Читаємо: Буття 27, Матвія 26

¹ Сталося ж, коли постарівся Ісаак і притупились його очі щодо зору, і покликав свого старшого сина Ісава і сказав йому: Сине мій. І сказав: Ось я.² І сказав: Ось я постарівся і не знаю дня мого кінця.³ Тепер, отже, візьми твою зброю, сагайдак же і лук, і піди на рівнину і вполюй мені дикого звіра,⁴ і зроби мені їжу, як я люблю, і принеси мені, щоб я їв, щоб моя душа поблагословила тебе заки я помру.⁵ Ревекка же почула як говорив Ісаак до свого сина Ісава. Пішов же Ісав у долину вполювати дикого звіра свому батькові.⁶ Сказала ж Ревекка до Якова свого меншого сина: Гляди я почула твого батька, що говорив твому братові Ісавові, кажучи: ⁷ Принеси мені дикого звіра і зроби мені страву, щоб, поївши, поблагословив я тебе перед Господом заки я помру.⁸ Тепер, отже, послухай мене сину, як я тобі наказую.⁹ І, пішовши між овець, візьми мені звідти двоє молодих і гарних козлят, і зроблю їх їжею твому батькові, як любить,¹⁰ і внесеш твому батькові, і поїсть, щоб поблагословив тебе твій батько, заки він помре.¹¹ Сказав же Яків до своєї матері Ревекки: Брат мій Ісав є волохатим мужем, я ж муж гладкий.¹² Ануж, помацяє мене мій батько, і буду перед ним як обманець, і наведу на себе прокляття і не благословення.¹³ Сказала ж йому матір: На мені твоє прокляття, сину, лиш послухай мого голосу і, пішовши, принеси мені.¹⁴ Пішовши ж, взяв і приніс матері, і його матір зробила страву, як любив його батько.¹⁵ І Ревекка, взявши гарну одіж свого старшого сина Ісава, яка була в неї в хаті, зодягнула свого молодшого сина Якова,¹⁶ і шкури козлів обвинула на його руках і на нагі часті його шиї,¹⁷ і дала їжу і хліб, які приготовила, в руки сину свому Якову.¹⁸ І вніс свому батькові. Сказав же: Батьку. Він же сказав: Ось я; хто ти, дитино?¹⁹ І сказав Яків батькові: Я Ісав твій первородний; я зробив так як ти мені сказав; вставши, сядь і їж мою дичину, щоб мене поблагословила твоя душа.²⁰ Сказав же Ісаак свому синові: Що це, що ти швидко знайшов, дитино? Він же сказав: Те, що дав Господь Бог твій передімною.²¹ Сказав же Ісаак Якову: Приближися до мене сину і тебе обмацяю, чи ти є мій син Ісав чи ні.²² Приблизився ж Яків до свого батька Ісаака, і він обмацяв його і сказав: Голос же голос Якова, руки ж руки Ісава.²³ І не пізнав його, бо його руки були волохаті, як руки його брата Ісава; і поблагословив його.²⁴ І сказав: Чи ти є мій син Ісав? Він же сказав: Я.²⁵ І сказав: Принеси мені, і поїм з твоєї дичини, дитино, щоб тебе поблагословила моя душа. І приніс йому, і зїв; і приніс йому вино, і випив.²⁶ І йому сказав його батько Ісаак: Приближись до мене і мене поцілуй дитино.²⁷ І приблизившись, поцілував його, і понюхав запах його одежі, і поблагословив його і сказав: Ось запах мого сина як запах багатого поля, якого Господь поблагословив.