¹ І вийшовши звідти, прибув у свою батьківщину, а слідом за ним пішли й його учні.² Якже настала субота, він почав навчати у синагозі; багато з тих, що його слухали, дивувались, кажучи: `Звідкіль оте в нього? Що то за мудрість, що йому дана, і такі чуда, що діються його руками?<sup>3</sup> Хіба ж він не тесля, син Марії, брат Якова, Йосифа, Юди та Симона? І сестри його - хіба не тут між нами?` І брали йому це за зле.⁴ Але Ісус промовив до них: `Нема пророка без пошани, - як тільки у своїй країні, між власною родиною та у своєму домі.`⁵ І неспроможен був створити там ніякого чуда, лише вилікував деяких недужих, поклавши на них руки;⁶ і вражений був їхньою невірою. І ходив кругом по селах, і навчав.⁷ І покликав дванадцятьох і заходився їх посилати по двох, даючи їм владу над нечистими духами.⁸ І наказав їм, щоб нічого не брали на дорогу, крім палиці самої, - ні хліба, ні торбини, ані грошей у гаманець;⁹ щоб обувались у сандалі й не вдягались у дві одежі.¹⁰ І говорив їм: `До якого б дому ви тільки зайшли, там перебувайте, аж поки не вийдете звідти.<sup>11</sup> А коли в якомусь місці вас не приймуть і не слухатимуть вас, то, виходивши звідтіль, обтрусіть порох із ваших підошов - на свідоцтво їм.`¹² Вони, вийшовши, проповідували покаяння,¹³ і виганяли численних бісів, а й намащували олією чимало хворих та оздоровлювали.¹⁴ І зачув цар Ірод, - бо ім'я його стало явним, - і казав, що Йоан Христитель воскрес із мертвих, тим то й чуда діються з-за нього.¹⁵ Інші ж твердили: `То - Ілля!` - а ще інші: `То пророк - один із пророків!`¹⁶ Зачувши про те Ірод, мовив: `То Йоан, якому голову я стяв; він устав із мертвих.`¹⁷ Бо той Ірод послав був схопити Йоана і зв'язав його в темниці з-за Іродіяди, жінки Филипа, свого брата, - бо оженився був з нею.¹⁸ Йоан же казав Іродові: `Не личить тобі мати жінку брата твого.`¹⁹ Іродіяда ж лютилась на нього й убити його бажала, та не могла,²⁰ бо Ірод боявся Йоана, знаючи, що чоловік він був справедливий і святий, тож і беріг його. Слухаючи його, непокоївся він дуже, однак слухав його охоче.²¹ Як же настав сприятливий день, коли то Ірод на день своїх народин споряджав бенкет для своїх вельмож, тисячників та знатних галилейських,²² увійшла дочка тієї Іродіяди, танцювала й догодила Іродові та гостям. Цар сказав дівчині: `Проси в мене чого бажаєш, - я дам тобі!`²³ Ще й присягнув їй: `Чого б ти тільки в мене просила, - дам тобі, хоч би й половину мого царства.`²⁴ Вийшла вона та й до своєї матері каже: `Чого маю просити?` Вона ж відповіла: `Голову Йоана Христителя!`²⁵ І негайно, увійшовши притьмом до царя, попросила дівчина: `Хочу, щоб ти мені дав зараз же на полумиску голову Йоана Христителя.`²⁶ Вельми засмутився цар, та з-за присяги та з огляду на гостей не хотів їй відмовити.²⁷ Тож послав цар відразу прибічника, наказавши йому принести голову Йоана. Пішов той, стяв його у в'язниці,²⁸ приніс його голову на полумиску й подав її дівчині, а дівчина дала її матері своїй.²⁹ Учні ж його, довідавшись про те, прийшли й узяли його тіло та поклали його у гробі.³⁰ Апостоли ж зійшлися до Ісуса й розповіли йому про все, що робили й чого навчали.³¹ Він їм і каже: `Ідіть самі одні осторонь, десь насамоту, та й відпочиньте трохи.` Бо тих, що приходили й відходили, так було багато, що вони не мали часу навіть щось перекусити.³² І відплили вони човном у відлюдне місце самі одні.³³ Але бачили їх, як вони відпливали, й багато впізнали їх, тож пішки збіглись туди з усіх міст та й випередили їх.³⁴ Вийшовши Ісус, побачив силу народу - і змилосердився над ними, були бо вони, немов вівці, що пастуха не мають. І він навчав їх чимало.³⁵ А коли була вже пізня година, приступили до нього його учні й кажуть: `Місце самотнє тут, та й час уже пізній.<sup>36</sup> Відпусти їх, хай собі підуть в околишні слободи й села та куплять собі щось із'їсти.`³⁷ А він у відповідь їм: `Дайте ви їм їсти.` Ті йому й кажуть: `Чи не піти нам та купити хліба за двісті динаріїв і дати їм спожити?`³⁸ Він і же каже їм: `Скільки хлібів маєте? Підіть та подивіться.` Розвідались вони і кажуть: `П'ять, ще й дві риби.`³⁹ Тоді він повелів їм посадити всіх гуртками на моріжку.⁴⁰ І посідали гуртками по сотнях та півсотнях.⁴¹ Узяв він п'ять хлібів і дві риби та й, поглянувши на небо, поблагословив, розломив хліби й став роздавати учням, щоб клали перед тими. А й дві риби розділив між усіма.⁴² І їли всі - й наситились.⁴³ І назбирали кусків хліба повних дванадцять кошиків, ще й рештки риби.⁴⁴ Тих же, що їли хліби, було п'ять тисяч чоловік!⁴⁵ І відразу ж спонукав своїх учнів сідати в човен і плисти поперед нього на той бік до Витсаїди, - поки він відпустить народ.⁴⁶ Відпустивши ж їх, пішов на гору помолитись.⁴⁷ Як настав вечір, човен був посеред моря, а він сам один на землі.⁴⁸ Коли ж побачив, як вони, веслувавши, втомились, - вітер бо їм був противний, - то близько четвертої сторожі ночі подався до них, простуючи морем, - хотів обминути їх.⁴⁹ Вони ж, побачивши, як він ступає морем, гадали, що то примара, та й закричали.⁵⁰ Усі бо уздріли його й занепокоїлись. Він же вмить заговорив до них, мовивши: `Будьте ж мужні: це я, не бійтесь!`⁵¹ І ввійшов до них у човен, - й ущух вітер. І вони в собі вельми здумілись, - понад міру,⁵² бо не розуміли чуда з хлібами - серце їхнє було нечуйне.⁵³ І, перепливши, прибули вони в землю Генезаретську й причалили.⁵⁴ А коли вийшли з човна, люди зараз же його впізнали⁵⁵ і розбіглися по всій країні та почали приносити хворих на ліжках, де тільки чули, що він перебуває.⁵⁶ І куди він тільки приходив, - у села чи міста, чи в слободи, - клали на майданах хворих і просили його про змогу бодай доторкнутися краю його одежі; і хто тільки торкавсь його, ставав здоровий.