Читаємо: Буття 34, Марка 5

¹ Вийшла же Діна дочка Лії, яку породила Якову, познайомитися з місцевими дочками.² І побачив її Сихем син Еммора Хоррей володар землі, і взявши її, спав з нею, і упокорив її.³ І пристав до душі Діни дочки Якова, і полюбив дівицю, і говорив її за задумами дівиці.⁴ Сказав же Сихем до Еммора свого батька кажучи: Візьми мені цю дівчину за жінку.⁵ Яків же почув, що син Еммора збещестив його дочку Діну, сини ж його були з його скотом на рівнині, промовчав же Яків, доки вони не прийшли.⁶ Пішов же Еммор батько Сихема до Якова, щоб говорити до нього.⁷ Сини ж Якова прийшли з рівнини. Як же почули, мужі засмутилися, і дуже болісним їм було, бо безумство зробив в Ізраїлі з дочкою Якова, і так не буде.⁸ І сказав їм Еммор, кажучи: Мій син Сихем вибрав душі вашу дочку. Дайте її йому за жінку.⁹ Посватайтеся з нами; ваші дочки дайте нам і наших дочок беріть вашим синам.¹⁰ І жийте в нас, і ось земля широка перед вами. Поселіться і придбайте на ній і обробляйте її.¹¹ Сихем же сказав її батькові і її братам: Хай знайду я ласку перед вами, і що лиш скажете, дамо.¹² Розможіть віно дуже і дам, як лиш скажете мені, і дайте мені цю дівчину за жінку.¹³ Відповіли ж сини Якова з обманою Сихемові і його батькові Емморові, і заговорили до них, томущо обезчестив їх сестру Діну,¹⁴ і сказали їм Симеон і Леві брати Діни сини Лії: Не зможемо вчинити цього слова, дати нашу сестру чоловікові, який має кінцеву скіру. Бо це для нас гидота.¹⁵ Тоді уподібнимося до вас і поселимося у вас, якщо станете і ви як ми, коли обріжете кожного з вас, що є чоловічого роду,¹⁶ і дамо наших дочок вам і візьмемо ваших дочок собі за жінок, і замешкаємо серед вас, і будемо як один нарід.¹⁷ Коли ж не вислухаєте нас, щоб обрізатися, взявши наших дочок, відійдемо.¹⁸ І сподобалися слова перед Еммором і перед Сихемом сином Еммора.¹⁹ І не забарився молодець зробити це слово, бо любив дочку Якова. Він же був найславніший з усіх, що в домі його батька.²⁰ Пішов же Еммор і його син Сихем до брами їхнього міста, і сказали до мужів їхнього міста, кажучи: ²¹ Ці чоловіки мирні з нами. Поселяться на землі і закуплять її, земля ж широка ось перед ними. Візьмемо їхніх дочок собі за жінок і наших дочок дамо їм.²² Лиш тоді уподібняться нам чоловіки, щоб жити з нами, щоб стати одним народом, коли ми обріжимо кожного, що з чоловічого роду, так як і вони обрізані.²³ І їх скотина і їх маєтки і чотириногі чи не наші будуть? Тільки тоді уподібнимося їм, і поселяться з нами.²⁴ І вислухали Еммора і його сина Сихема всі, що виходили брамою їхнього міста, і обрізали тіло своєї передньої скіри, кожний, що з чоловічого роду.²⁵ Сталося ж, третого дня коли були в болі, взяли два сини Якова Симеон і Леві, брати Діни, кожний свій меч, і безпечно ввійшли до міста і забили кожного, що з чоловічого роду²⁶ Еммора же і його сина Сихема забили вістрям меча, і взяли Діну з хати Сихема, і вийшли.²⁷ Сини ж Якова напали на побитих і розграбили місто, в якому збещестили їхню сестру Діну,²⁸ і взяли їхні вівці і їхні воли і їхні осли, і все, що було в місті, і все, що було в рівнині.²⁹ І всі їхні тіла і ввесь їхній посуд і їхніх жінок взяли в полон, і ограбили все, що було в місті і все, що було в хатах.³⁰ Сказав же Яків Симеонові і Левієві: Ви мене зробили зненавидженим, так що я є поганим для всіх, що живуть на землі, і в хананеїв і ферезеїв. Я ж є найменший числом, і зібравшись проти мене, вибють мене, і стертий буду я і мій дім.³¹ Вони ж сказали: Але хіба за розпусницю вважатимуть нашу сестру?