²⁸ І хай дасть тобі Бог від небесної роси і від багатства землі, і багато пшениці і вина.²⁹ І хай тобі служать народи, і хай поклоняться тобі князі. І будь паном твоїм братам, і тобі хай поклоняться сини твого батька. Хто проклинає тебе, проклятий, хто ж тебе благословить, благословенний.³⁰ І сталося коли скінчив Ісаак благословити свого сина Якова, і сталося, як вийшов Яків від лиця свого батька Ісаака, і прийшов з полювання його брат Ісав.³¹ І приготовив і він їжу і приніс свому батькові, і сказав батькові: Встань мій батьку і їж дичину твого сина, щоб мене поблагословила твоя душа.³² І сказав йому його: Хто ти? Він же сказав: Я твій первородний син Ісав.³³ Здивувався же Ісаак дуже великим дивом і сказав: Отже хто зловив мені дичину і приніс мені? І я зїв з усього раніше ніж ти прийшов і я його поблагословив, і буде благословенним.³⁴ Сталося ж, коли почув Ісав слова свого батька Ісаака, і закричав дуже великим і гірким голосом, і сказав: Поблагослови ж і мене, батьку.³⁵ Сказав же йому: Твій брат, прийшовши, з обманою забрав твоє благословення.³⁶ І сказав: Справедливо названо його імя Яків; бо обманув мене вже ось вдруге. І забрав моє первородство, і тепер забрав моє благословення. І сказав Ісав свому батькові: Чи не осталося мені благословення, батьку?³⁷ Відповівши ж Ісаак сказав Ісаву: Якщо я зробив його паном над тобою, і всіх його братів я зробив його слугами, закріпив я його пшеницею і вином, що ж тобі зроблю, дитино?³⁸ Сказав же Ісав до свого батька: Чи в тебе є одне благословення, батьку? Поблагослови ж і мене батьку. Як же розжалобився Ісаак, Ісав закричав голосом і заплакав.³⁹ Відповівши ж, Ісаак його батько сказав йому: Ось від багатства землі буде твоє життя і від роси неба зверху.⁴⁰ І житимеш твоїм мечем, і послужиш твому братові. Буде ж, що колись розібєш і скинеш його ярмо з твоєї шиї.⁴¹ І ворогував Ісав на Якова через благословення, яким його поблагословив його батько. Сказав же Ісав в умі: Хай прийдуть дні голосіння за моїм батьком, щоб я убив мого брата Якова.⁴² Звіщено ж було Ревецці слова її старшого сина Ісава, і піславши, покликала свого молодшого сина Якова і сказала йому: Ось твій брат Ісав грозить тобі убити тебе.⁴³ Тепер, отже, дитино, послухай мого голосу, і вставши, втечи до Месопотамії до мого брата Лавана до Харрану.⁴⁴ І жий з ним декілька днів⁴⁵ доки не мине лють і гнів твого брата на тебе, і забуде, що ти йому зробив, і піславши, приведу тебе звідти, щоб часом не стала я бездітною від вас обох в один день.⁴⁶ Сказала же Ревекка Ісаакові: Набридло мені життя задля дочок синів хетових, якщо візьме Яків жінку з дочок цієї землі, навіщо мені жити?

