Читаємо: Буття 34, Марка 5

¹ Раз вийшла Діна, дочка Лії, що її породила вона Яковові, подивитися на дочок країни.² Побачив її Сихем, син Хамора хіввія, князя того краю, вхопив її, ліг з нею й знасилував її.³ І серце його прив'язалося до Діни, дочки Якова, і він покохав дівчину та й утішав її.⁴ Каже Сихем до Хамора, свого батька: `візьми мені це дівча за жінку.`⁵ Довідавсь Яків, що Сихем збезчестив Діну, його дочку, однак, через те що сини його були з худобою в полі, він мовчав, поки вони не повернулись.⁶ Хамор, батько Сихема, прийшов до Якова поговорити з ним.⁷ Тим часом надійшли Яковові сини з поля. Коли зачули, що сталося, досада пойняла їх і запалали вони великим гнівом, що Сихем заподіяв безчестя супроти Ізраїля, лігши з дочкою Якова, а того ж не можна чинити.⁸ Хамор став говорити з ним, кажучи: `Сихем - мій син, серце ж його закохалося в вашу дочку. Віддайте, будь ласка, її йому за жінку.⁹ Та й своячтесь з нами: дочок ваших віддавайте нам і беріть собі наших.¹⁰ Тоді ви житимете з нами. Бо країна перед вами (відкрита): осідайте, промишляйте, набувайте майна в ній.`¹¹ А Сихем каже до її батька та братів: `Якби ж то я знайшов ласку в очах ваших! Я дам, що забажаєте від мене.¹² Накладіть на мене хоч яку високу ціну (посагу) і дарунки, - дам скільки скажете мені, тільки дайте мені дівча за жінку.`¹³ Сини ж Якова відповіли Сихемові й Хаморові, його батькові, говоривши нещиро, - він бо збезчестив Діну, їхню сестру.¹⁴ Сказали вони до них: `Не можна нам зробити того - віддати сестру нашу необрізаному; це для нас ганьба.¹⁵ Ми лиш тоді пристанемо на ваше, коли ви будете, як ми: обріжете в себе всіх чоловічої статі.¹⁶ Тоді будемо видавати за вас наших дочок, а брати собі ваших дочок, і житимемо з вами та й станемо одним народом.¹⁷ Коли ж ви не послухаєте нас і не обріжетеся, то ми заберемо нашу дочку й підемо геть.`¹⁸ Сподобалися їхні слова Хаморові та Сихемові, синові Хамора,¹⁹ і юнак не завагався зробити те, бо був закоханий у дочку Якова. Був же він найбільше поважаний з усього дому свого батька.²⁰ Оттоді Хамор і Сихем, його син, прийшли до воріт свого міста й промовили до громадян ось так: ²¹ `Ці люди - прихильні нам. Нехай оселюються в країні і промишляють у ній; країна бо широка перед ними доволі. Дочок їх братимемо собі за жінок, а наших дочок віддаватимем за них.²² Однак ті люди згоджуються осісти з нами й зробитися одним народом лише тоді, коли кожне чоловічої статі між нами буде обрізане, як вони самі.²³ Стада їхні, майно їхнє та всяка їхня скотина - хіба ж не наші вони? Пристаньмо тільки на їхню умову, і вони осядуться з нами.`²⁴ І послухали Хамора та Сихема, його сина, всі, що вийшли до воріт свого міста, й пообрізувалось кожне чоловічої статі (принаймні ті, що вийшли до брами міста).²⁵ Було ж то на третій день, як вони розхворілись, тоді два сини Якова, Симеон та Леві, брати Діни, взяли кожен свого меча та й увійшли непомітно в місто й повбивали всіх мужчин.²⁶ Хамора та Сихема, його сина, стяли мечем та й забрали з Сихемового дому Діну й пішли геть.²⁷ Інші сини Якова напали на ранених і розграбували місто, бо збезчещено сестру їхню.²⁸ Овець їхніх, товар їхній, ослів їхніх і те, що було в місті та що було на полі, позабирали.²⁹ А все майно їхнє, усіх їхніх дітей та жінок їхніх побрали у бран та й розграбували все, що було по домах.³⁰ Тоді сказав Яків до Симеона й до Леві: `Горе навели ви на мене, ви вчинили мене ненависним для мешканців цього краю, ханаанян і перізіїв. Людей у мене мало, вони ж зберуться проти мене, нападуть на мене, і я загину; я і дім мій.`³¹ На те вони відповіли: `Хіба смів він поводитися з нашою сестрою як з повією?`

