Читаємо: Буття 26, Матвія 25

¹ А був голод у краю, крім того першого голоду, який був за часів Авраама. Тоді пішов Ісаак до Авімелеха, філістимлянського царя, в Герар.² Господь же з'явився йому й сказав: `Не спускайся в Єгипет, живи в краю, що його вкажу тобі.³ Перебувай у цьому краю, а я буду з тобою і благословитиму тебе: тобі бо й твоєму потомству дам усі ці землі й додержу клятву, що нею клявсь я Авраамові, твоєму батькові.⁴ Я розмножу твоє потомство, як зорі на небі, і дам твоєму потомству всі ці землі. Твоїм потомством будуть благословити себе всі народи землі,⁵ за те, що Авраам послухав мого голосу й зберігав мої приписи, мої заповіді, мої постанови та мої закони.`⁶ І проживав Ісаак у Герарі.⁷ Спитали його раз місцеві люди про його жінку, а він сказав: `Вона моя сестра`; бо боявся сказати: моя жінка, щоб його не вбили місцеві люди через Ревеку, бо була гарна з виду.⁸ Та одного разу, коли він побував там довгий час, Авімелех, філістимлянський цар, поглянув у вікно й побачив, а тут Ісаак жартує з Ревекою, своєю жінкою.⁹ Тоді Авімелех прикликав Ісаака й каже: `Оце вона справді твоя жінка! Як же ти міг казати: Вона моя сестра?` А Ісаак відповів йому: `Я бо думав собі, щоб мені не вмерти через неї.`¹⁰ На це каже Авімелех: `Що ти нам вдіяв? Хтонебудь з моїх людей міг був легко побути з твоєю жінкою і ти був би навів на нас гріх.`¹¹ І видав Авімелех до всього народу такий наказ: `Хто доторкнеться до цього чоловіка або його жінки, буде покараний смертю.`¹² Посіяв Ісаак у тому краї і зібрав цього року сторицею; Господь щастив йому.¹³ Він почав багатіти й розбагатів та й ставав дедалі більш і більш багатим, аж поки не зробився великим багачем.¹⁴ Були ж у нього отари овець і череди товару та й челяді багато; так що філістимляни були заздрі йому.¹⁵ Тим то всі криниці, що їх повикопували були слуги його батька, за життя Авраама, його батька, філістимляни позасипали й позабивали землею.¹⁶ Тож Авімелех сказав до Ісаака: `Іди від нас, бо ти став куди сильніший, ніж ми.`¹⁷ Пішов Ісаак звідтіля і розташувався в Герар-долині, і там осівся.¹⁸ І повідкопував Ісаак знову ті криниці, що їх вони були викопали за життя Авраама, його батька, а філістимляни після смерти Авраама позасипали, і назвав їх іменами, якими був назвав їх батько його.¹⁹ Як слуги Ісаака копали в долині й знайшли там криницю живої води,²⁰ герарські пастухи заходилися сваритися з пастухами Ісаака, кажучи: `Це наша вода!` Тому прозвав він цю криницю Єсек, бо вони з ним сперечалися.²¹ Та й викопали вони другу криницю, але й за неї посварилися; тому назвав він її Сітна.²² Тоді переселився він звідтіль і викопав іншу криницю, то за цю вже не сварилися. Тому назвав її Реховот: тепер бо, мовляв, Господь дав нам простір, і розростемося в цьому краю.²³ Звідтіля піднявся він до Версавії.²⁴ І з'явився йому Господь тієї ночі та й мовив: `Я - Бог Авраама, батька твого. Не бійся, бо я з тобою. Благословлю тебе й розмножу твоє потомство через Авраама, слугу мого.`²⁵ Спорудив він там жертовник, призвав Господнє ім'я і нап'яв там свій намет, а його слуги викопали там криницю.²⁶ Тоді прийшли до нього з Герару Авімелех і Ахуззат, його друг, та Фіхол, начальник його війська.²⁷ І каже до них Ісаак: `Чого ви прийшли до мене? Ви ж ненавидите мене, прогнали геть від себе.`²⁸ А вони кажуть: `Ми побачили ясно, що Господь є з тобою, то й кажемо: нехай між нами буде клятва, між нами й тобою, і укладімо договір з тобою,²⁹ що ти не будеш нам чинити лиха, як ми й тебе не торкали, а лиш добро чинили тобі та й відпустили тебе в мирі; тепер ти благословенний Господом.`³⁰ Тоді справив їм Ісаак бенкет і їли вони й пили.³¹ А рано вранці встали й поклялись один одному. І відпустив їх, і вони пішли собі від нього в мирі.³² Того ж самого дня сталося, що прийшли слуги Ісаака й сповістили його про криницю, яку викопали. Вони бо сказали йому: `Ми знайшли воду.`³³ І він назвав її: Шева, тому й назва того міста Беер-Шева (Версавія) аж по цей день.³⁴ Коли Ісавові було сорок років, він узяв собі за жінку Юдиту, дочку Беері, хеттита, і Басмат, дочку Елона, хеттита.³⁵ І гірко було Ісаакові та Ревеці через них на серці.

