Читаємо: Буття 26, Матвія 25

¹ Був же голод на землі, інший від голоду, що був передше, в часі Авраама. Пішов же Ісаак до Авімелеха царя Филістимців до Герари.² Зявився же йому Господь і сказав: Не іди до Єгипту; поселися ж в землі, яку лиш тобі скажу.³ І живи в тій землі, і буду з тобою і поблагословлю тебе; бо тобі і твому насінню дам усю цю землю, і поставлю мою клятву, якою я клявся Авраамові твому батькові.⁴ І розмножу твоє насіння, як зорі неба, і дам твому насінню усю цю землю, і благословенні будуть у твому насінню всі народи землі,⁵ томущо твій батько Авраам послухав мій голос, і зберіг мої заповіді і мої веління і мої оправдання і мої закони.⁶ І поселився Ісаак у Герарах.⁷ Запитали ж мужі місця про його жінку Ревекку, і сказав: Вона моя сестра; бо побоявся сказати, що: Вона моя жінка, щоб часом не убили його мужі місця задля Ревекки, бо була гарна на вид.⁸ Був же довгий час там. Авімелех же цар Герарів, схилившись через вікно, побачив, що Ісаак забавлявся з своєю жінкою Ревеккою.⁹ Покликав же Авімелех Ісаака і сказав йому: То ж вона твоя жінка; чому ти сказав що: Вона моя сестра? Сказав же йому Ісаак: Я бо сказав: Щоб не вмер я задля неї.¹⁰ Сказав же йому Авімелех: Як це ти нам зробив? Мало що не спав хтось з мого роду з твоєю жінкою, і навів би ти на нас гріх незнаня.¹¹ Заповів же Авімелех усьому свому народові, кажучи: Кожний хто доторкнеться до цього чоловіка чи його жінки буде винен смерті.¹² Посіяв же Ісаак в тій землі, і одержав в тому році стократний ячмінь; поблагословив же його Господь.¹³ І прославився чоловік, і поступаючи, став великим, доки не став дуже великим.¹⁴ Був же в нього скот овець, і скот волів, і багато робітників. Позаздрили же йому филістимляни¹⁵ і всі криниці, які викопали раби його батька в часі його батька, засипали їх филістимці і заповнили їх землею.¹⁶ Сказав же Авімелех до Ісаака: Відійди від нас, бо ти став дуже сильнішим від нас.¹⁷ І відійшов звідти Ісаак і осів в долині герарській, і поселився там.¹⁸ І знову Ісаак викопав криниці води, які викопали раби Авраама його батька і засипали їх Филістимці по смерті його батька Авраама, і назвав їх іменами за іменами, які назвав його батько.¹⁹ Викопали і раби Ісаака в герарській долині і знайшли там криницю живої води.²⁰ І билися герарські пастухи з пастухами Ісаака, кажучи, що їхньою є вода, і назвав імя криниці Обида; бо обидили його.²¹ Вставши ж звідти, викопав другу криницю, судилися ж і за неї. І прозвав її імя Ворожнеча.²² Вставши ж звідти, викопав іншу криницю, і не билися за неї; і прозвав її імя: Широта, кажучи: Томущо нині нам поширив Господь і розмножив нас на землі.²³ Встав же звідти до криниці клятви.²⁴ І зявився йому Господь тієї ночі, і сказав: Я є Бог твого батька Авраама; не бійся; бо Я є з тобою і поблагословив тебе і розмножу твоє насіння задля твого батька Авраама.²⁵ І збудував там жертівник і прикликав імя господне, і розбив там своє шатро. Викопали ж там раби Ісаака криницю.²⁶ І Авімелех прийшов до нього з Герарів і Охозат його друг і Фіхол воєвода його сил.²⁷ І сказав їм Ісаак: Чому прийшли ви до мене? Ви ж зненавиділи мене і відіслали мене від вас.²⁸ І сказали: Бачачи, побачили ми, що Господь був з тобою, і сказали ми: Хай, отже, буде (клятва) між нами і між тобою, і завіщаймо з тобою завіт,²⁹ щоб ти не зробив з нами злого, так як ми тебе не зогиділи, і так як зробили ми тобі добро, і відіслали тебе з миром. І тепер ти благословенний Господом.³⁰ І зробив їм гостину, і поїли і попили.³¹ І вставши, вранці поклялися чоловік другові, і відіслав їх Ісаак і відійшли від нього з спасінням.³² Сталося ж в тім дні і, прийшовши, раби Ісаака звістили йому про криницю, яку викопали, і сказали: Не знайшли ми води.³³ І назвав її: Клятвою. Через це назвав імя міста криниця клятви до сьогоднішнього дня.³⁴ Мав же Ісав сорок літ і взяв жінку дочку юдину Веїра Хеттея і Васеммат дочку Елона Евея.³⁵ І ревнували Ісаакові і Ревецці.