¹ Коли Ісус промовив усі ці слова, то сказав своїм учням: ² Знайте, що через два дні буде Пасха, і Син Людський буде виданий на розп'яття.³ Тоді зібралися архиєреї, [книжники] та старшини народу в дворі архиєрея на ім'я Каяфа⁴ і змовилися схопити Ісуса підступом та вбити;⁵ тільки, казали, не у свято, щоб не сталося заколоту в народі.⁶ І ось, коли Ісус був у Витанії, в оселі Симона прокаженого,⁷ до Нього підійшла жінка, що мала посудину дорогоцінного мира, і зливала Йому на голову.⁸ Побачивши це, учні обурилися і сказали: Навіщо таке марнотратство?⁹ Це можна було дорого продати і роздати бідним.¹⁰ Зрозумівши, Ісус сказав їм: Нащо докучаєте жінці? Вона зробила мені добре діло;¹¹ бідних ви завжди маєте з собою, а Мене не завжди маєте.¹² Зливши мир моє тіло, жінка вчинила це на мій похорон.¹³ Щиру правду кажу вам, - де тільки проповідуватиметься ця Єванґелія в усім світі, розповідатиметься і про те, що вона зробила, на спомин про неї.¹⁴ Тоді один із дванадцятьох, що звався Юда Іскаріотський, пішов до архиєреїв¹⁵ і сказав: Що дасте мені, і я видам Його вам? Вони заплатили йому тридцять срібних монет.¹⁶ І відтоді він шукав слушної нагоди, щоб Його видати.¹⁷ Першого дня опрісноків приступили учні до Ісуса й питають: Де хочеш, щоб ми приготували тобі їсти пасху?¹⁸ Він відповів: Ідіть у місто до одного чоловіка й скажіть йому: Учитель каже: Моя година близько, в тебе зроблю пасху зі своїми учнями.¹⁹ Учні зробили так, як велів їм Ісус, і приготували пасху.²⁰ Коли настав вечір, Він перебував з дванадцятьма.²¹ І як вони їли, сказав: Правду кажу вам, що один із вас Мене видасть.²² Дуже сумуючи, почали кожний говорити Йому: Чи не я, Господи?²³ А Він у відповідь сказав: Той, що вмочить зі Мною у мисці руку, - Мене видасть.²⁴ Син Людський іде, як написано про Нього; горе ж тій людині, що зрадить Сина Людського; краще було б тій людині не народитися.²⁵ Озвався і Юда, що видав Його, і сказав: Чи це не я, Учителю? Відповідає йому: Ти сказав.²⁶ Як вони їли, Ісус, узявши хліб і поблагословивши, переломив, дав учням і сказав: Прийміть, їжте, це є моє тіло.²⁷ Потім узяв чашу і, віддавши хвалу, дав їм і сказав: Пийте з неї всі,²⁸ бо це моя кров завіту, що проливається за багатьох на відпущення гріхів.²⁹ Кажу ж вам, що не питиму віднині з цього плоду лози аж до того дня, коли новим питиму його з вами в Царстві мого Батька.³⁰ Заспівавши, вони вийшли на Оливну гору.³¹ Тоді каже їм Ісус: ви всі спокуситеся в мені цієї ночі, бо написано: Вдарю пастиря, і розсіються вівці отари.³² А після мого воскресіння Я випереджу вас у Галилеї.³³ У відповідь Петро сказав Йому: Навіть якщо всі спокусяться в тобі, то я ніколи не спокушуся.³⁴ Ісус мовив йому: Щиру правду кажу тобі, що цієї ночі, перш, ніж заспіває півень, ти тричі Мене зречешся.³⁵ Каже Йому Петро: Якби мені навіть треба було вмерти з тобою, не зречуся тебе. Так само сказали і всі учні.³⁶ Тоді Ісус приходить з ними до місця, що зветься Гетсиманія, і каже їм: Сидіть тут, поки піду та помолюся там.³⁷ І взявши Петра та двох Зеведеєвих синів, почав сумувати й тужити.³⁸ Тоді каже їм: Сумна душа Моя аж до смерти; лишайтеся тут і пильнуйте зі Мною.³⁹ І, пішовши трохи далі, впав долілиць, молячись і кажучи: Батьку мій, якщо можливо, хай Мене обійде ця чаша; однак не як Я хочу, а як Ти.⁴⁰ Повертається до учнів, помічає, що вони сплять, і каже Петрові: То не спромоглися ви й однієї години пильнувати зі Мною?