¹ І перепливли на другий бік моря до землі Гадаринів.² Щойно вийшов він із човна, тут же перестрів Його чоловік з гробниць, що мав духа нечистого.³ Жив він у тих гробницях, і ніхто не міг його скувати й ланцюгами,⁴ бо коли часто в'язали його путами і кайданами, та він розривав кайдани і нищив пута, і ніхто не міг його приборкати;⁵ і завжди, ніч і день, був у гробницях і в горах, кричав і бився об каміння.⁶ Та, побачивши Ісуса здаля, побіг і вклонився Йому.⁷ І закричавши сильно, каже: Що тобі до мене, Ісусе Сину Бога Всевишнього? Заклинаю тебе Богом, не муч мене!⁸ Бо говорив йому: Нечистий душе, вийди з людини!⁹ І питав його: Яке твоє ім'я? Каже: Леґіон моє ім'я, бо нас багато.¹⁰ І дуже благав Його, щоб не виганяв їх звідси.¹¹ Паслося там на горі велике стадо свиней.¹² Просили Його, кажучи: Пошли нас у свиней, щоб у них увійшли ми.¹³ І дозволив їм. І повиходили нечисті духи, увійшли в свиней; кинулося стадо з кручі в море, - десь зо дві тисячі, - і втопилося в морі.¹⁴ А ті, що пасли, втекли й сповістили в місті і в селах; і вийшли побачити, що сталося.¹⁵ Приходять до Ісуса, бачать біснуватого - того, що мав леґіона, - який сидить зодягнений, при своїм розумі, - і злякалися.¹⁶ Розповіли ж їм очевидці, що сталося з біснуватим, і про свиней.¹⁷ І почали благати Його відійти від їхньої землі.¹⁸ Як увійшов він до човна, то просив Його біснуватий, щоб бути з ним.¹⁹ І не дозволив йому, але сказав йому: Іди до своєї оселі, до своїх, сповісти їм, що тобі Господь зробив, як змилосердився над тобою.²⁰ І пішов він та й почав проповідувати у Десятимісті про те, що зробив йому Ісус; і всі дивувалися.²¹ Як переплив Ісус човном знову на другий бік, зібралася численна юрба довкола нього; і він був біля моря.²² Приходить один із старшин синаґоґи на ім'я Яір і, побачивши Його, падає до ніг,²³ і дуже просить кажучи: Донька моя при смерті. Якби ж ти Прийшов й поклав на неї руки, щоб урятувалася й жила.²⁴ І пішов з ним. За ним ішов великий натовп, тиснув Його.²⁵ І жінка, що страждала від кровотечі дванадцять років²⁶ та багато натерпілася від численних лікарів, - витратила все своє майно і жодного полегшення не мала, але стало їй ще гірше, -²⁷ почувши про Ісуса, підійшла в натовпі ззаду й доторкнулася до Його одягу.²⁸ Говорила, що якщо лиш доторкнуся до Його одягу, - видужаю.²⁹ І тут же припинилася її кровотеча і відчула в тілі, що вилікувалася від хвороби.³⁰ Тієї ж миті Ісус відчув у собі, що сила вийшла з нього; обернувшись до натовпу, казав: Хто доторкнувся до мого одягу?³¹ Говорили Йому Його учні: Ти ж бачиш, що натовп тіснить тебе, і питаєш: Хто доторкнувся до мене?³² І оглядався, щоб побачити ту, яка це зробила.³³ Жінка ж, злякавшись і тремтячи, знаючи, що сталося з нею, прийшла і впала перед ним, сказала Йому всю правду.³⁴ Він же сказав до неї: Дочко, віра твоя врятувала тебе, іди з миром і будь здоровою від своєї недуги.³⁵ Коли він ще говорив, приходять від старшини синаґоґи та й кажуть, що донька твоя померла, навіщо ще турбувати Учителя?³⁶ Ісус, почувши мовлене, каже старшому синаґоґи: Не бійся, тільки віруй.³⁷ І не дозволив, щоб за ним хтось ішов, за винятком Петра, Якова й Івана - брата Якова.³⁸ І приходять у дім старшого синаґоґи; бачить сум'яття і тих, що дуже плакали й голосили.³⁹ Увійшовши, каже їм: Чому метушитеся і плачите? Дівчина не померла, а спить.⁴⁰ І сміялися з нього. Він же, провівши всіх, бере батька й матір дівчини та тих, що були з ним, і входить туди, де лежало дівча.⁴¹ І, взявши дівчину за руку, каже їй: Таліта кум, - що в перекладі означає: Дівчино, кажу тобі, встань!⁴² І вмить підвелася дівчина й ходила, бо мала дванадцять років. І жахнулися одразу від великого дива.⁴³ Та наказав їм дуже, щоб ніхто не довідався про це. І звелів дати їй їсти.