¹ Перевезлись вони на той бік моря, в країну Геразинську.² І коли з човна він вийшов, відразу перестрів його чоловік з гробу, що мав у собі нечистого духа.³ Він перебував у гробах, і ніхто навіть ланцюгом не міг його зв'язати;⁴ - раз-у-раз його зв'язували кайданами та ланцюгами, але він розривав ланцюги і трощив кайдани, й ніхто не міг його уговтати.⁵ Днями і ночами, завжди перебував він по гробах та горах, кричав і товк себе камінням.⁶ Побачивши здалека Ісуса, він прибіг, уклонився йому⁷ і закричав великим голосом: `Що мені, та й тобі, Ісусе, Сину Всевишнього Бога? Заклинаю тебе Богом: Не муч мене!`⁸ Бо він сказав до нього: `Вийди, нечистий душе, з цього чоловіка!`⁹ Ще й спитав його: `Як тебе звати?` Той же відрік: `Легіон - мені ім'я, багато бо нас!`¹⁰ І благав його вельми, щоб не виганяв їх з краю.¹¹ А було там на узгір'ї велике стадо свиней, що паслося собі.¹² Тож удалися до нього з проханням: `Пошли нас у тих безрогих, щоб ми ввійшли в них.`¹³ І дозволив він їм. І вийшовши, нечисті духи ввійшли у свиней, тож кинулось стадо - близько дві тисячі! - з кручі у море та й потопилось у морі.¹⁴ А пастухи їхні повтікали й порозповідали про те в місті та по селах, - то й повиходили побачити, що сталось.¹⁵ Приходять вони до Ісуса та й бачать біснуватого; сидить одягнений, при здоровому глузді, - той, що мав у собі легіон, - і полякались.¹⁶ І розповіли їм очевидці, як воно сподіялося з біснуватим, а й про безрогих.¹⁷ Тож просили його, щоб вийшов з їхніх околиць.¹⁸ І коли сідав у човен, заходився його просити колишній біснуватий про змогу бути при ньому.¹⁹ Ісус же йому не дозволив, а сказав до нього: `Іди до свого дому, до своїх, і повідай їм, що Господь зробив для тебе і як змилосердивсь над тобою.`²⁰ Пішов він і взяв проповідувати у Десятимісті те, що зробив йому Ісус, - отож чудувалися всі.²¹ Коли Ісус переплив човном знову на той бік, зібралась до нього сила народу, і перебував він над морем.²² Аж ось приходить один із старшин синагоги, Яір на ім'я, а побачивши його, упав йому до ніг²³ і благав його вельми, кажучи: `Дочка моя вже на сконі. Прийди, поклади лишень на неї руки, щоб видужала й жила.`²⁴ Тож пішов з ним. Слідом же за ним ішло багато люду, що тиснувся до нього.²⁵ А жінка, що дванадцять років страждала на кровотечу²⁶ й натерпілася чимало від лікарів численних та витратила все, що мала, а допомоги ніякої не зазнала, - ба, навпаки, ще гірше було їй, -²⁷ почувши про Ісуса, підійшла в юрмі ззаду та й доторкнулась його одежі.²⁸ Мовляла бо: `Як доторкнуся до його одежі - видужаю.`²⁹ І всох тієї ж хвилини витік її крови, і вона зчулася тілом, як одужала від хвороби.³⁰ Ісус же, відчувши негайно у собі, що з нього вибуло сили, обернувшись до народу, спитав: `Хто доторкнувся до моєї одежі?`³¹ Учні ж його сказали йому: `Бачиш, як натовп тиснеться до тебе, а питаєш: Хто мене доторкнувся?`³² Отож озирнувся навколо себе, щоб побачити ту, що вчинила так.³³ Жінка ж, налякана й тремтяча, - знала бо, що сталося з нею, - приступила, впала перед ним та й оповіла всю правду.³⁴ А він же їй: Дочко, тебе спасла віра твоя. Іди в мирі й будь здорова від своєї недуги.`³⁵ Коли він ще говорив, приходять від старшини синагоги й кажуть: `Дочка твоя померла, навіщо клопочеш Учителя?`³⁶ Але Ісус, почувши слово, що ті сказали, промовив до старшини синагоги: `Не бійся! Тільки віруй.`³⁷ І не дозволив іти нікому з собою, окрім Петра, Якова та Йоана, брата Якова.³⁸ Приходять вони до старшини синагоги в хату, - бачить він метушню і тих, що ридали й голосили вельми.³⁹ Увійшов же й каже: `Чого метушитесь і плачете? Не померло дівча, спить воно!`⁴⁰ І насміхались з нього. Він же відсторонив усіх, узяв батька дівчати та матір і тих, що з ним були, та й увійшов, де дівча лежало.⁴¹ Взявши ж дівча за руку, сказав до нього: `Таліта кум` - що значить у перекладі: `Дівчино, кажу тобі, встань!`⁴² І притьмом устало дівча й почало ходити, - років же дванадцять мало, - і нараз охоплені були всі дивом-дивенним.⁴³ Та повелів їм суворо, щоб ніхто про те не довідався, - і наказав дати їй їсти.