¹ В чому вищість юдея? Або яка користь з обрізання?² Велика з кожного погляду: їм бо, насамперед, були довірені пророцтва Божі.³ Що ж бо, коли деякі не повірили? Хіба ж їхня невірність знищить вірність Божу?⁴ Ясно, що ні! Треба визнати радше, що Бог правдомовний, а кожний чоловік брехливий, як написано: «Щоб ти оправдався у твоїх словах і переміг, коли будуть тебе судити.»⁵ Коли ж наша неправедність виявляє Божу праведність, то що скажемо? Чи ж Бог є несправедливий - по-людському говорю! - коли наводить гнів свій?⁶ Зовсім ні! Бож як би Бог мав світ судити?⁷ Та коли Божа правда моєю неправдою більше сяє, йому на славу, то нащо мене ще як грішника судити?⁸ Чому ж тоді деякі нас очорнюють і деякі говорять, нібито ми кажемо: «Робімо зло, щоб із нього вийшло добро»? На таких суд справедливий.⁹ То що ж? Маємо перевагу? Зовсім ні! Бож ми перед тим обвинуватили юдеїв і греків, що вони всі під гріхом,¹⁰ як написано: «Немає справедливого, ані одного!¹¹ Немає тямущого, немає, хто шукав би Бога.¹² Усі з дороги збилися, зробилися нікчемні! Немає, хто добро творив би, ані одного!¹³ Їхнє горло - гріб відкритий, до обману язик їх схильний, отрута гадюча у них під губами.¹⁴ Уста у них прокльонів повні і гіркоти.¹⁵ Щоб проливати кров, швидкі їхні ноги.¹⁶ На їхніх дорогах злидні і руїна.¹⁷ Вони не відають дороги миру.¹⁸ Немає Божого остраху у них перед очима.»¹⁹ Ми ж знаємо, що все, що закон говорить, тим, які під законом, говорить, щоб усякі уста замкнулись і щоб увесь світ визнав себе винним перед Богом,²⁰ бо ніхто не оправдається перед ним ділами закону: законом бо гріх пізнається.²¹ Тепер же без закону з'явилася Божа справедливість, засвідчена законом і пророками;²² справедливість Божа через віру в Ісуса Христа для всіх, хто вірує, бо нема різниці.²³ Всі бо згрішили й позбавлені слави Божої,²⁴ і оправдуються даром його ласкою, що через відкуплення, в Ісусі Христі: ²⁵ якого видав Бог як жертву примирення, в його крові, через віру, щоби виявити свою справедливість відпущенням гріхів колишніх,²⁶ за час довготерпіння Божого, щоби виявити свою справедливість за нинішнього часу, - щоб він був справедливий і усправедливлював того, хто вірує в Ісуса.²⁷ Де ж тоді хвальба? Вона виключена. - Яким законом? Діл? Ні, але законом віри.²⁸ Бо ми вважаємо, що чоловік оправдується вірою, без діл закону.²⁹ Хіба Бог - тільки юдеїв, а не й поган? Авжеж, і поган,³⁰ бо є лиш один Бог, що оправдує обрізаних завдяки вірі і необрізаних через віру.³¹ То, значить, вірою ми касуємо закон? Ні, навпаки, ми його стверджуємо.

¹ Що ж, скажемо, знайшов Авраам, наш праотець, за тілом?² Бо коли Авраам оправдався ділами, то він має похвалу, але не перед Богом.³ Що бо говорить Письмо? Повірив Авраам Богові, і це йому було пораховано за оправдання.⁴ Тому, хто виконує якусь роботу, заробіток рахується не як ласка, але як щось належне;⁵ тому ж, хто не виконує, а вірує в того, який оправдує нечестивця, віра його рахується за оправдання.⁶ Як то й Давид проголошує щасливим чоловіка, якому Бог зараховує оправдання без діл: ⁷ «Щасливі ті, яким відпущені беззаконня і яким гріхи прикриті.⁸ Щаслива людина, якій Господь гріха не порахує.»⁹ Чи ж оце щастя лише для обрізаних, а чи й для необрізаних? Бо ми говоримо: «Віра була зарахована Авраамові як оправдання.»¹⁰ Як же зарахована? Як він уже був обрізаний, чи як ще необрізаний? Не як він був обрізаний, але як необрізаний.¹¹ І він прийняв ознаку обрізання, - печать оправдання, через віру, яку мав, бувши необрізаним, щоб бути батьком усіх тих, які вірять, не будучи обрізаними, щоб оправдання було їм теж пораховане;¹² і щоб він був батьком обрізання не лиш обрізаним, але й тим, що ходять слідами віри, яку ще перед обрізанням мав батько наш Авраам.¹³ Бож не через закон була дана обітниця, зроблена Авраамові чи його потомству, що він буде спадкоємцем світу, але через оправдання віри, -¹⁴ бо коли спадкоємці ті, що в законі, то віра не має сили й обітниця не має вартости: ¹⁵ закон бо викликає гнів, а там, де нема закону, нема й переступу.¹⁶ Тому, отже, обітниця від віри, щоб була вона дарова і забезпечена всім нащадкам, не тільки тим, що з закону, але й тим, що з віри Авраама, який є батько нам усім,¹⁷ як написано: «Я настановив тебе батьком багатьох народів, - перед тим, в кого він увірував, - перед Богом, що оживляє мертвих і кличе те, чого немає, наче б воно існувало.»¹⁸ Він, проти надії надіявшись, повірив, що стане батьком багатьох народів, згідно з тим, як було сказано: «Таке буде твоє потомство!»¹⁹ Він, не захитавшись вірою, не зважав на своє вже примерле тіло - було ж йому яких сто років - і на завмерле лоно Сари.²⁰ Перед Божою обітницею він не піддався зневірі, навпаки ж - скріпився вірою і, воздавши хвалу Богові,²¹ зовсім був певний, що він обіцяне спроможен виконати.²² Тому і пораховано йому це за оправдання.²³ І не про нього одного тільки написано, що то було пораховано йому,²⁴ але й про нас, яким віра порахується, - нас, що віруємо в того, хто воскресив із мертвих Ісуса, Господа нашого,²⁵ що був виданий за гріхи наші і воскрес для нашого оправдання.