¹ Я чоловік, що спізнав горе від берла гніву Його.² Він повів мене і завів у пітьму, а не у світло.³ Так, Він обернувся до мене, і цілий день навертає руку Свою.⁴ Виснажив плоть мою і шкіру мою, поламав кості мої.⁵ Обгородив мене і оточив гіркотою і нуждою;⁶ Посадив мене в пітьму, як давно померлих;⁷ Оточив мене муром, щоб я не вийшов, тяжкими вчинив Він кайдани мої,⁸ І коли я прикликав і волав, утримував молитву мою,⁹ Камінням перегородив шляхи мої, стежки мої викривив.¹⁰ Він став для мене, наче ведмідь у засідці, наче лев у втаємниченому місці.¹¹ Порушив шляхи мої і розтерзав мене, вчинив з мене ніщо;¹² Натягнув лука Свого і поставив мене, наче ціль для стріл;¹³ Послав у нирки мої стріли із сагайдака Свого.¹⁴ Я став посміховиськом для всього народу мого, щоденною піснею їхньою.¹⁵ Він наситив мене гіркотою, напоїв мене полином;¹⁶ Розбив камінням зуби мої, покрив мене попелом.¹⁷ І покинув мир душу мою; я забув про добрі дні.¹⁸ І сказав я: Загинула сила моя і надія моя на Господа.¹⁹ Подумай про мої страждання і бідування моє, про полин і жовч.²⁰ Гаразд пам'ятає це душа моя, і падає в мені.²¹ Ось, що я відповідаю серцю моєму і тому сподіваюся;²² То милість Господа, що ми не щезли, бо милосердя Його не виснажилося.²³ Воно оновлюється щоранку; велика вірність Твоя!²⁴ Господь – це частка моя, – говорить душа моя, а тому буду сподіватися на Нього.²⁵ Добрий Господь до тих, що сподіваються на нього, до душі, яка шукає Його.²⁶ Добре тому, хто терпляче наджидає порятунку від Господа.²⁷ Добре чоловікові, коли він носить ярмо в юності своїй;²⁸ Сидить самотою і мовчить, бо Він поклав його на нього;²⁹ Торкається пороху устами своїми і роздумує: Можливо, ще є надія?³⁰ Підставляє щоку свою тому, хто б'є його, насичується ганьбою;³¹ Бо не на віки залишає Господь.³² Але послав горе, і помилує за великою щедрістю Своєю.³³ Бо Він не з волі серця Свого карає і завдає гіркоти синам людським.³⁴ Але коли топчуть ногами своїми усіх в'язнів землі,³⁵ Коли неправедно судять людину перед лицем Всевишнього,³⁶ Коли завдають людині утисків у справі її: Хіба не бачить Господь?³⁷ Хто це каже: Навіть те трапляється, чого Господь не ухвалював, щоб воно було.³⁸ Чи не з уст Всевишнього виходить лихоліття і благополуччя?³⁹ Нащо журиться чоловік, що живе? Кожний журися гріхами своїми.⁴⁰ Перевіримо й дослідимо торованки наші і навернемося до Господа.⁴¹ Піднесемо серце наше і руки до Бога, що живе на небесах.⁴² Ми відпали і були впертими: Ти не простив нам;⁴³ Ти виповнив Себе гнівом і переслідував нас, умертвляв, не щадив;⁴⁴ Ти затулив себе хмарою, щоб не долинала молитва наша.⁴⁵ Сміттям і мерзотою Ти вчинив нас серед народів;⁴⁶ Роззявили на нас пащеку свою всі вороги наші.⁴⁷ Жах і яма, спустошення і розорення – доля наша.⁴⁸ Потоки води виливає око моє про загибель доньки народу мого!⁴⁹ Око моє виливається і не перестає, бо немає злегшення,⁵⁰ Допоки не подивиться і не побачить Господь з небес.⁵¹ Око моє зажурює душу мою заради всіх донечок мого міста.⁵² Старанно силкувалися зловити мене, як пташечку, вороги мої, без жодної причини;⁵³ Пожбурили життя моє до ями і закидали мене камінням.⁵⁴ Води сягнули голови моєї; я сказав: Загинув я.⁵⁵ Я прикликав ймення Твоє, Господе, з ями глибокої.⁵⁶ Ти чув голос мій; не затули вуха Твого від зітхання мого, від зойку мого!⁵⁷ Ти наближався, коли я кликав Тебе, і говорив: Не бійся!⁵⁸ Ти захищав, Господе, справу душі моєї; визволяв життя моє.⁵⁹ Ти бачиш, Господе, образу мою; зверши суд над справою моєю!⁶⁰ Ти бачиш всю мстивість їхню, всі заміри їхні супроти мене;⁶¹ Ти чуєш, Господе, лайку їхню, всі помисли їхні супроти мене;⁶² Розмови повсталих на мене і їхні підступи супроти мене всілякого дня.⁶³ Глянь, чи сидять вони, чи підводяться, я для них – глумлива пісня.⁶⁴ Віддай їм, Господе, за плодами рук їхніх;⁶⁵ Пошли їм затьмарення серця і прокляття Твоє на них;⁶⁶ Переслідуй їх, Господе, гнівом, і винищи їх з піднебесної.

