко Сіону. Не додасть тебе відселити. Він навідався до твого беззаконня, дочко Едома, відкрив твої безбожності.