Читаємо: 1 Самуїла 11, Римлян 9

¹ Через який місяць Нахаш, аммоній, двигнувся й отаборився проти Явеш-Гілеаду. Всі явешські люди сказали до Нахаша: «Вчини з нами угоду, й ми будемо служити тобі.»² Нахаш же, аммоній, відповів їм: «Ось на якій умові вчиню з вами угоду: я виколю кожному з вас праве око, - хочу навести цю ганьбу на ввесь Ізраїль.»³ Явешські старші йому сказали: «Дай нам сім день часу. Ми пошлемо гінців по всіх ізраїльських границях, і як ніхто не прийде нам на поміч, ми тобі піддамося.»⁴ Як же прийшли гінці в Саулову Гівеа й переказали ті слова до вух народу, весь люд заплакав уголос.⁵ Саме тоді Саул позаду волів повертався з поля; й спитав він; «Що то з народом, що так плаче?» Йому оповіли справу людей явешських.⁶ Коли Саул зачув те, дух Божий раптом спустивсь на нього, й він запалав великим гнівом.⁷ Вхопив пару волів, розшматував їх і розіслав через гінців по всій Ізраїльській землі зо словами: «Хто не піде за Саулом і Самуїлом, то волам того буде те саме.» Страх Господній напав на людей, і вони вирушили, як один чоловік.⁸ Він переглянув їх у Безеку, і було сичів Ізраїля 300 000, а мужів Юди -30 000.⁹ І сказав гінцям, що прибули: «Перекажіть людям явеш-гілеадським: узавтра, як сонце почне припікати, буде вам підмога.» Прийшли гінці й сповістили це явешським людям і ті зраділи.¹⁰ А явешські мужі сказали: «Узавтра ми вийдемо до вас, і ви чинитимете з нами, що вам довподоби.»¹¹ Другого дня Саул розділив людей на три загони, що вдерлись під час ранньої сторожі в табір і били аммоніїв аж поки не настала денна спека. Що ж із них зосталось, розсипалося так, що й двох не залишилось укупі.¹² Тоді народ сказав до Самуїла: «Хто говорив: чи ж Саулові над нами царювати? Видайте тих людей, ми їх уб'ємо!»¹³ Саул же відповів: «Нікого не слід убивати цього дня, сьогодні бо Господь дав Ізраїлеві перемогу.»¹⁴ А Самуїл сказав до народу: «Ходімо в Гілгал і поновім там царство.»¹⁵ І двигнувся ввесь народ у Гілгал і там, у Гілгалі, перед Господом, Саул був проголошений царем. Там же принесли перед Господом мирні жертви. І веселились там Саул і всі ізраїльські мужі вельми.

¹ Я кажу в Христі правду, не обманюю, як свідчить мені моя совість у Святім Дусі.² Смуток мені великий і безнастанний біль у моїм серці.³ Бо я бажав би сам бути відлученим від Христа за братів моїх, рідних мені тілом;⁴ вони - ізраїльтяни, їм належить усиновлення і слава, і завіти, і законодавство, і богослужба, й обітниці;⁵ їхні отці, з них і Христос тілом, який над усім - Бог, благословенний повіки. Амінь.⁶ Воно не так, щоб слово Боже не здійснилося: бо не всі ті, що від Ізраїля - ізраїльтяни;⁷ і не тому, що нащадки Авраама - всі діти, але: «Від Ісаака назоветься твоє потомство»,⁸ тобто, не тілесні діти - то діти Божі, але діти обітниці вважаються за нащадків.⁹ Слово ж обітниці таке: «Цієї самої пори я прийду, і буде син у Сари.»¹⁰ Ба більше: Ревека зачала від одного ложа батька нашого Ісаака;¹¹ коли ж вони ще й не народились і нічого доброго чи злого не зробили, - щоб постанова Божа була за вибором,¹² не від діл, але від того, який кличе, - їй було сказано: «Старший молодшому буде служити!»¹³ Як написано: «Якова полюбив я, Ісава ж зненавидів.»¹⁴ Що ж скажемо? Що Бог несправедливий? Зовсім ні!¹⁵ Бо він каже Мойсеєві: «Помилую, кого хочу помилувати, і змилосерджусь, над ким хочу змилосердитися.»¹⁶ Отже це - не справа того, хто хоче, ані того, хто біжить, але Бога, що милує.¹⁷ Письмо бо каже фараонові: «Власне, на те я тебе поставив, щоб на тобі показати мою силу і щоб по всій землі славилося моє ім'я.»¹⁸ Отож, кого він хоче, того милує, а кого хоче, того чинить затверділим.¹⁹ Скажеш, отже, мені: «Чому ще хтось докоряє? Хто бо спротивиться його волі?»²⁰ А хто ти такий, чоловіче, що сперечаєшся з Богом? Хіба виріб із глини скаже тому, хто його зробив: «Навіщо зробив єси мене так?»²¹ Хіба ганчар не має над глиною влади, щоб із того самого місива зробити одну посудину на честь, а другу на нечесть?²² Коли ж Бог, хотівши показати гнів свій і виявити свою силу, зносив з великим довготерпінням посудини гніву, що вже були готові на погибель,²³ щоб виявити багатство своєї слави на посудинах милосердя, котрі він наперед приготував на славу,²⁴ -на нас, яких покликав не тільки від юдеїв, а й від поган, -²⁵ як і в Осії він говорить: «Назву не мій народ моїм народом, і нелюбу - улюбленою.²⁶ І на тім місці, де було їм сказано: «Ви - не мій народ!», там їх назвуть синами Бога живого.»²⁷ Ісая ж про Ізраїля проголошує: «Хоч би число синів Ізраїля було, як морський пісок, тільки останок спасеться»,²⁸ Господь бо негайно і цілковито виконає своє слово на землі.²⁹ І як прорік Ісая: «Якби Господь сил не лишив нам насіння, ми були б, як Содом, і стали б подібні до Гомори.»³⁰ Що ж скажемо? Що погани, які не шукали праведности, осягли праведність, і то праведність, що від віри;³¹ Ізраїль же, що шукав закону праведности, не досяг закону праведности.³² Чому? Бо вони спирались не на віру, а неначе на діла. Вони спотикнулись об камінь спотикання,³³ як написано: «Ось я кладу в Сіоні камінь спотикання і скелю падіння. Хто ж вірує в нього, не осоромиться.»