¹ Отож, яка перевага бути юдеєм, чи яка користь від обрізання?² Велика перевага у всіх відношеннях, а найбільше в тому, що їм довірене Слово Боже.³ Що ж бо, якщо деякі й невірні були, чи невірність їхня хіба знищить вірність Божу?⁴ Аж ніяк! Бог вірний, а всіляка людина неправдива, як написано: Ти праведний у словах Твоїх і переможеш у суді Твоєму.⁵ Та коли наша неправда відкриває правду Божу, то що скажемо? Чи не буде Бог несправедливий, коли виливає гнів? – кажу це, як на людський погляд.⁶ Зовсім ні! Бо інакше, як Богові судити світ?⁷ Бо коли вірність Божа підноситься моєю невірністю для слави Божої, то за що мене судити, як грішника?⁸ І чи не варто нам чинити зло, щоб вийшло добро, як деякі лихословлять нас і запевняють, наче ми отак навчаємо? Праведний суд на таких.⁹ Ну, то як? Чи маємо ми перевагу? Зовсім ні; бо ми вже довели, що, як юдеї, так само й греки, – усі під гріхом,¹⁰ Як написано: Немає праведного жодного;¹¹ Немає тямущого; ніхто не шукає Бога;¹² Усі збилися з дороги, до останнього нікчемні; немає тих, що чинять добро, – немає жодного.¹³ Їхнє горло – відкритий гріб, язиком своїм обманюють; отрута гадюча на губах їхніх;¹⁴ Уста їхні виповнені лихослів‘ям і гіркотою.¹⁵ Ноги їхні швидкі на пролиття крови;¹⁶ Руїна і загибель на шляху їхньому;¹⁷ Вони не відають шляху миру.¹⁸ Немає страху Божого перед очима їхніми.¹⁹ Але ми знаємо, що Закон, коли щось говорить, то говорить до тих, що стоять під Законом, аж так, що загороджуються всілякі уста, і увесь світ стає з провиною перед Богом,²⁰ Тому що справами Закону не виправдається перед Ним жодна плоть; бо Законом пізнається гріх.²¹ Але нині, незалежно від Закону, з‘явилася правда Божа, про котру свідчать Закон і пророки,²² Правда Божа через віру в Ісуса Христа в усіх і на всіх віруючих; бо немає різниці,²³ Тому, що всі згрішили і позбавлені слави Божої;²⁴ Одержуючи виправдання даром, від благодаті Його, покутою у Христі Ісусі,²⁵ Котрого Бог запропонував на пожертву спокути в Крові Його через віру; для показу правди Його у прощенні гріхів, учинених передніше,²⁶ У часи довготерплячости Божої, на показ правди Його в теперішній час, нехай же з‘явиться Він праведним, що виправдовує віруючого в Ісуса.²⁷ А де те, щоб ним похвалитися? Знищене. Яким законом? Законом справ? Ні, але законом віри.²⁸ Бо ми визнаємо, що людина виправдовується вірою, незалежно від справ Закону.²⁹ Невже Бог є Бог юдеїв лише, а не поганів також? Авжеж, і поганів;³⁰ Тому що один Бог, Котрий виправдовує обрізаних завдяки вірі і необрізаних через віру.³¹ Отже, ми знищуємо Закон вірою? Зовсім ні, але Закон стверджуємо.

¹ І що ж, скажемо, Авраам, батько наш надбав за плоттю?² Якщо Авраам виправдався справами, він має похвалу, але не перед Богом.³ Бо що оповідає Писання? Повірив Авраам Богові, і це зараховано йому у праведність.⁴ Тому, хто виконує якусь роботу, нараховується заробіток не з ласки, але з обов‘язку;⁵ А тому, хто цього не чинить, але вірує в Того, Хто виправдовує нечестивого, віра його постає як праведність.⁶ Так само й Давид називає блаженною людину, котрій Бог зараховує праведність незалежно від справ.⁷ Блаженні, чиї беззаконня прощені і чиї гріхи покриті;⁸ Блаженна людина, котрій Господь не завважить гріха.⁹ Блаженство це стосується обрізання чи до необрізання? Ми кажемо, що Авраамові віра зарахувалася як праведність.¹⁰ Коли зарахувалася? По обрізанні, чи до обрізання? Не по обрізанні, а до обрізання.¹¹ І ознаку обрізання він прийняв, мов печать праведности через віру, котру мав у необрізанні, аж так, що він став батьком усіх віруючих у необрізанні, щоб їм також зарахувалася праведність.¹² І батьком обрізаних, і не лише тих, що прийняли обрізання, але також і тих, що ходять по слідах віри батька нашого Авраама, котру він мав у необрізанні.¹³ Бо не Законом дарована Авраамові, або ж насінню його, обітниця – бути спадкоємцем світу, але праведністю віри.¹⁴ Бо коли спадкоємці ті, що в Законі, то марна віра і не діє обітниця;¹⁵ Бо Закон викликає гнів, тому що, де немає Закону, там немає і злочину.¹⁶ Отже, за вірою, щоб з милости було, щоб обітниця була неодмінно для всіх, не лише за Законом, але й за вірою нащадків Авраамових, котрий є батько всім нам;¹⁷ Як написано: Я настановив тебе батьком багатьох народів, – перед Богом, Котрому він повірив, що животворить мертвих і називає неіснуюче, як існуюче.¹⁸ Він, понад надію, повірив надією, а тому став батьком багатьох народів, за сказаним: таким численним буде насіння твоє!¹⁹ І не знемігся він у вірі і не вважав, що тіло його, майже столітнього, уже омертвіло, і лоно Саррине вже не живе;²⁰ Не мав сумніву в обітниці Божій через невіру, але був твердий у вірі, прославивши Бога.²¹ І був уповні певен, що Він міцний і виконає обіцяне.²² А тому й зараховано йому як праведність.²³ А втім, не стосовно до нього одного написано, що зарахувалося йому,²⁴ Але стосовно також до нас, зарахується й нам, що вірують у Того, Хто воскресив із мертвих Ісуса Христа, Господа нашого.²⁵ Що був виданий за гріхи наші і воскрес для виправдання нашого.