⁴¹ Пильнуйте й моліться, щоб не ввійшли в спокусу; бо дух бадьорий, а тіло немічне.⁴² Знову відійшов, удруге почав молитися, промовляючи: Батьку мій, якщо ця чаша не може минути, щоб Я не пив її, хай буде Твоя воля.⁴³ Повернувшись, побачив, що вони знову спали, бо їхні очі були отяжілі.⁴⁴ Лишивши їх, відійшов, знову помолився, втретє сказав те саме слово.⁴⁵ Тоді приходить до учнів і каже їм: Спіть далі, спочивайте; ось наблизилася година, і Син Людський видається в руки грішників.⁴⁶ Встаньте, ходімо, бо наблизився той, що видає Мене.⁴⁷ Він ще говорив, як прийшов Юда, один із дванадцятьох, а з ним великий натовп з мечами та довбнями від архиєреїв і старшин народу.⁴⁸ А той, що видавав Його, дав їм знак, кажучи: Той, якого я поцілую, є Він, схопіть Його.⁴⁹ Відразу підійшов до Ісуса і сказав: Вітаю, Учителю - та й поцілував Його.⁵⁰ Ісус питає Його: Друже, для чого ти прийшов? А ті приступили, простягли руки до Ісуса і схопили Його.⁵¹ І ось один із тих, що були з Ісусом, простягнувши руку, вихопив свого меча і вдарив архиєрейового раба і відсік йому вухо.⁵² Тоді каже йому Ісус: Сховай свого меча, бо всі, які взяли меча, від меча загинуть.⁵³ Чи ти гадаєш, що Я не можу вблагати мого Батька, щоб Він дав мені понад дванадцять леґіонів ангелів?⁵⁴ Як же тоді збудуться Писання, що так мусить статися?⁵⁵ В ту годину Ісус промовив до натовпу: Наче проти розбійника ви вийшли з мечами й киями, щоб Мене схопити; кожного дня сидів Я в храмі навчаючи, і ви не схопили Мене.⁵⁶ Це ж усе сталося, щоб збулося Писання пророків. Тоді всі учні, полишивши Його, втекли.⁵⁷ Ті, що схопили Ісуса, повели Його до архиєрея Каяфи, де зібралися книжники та старшини.⁵⁸ Петро ж ішов за Ним віддалік до двору архиєрея і, увійшовши всередину, сів зі слугами, щоб побачити кінець.⁵⁹ Архиєреї [та старшини] і весь симедріон шукали фальшивого свідчення проти Ісуса, щоб заподіяти смерть Його.⁶⁰ Не знайшли, хоч виступало багато фальшивих свідків. Нарешті, прийшло двоє⁶¹ і кажуть: Він говорив: Можу знищити Божий храм і за три дні відбудувати.⁶² Архиєрей устав і сказав Йому: Чому не відповідаєш на те, що вони проти тебе свідчать?⁶³ Але Ісус мовчав. І архиєрей сказав Йому: Заклинаю тебе Богом живим, щоб ти сказав нам, чи ти є Христос - Син Божий.⁶⁴ Промовив до нього Ісус: Ти сказав; одначе кажу вам: відтепер побачите Сина Людського, що сидить праворуч Сили і йде на небесних хмарах.⁶⁵ Тоді архиєрей роздер свою одіж, твердячи, що хулу сказав: Яких ще потребуємо свідків? Ось тепер ви чули хулу.⁶⁶ Як вам здається? Вони відповіли й сказали: Він повинен умерти.⁶⁷ Тоді заплювали Йому обличчя та били Його; інші ж ударяли в обличчя,⁶⁸ кажучи: Пророкуй нам, Христе, хто тебе вдарив?⁶⁹ Петро сидів ззовні у дворі; і приступила до Нього одна рабиня, кажучи: І ти був з Ісусом Галилейським.⁷⁰ Але він зрікся перед усіма, заявивши: Не знаю, що ти кажеш.⁷¹ Коли ж він вийшов до брами, побачила Його друга і каже тим, що там були: Цей був з Ісусом Назареєм.⁷² І знову зрікся з клятвою: Не знаю цієї людини.⁷³ Трохи згодом приступили ті, що там стояли, і сказали Петрові: Та ти справді один з них, бо і твоя говірка тебе виявляє.⁷⁴ Тоді він почав божитися і клястися, що не знав тієї людини. І враз заспівав півень.⁷⁵ І згадав Петро слово, яке сказав Ісус: Перше, ніж півень заспіває, ти тричі зречешся Мене. І, вийшовши геть, заплакав гірко.