¹ П'ятнадцятого року правління кесаря Тиверія, коли Понтій Пилат був правителем Юдеї, Ірод - четверовласником Галилеї, Филип же, його брат, четверовласником краю Ітуреї та Трахонітіди, а Лісаній четверовласником Авілени,² за первосвящеників Анни та Каяфи, слово Боже було до Йоана, сина Захарії, в пустині.³ І він ходив по всій околиці йорданській, проповідуючи хрищення покаяння на прощення гріхів,⁴ як писано в книзі віщувань пророка Ісаї: “Голос вопіющого в пустині: Готуйте путь Господню, вирівняйте стежки його.⁵ Кожна долина заповниться, кожна гора й горб знизиться, нерівне вирівняється, дороги вибоїсті стануть гладкі,⁶ а кожна людина побачить спасіння Господнє.”⁷ Він, отже, говорив до людей, що приходили христитися до нього: “Гадюче поріддя! Хто вам вказав утікати від настигаючого гніву?⁸ Чиніть плоди, достойні покаяння, і не беріться говорити собі: Маємо за батька Авраама. Кажу бо вам, що Бог з цього каміння може підняти дітей для Авраама.⁹ Ба вже і сокира прикладена до кореня дерев: кожне бо дерево, що не приносить доброго плоду, буде зрубане та вкинуте в вогонь.”¹⁰ Люди питали його: “Що ж нам робити?”¹¹ Він відповів їм: “Хто має дві одежі, нехай дасть тому, що не має. А хто має харч, нехай так само зробить.”¹² Прийшли також митарі христитись і йому мовили: “Учителю, що маємо робити?”¹³ А він сказав їм: “Нічого більше понад те, що вам призначено, не робіть.”¹⁴ Вояки теж його питали: “А ми що маємо робити?” Він відповів їм: “Нікому кривди не чиніть, фальшиво не доносьте і вдовольняйтесь вашою платнею.”¹⁵ А із-за того, що люди вижидали (Месії), кожен сам у собі розмірковував про Йоана, чи не він часом Христос.¹⁶ Йоан, звертаючись до всіх, озвався: “Я вас хрищу водою, але йде сильніший від мене, якому я негідний розв'язати ремінь від взуття. Той буде вас христити Духом Святим і вогнем.¹⁷ Його лопата в руці в нього, щоб вичистити тік свій і зібрати пшеницю в свою клуню, а полову спалити вогнем невгасимим.”¹⁸ Навчаючи ж багато й іншого, він звіщав народові Добру Новину.¹⁹ Тим часом четверовласник Ірод, якому Йоан докоряв за Іродіяду, жінку його брата, і за все, що Ірод накоїв,²⁰ додав ще й це до того всього, що замкнув Йоана до в'язниці.²¹ Коли ввесь народ христився, і коли Ісус, охристившись, молився, відкрилось небо,²² і Святий Дух у тілеснім вигляді, немов голуб, зійшов на нього, та залунав з неба голос: “Ти - мій Син любий, тебе я вподобав.”²³ Сам же Ісус, коли розпочинав (свою діяльність), мав яких років тридцять і, як гадали, був сином Йосифа, сина Елі,²⁴ сина Маттата, сина Леві, сина Мелхі, сина Янная, сина Йосифа,²⁵ сина Маттатії, сина Амоса, сина Наума, сина Еслі, сина Наггая,²⁶ сина Маата, сина Маттатії, сина Семеїна, сина Йосеха, сина Йода,²⁷ сина Йоаннана, сина Реси, сина Зоровавела, сина Салатіїла, сина Нері,²⁸ сина Мелхі, сина Адді, сина Косама, сина Елмадама, сина Ера,²⁹ сина Ісуса, сина Еліезера, сина Йоріма, сина Маттата, сина Леві,³⁰ сина Симеона, сина Юди, сина Йосифа, сина Йонама, сина Еліякима,³¹ сина Мелеа, сина Менни, сина Маттата, сина Натана, сина Давида,³² сина Єссея, сина Йоведа, сина Вооза, сина Сали, сина Наассона,³³ сина Амінадава, сина Адміна, сина Арні, сина Есрома, сина Фареса, сина Юди,³⁴ сина Якова, сина Ісаака, сина Авраама, сина Тари, сина Нахора,³⁵ сина Серуха, сина Рагави, сина Фалека, сина Евера, сина Сали,³⁶ сина Каїнама, сина Арфаксада, сина Сима, сина Ноя, сина Ламеха,³⁷ сина Матусали, сина Еноха, сина Ярета, сина Малелеела, сина Каїнама,³⁸ сина Еноса, сина Сита, сина Адама, сина Бога.