¹ Як потьмарилося золото, як змінилося золото найліпше! Каміння святині розкидане на всіх перехрестях.² Сини Сіону найдорожчі, неначе щире золото, як їх порівняли з глиняним посудом, витвором гончаревих рук!³ І чудища дають груди і годують своїх дітей, а донька народу мого стала жорстокою, неначе страус у пустелі.⁴ Язик грудного немовляти прилипає до піднебіння його від спраги, і діти просять хліба, і ніхто не дає їм.⁵ Ті, що їли солодке, тануть на вулицях; виховані на багряниці, туляться до гною.⁶ Покарання нечестя доньки народу мого переважає страту за гріхи Содома; його знищено вмить, і руки людські не торкалися до нього.⁷ Князі її були в ній чистіші від снігу, біліші від молока; вони тілом були кращі від корала, на вигляд були, як сапфір;⁸ А тепер темніші від найтемнішого обличчя їхнє; не впізнають їх на вулицях; шкіра їхня прилипла до кісток їхніх, стала сухою, мов дерево.⁹ Ті, що гинуть від меча, щасливіші від тих, що помирають від голоду, тому що ці тануть, вражені нестачою плодів польових.¹⁰ Руки м'якосердих жінок варили діток своїх, щоб вони були для них поживою в годину загибелі доні народу мого.¹¹ Звершив Господь гнів Свій, вилив лють гніву Свого і підпалив на Сіоні вогонь, котрий пожер підвалини його.¹² Не вірили царі землі і всі, що живуть на всій землі, щоб ворог і супротивник зайшов у браму Єрусалиму.¹³ Усе це – за гріхи лжепророків його, за беззаконня священиків його, котрі серед нього проливали кров серед праведників;¹⁴ Блукали, – як сліпі, вулицями, осквернялися кров'ю аж так, що неможливо було торкнутися одягу їхнього.¹⁵ Геть! Нечистий! – кричали до них; геть, геть, не торкайтеся; і вони відступали, збентежені, а поміж народом говорили: Їх уже не буде!¹⁶ Обличчя Господнє розпорошить їх; Він уже не подивиться на них; тому що вони облич священиків не поважають, старих не милують.¹⁷ Наші очі виснажені від надаремного очікування допомоги; з вежі сторожової нашої ми наджидали народу, котрий не міг урятувати нас.¹⁸ А вони чатували ходу нашу, щоб ми не могли ходити вулицями нашими; наблизився кінець наш, дні наші виповнилися; надійшов кінець наш.¹⁹ Переслідувачі наші були прудкіші, ніж орли небесні; ганялися за нами по горах, лишали засідки в пустелі.²⁰ Дихання життя нашого, помазанець Господній, спійманий у ямі їхній, той, про котрого ми говорили: У затінку його будемо жити поміж народами.²¹ Радій і звеселюйся, доню Едома, мешканко краю Уц! До тебе також дійде чаша; уп'єшся і оголишся.²² Доню Сіону! Покарання за беззаконня твоє скінчилося; Він уже не буде виганяти тебе; але твоє беззаконня, доню Едому, Він навідає і виявить твої гріхи.