¹ Отож, що має більшого юдей, або яка користь від обрізання?² Багато, на всякий спосіб, а насамперед, що їм довірені були Слова Божі.³ Бо що ж, що не вірували деякі? Чи ж їхнє недовірство знищить вірність Божу?⁴ Зовсім ні! Бож Бог правдивий, а кожна людина неправдива, як написано: Щоб був Ти виправданий у словах Своїх, і переміг, коли будеш судитися.⁵ А коли наша неправда виставляє правду Божу, то що скажемо? Чи ж Бог несправедливий, коли гнів виявляє? Говорю по-людському.⁶ Зовсім ні! Бож як Бог судитиме світ?⁷ Бо коли Божа правда через мою неправду збільшилась на славу Йому, пощо судити ще й мене, як грішника?⁸ І чи не так, як нас лають, і як деякі говорять, ніби ми кажемо: Робімо зле, щоб вийшло добре? Справедливий осуд на таких!⁹ То що ж? Маємо перевагу? Анітрохи! Бож ми перед тим довели, що юдеї й геллени усі під гріхом,¹⁰ як написано: Нема праведного ані одного;¹¹ нема, хто розумів би; немає, хто Бога шукав би,¹² усі повідступали, разом стали непотрібні, нема доброчинця, нема ні одного!¹³ Гріб відкритий їхнє горло, язиком своїм кажуть неправду, отрута зміїна на їхніх губах,¹⁴ уста їхні повні прокляття й гіркоти!¹⁵ Швидкі їхні ноги, щоб кров проливати,¹⁶ руїна та злидні на їхніх дорогах,¹⁷ а дороги миру вони не пізнали!¹⁸ Нема страху Божого перед очима їхніми...¹⁹ А ми знаємо, що скільки говорить Закон, він говорить до тих, хто під Законом, щоб замкнути всякі уста, і щоб став увесь світ винний Богові.²⁰ Бо жадне тіло ділами Закону не виправдається перед Ним, Законом бо гріх пізнається.²¹ А тепер, без Закону, правда Божа з'явилась, про яку свідчать Закон і Пророки.²² А Божа правда через віру в Ісуса Христа в усіх і на всіх, хто вірує, бо різниці немає,²³ бо всі згрішили, і позбавлені Божої слави,²⁴ але дарма виправдуються Його благодаттю, через відкуплення, що в Ісусі Христі,²⁵ що Його Бог дав у жертву примирення в крові Його через віру, щоб виявити Свою правду через відпущення давніше вчинених гріхів,²⁶ за довготерпіння Божого, щоб виявити Свою правду за теперішнього часу, щоб бути Йому праведним, і виправдувати того, хто вірує в Ісуса.²⁷ Тож де похвальба? Виключена. Яким законом? Законом діл? Ні, але законом віри.²⁸ Отож, ми визнаємо, що людина виправдується вірою, без діл Закону.²⁹ Хіба ж Бог тільки для юдеїв, а не й для поган? Так, і для поган,³⁰ бо є один тільки Бог, що виправдає обрізання з віри й необрізання через віру.³¹ Тож чи не нищимо ми Закона вірою? Зовсім ні, але зміцнюємо Закона.

¹ Що ж, скажемо, знайшов Авраам, наш отець за тілом?² Бо коли Авраам виправдався ділами, то він має похвалу, та не в Бога.³ Що бо Писання говорить? Увірував Авраам Богові, і це йому залічено в праведність.⁴ А заплата виконавцеві не рахується з милости, але з обов'язку.⁵ А тому, хто не виконує, але вірує в Того, Хто виправдує нечестивого, віра його порахується в праведність.⁶ Як і Давид називає блаженною людину, якій рахує Бог праведність без діл:⁷ Блаженні, кому прощені беззаконня, і кому прикриті гріхи.⁸ Блаженна людина, якій Господь не порахує гріха!⁹ Чи ж це блаженство з обрізання чи з необрізання? Бо говоримо, що віра залічена Авраамові в праведність.¹⁰ Як же залічена? Як був в обрізанні, чи в необрізанні? Не в обрізанні, але в необрізанні!¹¹ І прийняв він ознаку обрізання, печать праведности через віру, що її в необрізанні мав, щоб йому бути отцем усіх віруючих, хоч були необрізані, щоб і їм залічено праведність,¹² і отцем обрізаних, не тільки тих, хто з обрізання, але й тих, хто ходить по слідах віри, що її в необрізанні мав наш отець Авраам.¹³ Бо обітницю Авраамові чи його насінню, що бути йому спадкоємцем світу, дано не Законом, але праведністю віри.¹⁴ Бо коли спадкоємці ті, хто з Закону, то спорожніла віра й знівечилась обітниця.¹⁵ Бо Закон чинить гнів; де ж немає Закону, немає й переступу.¹⁶ Через це з віри, щоб було з милости, щоб обітниця певна була всім нащадкам, не тільки тому, хто з Закону, але й тому, хто з віри Авраама, що отець усім нам,¹⁷ як написано: Отцем багатьох народів Я поставив тебе, перед Богом, Якому він вірив, Який оживляє мертвих і кличе неіснуюче, як існуюче.¹⁸ Він проти надії увірував у надії, що стане батьком багатьох народів, за сказаним: Таке численне буде насіння твоє!¹⁹ І не знеміг він у вірі, і не вважав свого тіла за вже омертвіле, бувши майже сторічним, ні утроби Сариної за змертвілу,²⁰ і не мав сумніву в обітницю Божу через недовірство, але зміцнився в вірі, і віддав славу Богові,²¹ і був зовсім певний, що Він має силу й виконати те, що обіцяв.²² Тому й залічено це йому в праведність.²³ Та не написано за нього одного, що залічено йому,²⁴ а за нас, залічиться й нам, що віруємо в Того, Хто воскресив із мертвих Ісуса, Господа нашого,²⁵ що був виданий за наші гріхи, і воскрес для виправдання нашого.