¹ “Тоді Небесне Царство буде подібне до десятьох дів, що взяли свої лямпи й вийшли назустріч молодому.² П'ять з них були нерозумні, а п'ять мудрі.³ Нерозумні взяли з собою світичі, та не взяли оливи з собою.⁴ Мудрі ж узяли в посудинках оливу.⁵ Через те, що молодий був забарився, всі задрімали й поснули.⁶ Та опівночі крик залунав: Ось молодий! Виходьте йому назустріч!⁷ Схопились тоді всі ті діви й приготували свої світичі.⁸ А нерозумні мовлять до мудрих: Дайте нам вашої оливи, бо наші світичі гаснуть.⁹ Мудрі ж у відповідь їм кажуть: Щоб часом і нам, і вам не забракло – підіть краще до продавців та й купіть собі.¹⁰ І от як вони пішли купувати, прибув молодий, і ті, що були готові, ввійшли з ним у весільний покій, і замкнулись двері.¹¹ Нарешті приходять також інші діви й кажуть: Господи, Господи, відчини нам!¹² А він у відповідь їм мовить: Істинно кажу вам: Я вас не знаю.¹³ Чувайте, отже, не знаєте бо ні дня, ні години.¹⁴ І немов той чоловік, що, пускаючись у дорогу, прикликав своїх слуг і передав їм своє майно.¹⁵ Одному він дав п'ять талантів, другому – два, а третьому один, кожному за його здібністю, і від'їхав.¹⁶ Той, що взяв п'ять талантів, негайно пішов і орудував ними, і придбав других п'ять талантів.¹⁷ Так само і той, що взяв два, також: придбав два других.¹⁸ А той, що взяв лише один, пішов, викопав у землі яму та й сховав гроші пана свого.¹⁹ По довгім часі приходить пан слуг тих і зводить з ними обрахунок.²⁰ Приступив той, що узяв був п'ять талантів, і приніс других п'ять талантів: Мій пане, – каже, – ти мені дав п'ять талантів, – ось я придбав других п'ять талантів.²¹ Сказав до нього його пан: Гаразд, слуго добрий і вірний. У малому ти був вірний, поставлю тебе над великим. Увійди в радість пана твого.²² Приступив і той, що взяв був два таланти та й каже: Пане; два таланти передав ти мені. Ось других два я придбав.²³ Сказав до нього пан його: Гаразд, слуго добрий і вірний! У малому був ти вірний, поставлю тебе над великим. Увійди в радість твого пана.²⁴ Приступив і той, що взяв був лише один талант, і каже: Пане, знав я тебе, що ти жорстокий чоловік: пожинаєш, де не сіяв, і визбируєш, де ти не розсипав.²⁵ Тому, зо страху, я пішов і закопав талант твій у землю. Ось він – маєш твоє.²⁶ Озвався його пан і каже до нього: Лукавий слуго й лінивий! Ти знав, що я пожинаю, де не сіяв, і визбирую, де я не розсипав.²⁷ Тож треба було тобі віддати мої гроші торгівцям, і я, повернувшись, забрав би своє з відсотками.²⁸ Візьміть, отже, талант від нього й дайте тому, хто має їх десять.²⁹ Бо кожному, хто має, додасться, і він матиме над міру; а в того, хто не має, заберуть і те, що має.³⁰ А нікчемного слугу того викиньте в темряву кромішню. Там буде плач і скрегіт зубів.³¹ Якже прийде Син Чоловічий у своїй славі, й ангели всі з ним, тоді він сяде на престолі своєї слави.³² І зберуться перед ним усі народи, і він відлучить їх одних від одних, як пастух відлучує овець від козлів;³³ і поставить овець праворуч себе, а козлів ліворуч.³⁴ Тоді цар скаже тим, що праворуч нього: Прийдіть, благословенні Отця мого, візьміть у спадщину Царство, що було приготоване вам від створення світу.³⁵ Бо я голодував, і ви дали мені їсти; мав спрагу, і ви мене напоїли; чужинцем був, і ви мене прийняли;³⁶ нагий, і ви мене одягли; хворий, і ви навідались до мене; у тюрмі був, і ви прийшли до мене.³⁷ Тоді озвуться праведні до нього: Господи, коли ми бачили тебе голодним і нагодували, спрагненим і напоїли?³⁸ Коли ми бачили тебе чужинцем і прийняли, або нагим і одягнули?³⁹ Коли ми бачили тебе недужим чи в тюрмі й прийшли до тебе?⁴⁰ А цар, відповідаючи їм, скаже: Істинно кажу вам: усе, що ви зробили одному з моїх братів найменших – ви мені зробили.⁴¹ Тоді скаже й тим, що ліворуч: Ідіть від мене геть, прокляті, в вогонь вічний, приготований дияволові й ангелам його;⁴² бо голодував я, і ви не дали мені їсти; мав спрагу, і ви мене не напоїли;⁴³ був чужинцем, і ви мене не прийняли; нагим, і ви мене не одягнули; недужим і в тюрмі, і не навідались до мене.⁴⁴ Тоді озвуться і ті, кажучи: Господи, коли ми бачили тебе голодним або спраглим, чужинцем або нагим, недужим або в тюрмі, і тобі не послужили?⁴⁵ А він відповість їм: Істинно кажу вам: те, чого ви не зробили одному з моїх братів найменших – мені також ви того не зробили.⁴⁶ І підуть ті на вічну кару, а праведники – на життя вічне.”