¹ Тоді Царство Небесне буде подібне до десятьох дів, які, взявши свої світильники, вийшли назустріч молодому.² П'ять із них були нерозумні, а п'ять - мудрі.³ Нерозумні, взявши свої світильники, не взяли з собою оливи.⁴ А мудрі взяли оливу в посудинах із своїми світильниками.⁵ Оскільки молодий барився, всі задрімали й поснули.⁶ Опівночі залунав крик: Ось молодий, виходьте йому назустріч!⁷ Тоді всі ті діви встали і приготували свої світильники.⁸ Нерозумні сказали мудрим: Дайте-но нам вашої оливи, бо наші світильники гаснуть.⁹ А мудрі відповіли, кажучи: Щоб часом не забракло і нам і вам; краще йдіть до продавців та й купіть собі.¹⁰ Коли вони пішли купувати, прийшов молодий, і ті, що були готові, пішли з ним на весілля і замкнули двері.¹¹ Потім приходять і інші діви та й кажуть: Пане, пане, відчини нам.¹² А він у відповідь сказав: Щиру правду кажу вам, - я вас не знаю.¹³ Тож пильнуйте, бо не знаєте ні дня, ні години, [коли Син Людський прийде].¹⁴ Один чоловік, відходячи, закликав своїх рабів та передав їм свій маєток;¹⁵ одному дав п'ять талантів, другому два, а третьому один, - кожному згідно з його силою; відтак відійшов.¹⁶ Той, що одержав п'ять талантів, негайно пішов, орудував ними і заробив ще п'ять;¹⁷ так само той, що взяв два, заробив ще два.¹⁸ А той, що одержав один, пішов і закопав у землю гроші свого пана.¹⁹ Через довгий час приходить пан тих рабів і розраховується з ними.²⁰ Приступив той, що одержав був п'ять талантів, - приніс ще п'ять талантів і каже: Пане, п'ять талантів мені ти передав; ось іще п'ять талантів я придбав.²¹ Сказав йому його пан: Рабе добрий і вірний: у малому був ти вірний, над великим тебе поставлю; увійди в радість твого пана.²² Приступив і той, що одержав був два таланти, сказав: Пане, два таланти ти мені передав: ось іще два таланти я заробив.²³ Сказав йому пан: Гаразд, рабе добрий і вірний, у малому був ти вірний, над великим тебе поставлю; ввійди в радість твого пана.²⁴ Приступив і той, що одержав був один талант, сказав: Пане, знав я тебе, що ти жорстока людина: жнеш, де не сіяв, і збираєш, де не розсипав.²⁵ Злякався я, пішов і сховав твій талант у землю: ось бери своє.²⁶ У відповідь його пан сказав йому: Злий і лінивий рабе, ти знав, що я жну, де не сіяв, і збираю, де не розсипав?²⁷ Отож треба тобі було віддати мої гроші міняйлам, і тепер я взяв би своє з прибутком.²⁸ Тож візьміть у нього талант і дайте тому, що має десять талантів.²⁹ Бо тому, що має багато, дано буде, і матиме ще більше; а в того, який не має, й те, що має, забране буде в нього.³⁰ А нікчемного раба викиньте в непроглядну темряву; там буде плач і скрегіт зубів. [Це сказавши, закликав: Хто має вуха, щоб слухати, хай слухає.]³¹ Коли прийде Син Людський у своїй славі й усі ангели з Ним, тоді сяде на престолі своєї слави;³² і зберуться перед Ним усі народи, і відділить їх один від одного, як пастух відділяє овець від козлів.³³ І поставить овець праворуч, а козлів - ліворуч.³⁴ Тоді Цар скаже тим, що праворуч: Прийдіть, благословенні мого Батька, успадкуйте приготоване вам Царство від створення світу.³⁵ Бо голодував Я, і ви дали мені їсти; спраглим був, і ви Мене напоїли; чужинцем був Я, і ви Мене прийняли;³⁶ не мав одягу, і ви Мене зодягли; слабував, і ви Мене відвідали; у в'язниці був Я, і ви прийшли до Мене.³⁷ Тоді озвуться до Нього праведники, кажучи: Господи, коли ми бачили тебе голодним і нагодували, або спраглим і напоїли?³⁸ Коли ми бачили тебе чужинцем і прийняли, або голим і зодягли?³⁹ Коли ми бачили тебе хворого або у в'язниці, і прийшли до тебе?⁴⁰ Цар у відповідь скаже їм: Щиру правду кажу вам: зробивши це одному з моїх найменших братів, ви зробили мені.⁴¹ Тоді скаже й тим, що ліворуч: Ідіть від Мене, прокляті, у вічний вогонь, вготований дияволові та його ангелам.⁴² Бо голодував Я, а ви не дали мені їсти; спраглим був Я, а ви не напоїли Мене;⁴³ чужинцем був, а ви не прийняли Мене; не мав одягу - а ви не зодягли Мене; хворим і у в'язниці, а ви не відвідали Мене.⁴⁴ Тоді озвуться і ті, кажучи: Господи, коли це ми бачили тебе голодним, або спраглим, або чужинцем, або голим, або хворим, або у в'язниці і не прислужилися тобі?⁴⁵ Тоді у відповідь скаже їм: Щиру правду кажу вам, бо не зробивши цього одному з найменших, ви не зробили й мені.⁴⁶ І підуть ті на вічну муку, а праведники - на життя вічне.