¹ Ісус же, повен Святого Духа, повернувся з-над Йордану, і Дух повів його в пустиню,² де сорок день його спокушав диявол; і протягом тих днів Ісус не їв нічого. Коли ж вони скінчились, він зголоднів.³ А диявол йому й каже: “Якщо ти Син Божий, скажи оцьому каменеві, щоб став хлібом.”⁴ Ісус озвався до нього: “Писано, що не самим лише хлібом житиме людина.”⁵ Тоді диявол вивів його високо, показав йому в одну мить усі царства світу,⁶ і сказав до нього диявол: “Я дам тобі всю цю владу й славу їхню, бо вона мені була передана, і я даю її, кому захочу.⁷ Тож коли ти поклонишся передо мною, вся твоя буде.”⁸ Ісус у відповідь сказав до нього: “Писано: Ти будеш поклонятись Господові, Богові твоєму, і йому єдиному служити.”⁹ Потім він повів його в Єрусалим, поставив на наріжнику храму й сказав до нього: “Коли ти Син Божий, кинься звідсіль додолу;¹⁰ писано бо: Він ангелам своїм велітиме про тебе, щоб тебе зберігали;¹¹ і: Вони знімуть тебе на руки, щоб ти, ногою своєю не спіткнувсь о камінь.”¹² Але Ісус озвавсь до нього: “Сказано: Не спокушуватимеш Господа, Бога твого.”¹³ І скінчивши всі спокуси, диявол відійшов від нього до якогось часу.¹⁴ Ісус у силі Духа повернувся в Галилею, і чутка про нього рознеслась по всій околичній країні.¹⁵ Він навчав по всіх їхніх синагогах, і всі його хвалили.¹⁶ І прибув він у Назарет, де був вихований, увійшов своїм звичаєм суботнього дня в синагогу й встав, щоб читати.¹⁷ Йому подано книгу пророка Ісаї, і, розгорнувши книгу, він натрапив на місце, де було написано: ¹⁸ “Господній Дух на мені, бо він мене помазав. Послав мене нести Добру Новину бідним, звіщати полоненим визволення, сліпим прозріння, випустити пригноблених на волю,¹⁹ оповістити рік Господній сприятливий.”²⁰ А згорнувши книгу, він віддав її слузі та й сів. Очі всіх у синагозі були пильно звернені на нього.²¹ І він почав до них говорити: “Сьогодні збулось це писання у вухах ваших.”²² Всі свідчили про нього і чудувалися словам ласки, які линули з уст його, й говорили: “Чи ж він не син Йосифа”?²³ А він казав їм: “Ви певно скажете мені цю приповідку: Лікарю, вилікуй себе самого. Про що ми чули, що сталося в Капернаумі, зроби те й тут на твоїй батьківщині.”²⁴ Він же додав: “Істинно кажу вам: Ніякого пророка не приймають добре в своїй батьківщині.²⁵ Та я вам кажу по правді: Багато вдів було в Ізраїлі за днів Іллі, як закрилось було небо на три роки й шість місяців, і великий голод лютував по всьому краю,²⁶ однак, ні до однієї з них не був посланий Ілля, тільки в Сарепту, що в краю Сидонськім, до вдови жінки.²⁷ Та й прокажених теж в Ізраїлі було чимало за пророка Єлисея; однак, ніхто з них не очистився, крім сирійця Наамана.”²⁸ Почувши це, всі в синагозі наповнилися гніву²⁹ і, вставши, вигнали його геть за місто і повели його на край гори, на якій було збудоване їхнє місто, щоб скинути його додолу.³⁰ Та він, пройшовши серед них, пішов далі.³¹ Потім прийшов у Капернаум, у місто галилейське, і навчав їх у суботу.³² І дивувалися його науці, бо його слово було повне влади.³³ А був у синагозі чоловік, що мав нечистого духа, і він закричав голосом сильним: ³⁴ “Лиши, що нам і тобі, Ісусе Назарянине? Прийшов ти погубити нас? Я знаю, хто ти: ти - святий Божий.”³⁵ Ісус же погрозив йому, кажучи: “Мовчи і вийди з нього.” І кинувши його перед усіма, демон вийшов з нього, нічого злого не зробивши йому.³⁶ Жах огорнув усіх, і вони один до одного казали: “Що за слово, - що з владою й силою велить нечистим духам, і вони виходять!”³⁷ І рознеслася про нього чутка скрізь по всій тій країні.³⁸ Вийшовши з синагоги, він пішов до Симонової хати. Теща ж Симона була в тяжкій гарячці, і його за неї попросили.³⁹ І, нахилившися над нею, він погрозив гарячці, та й гарячка відійшла від неї і, зараз же підвівшись, теща почала їм услуговувати.⁴⁰ А як заходило сонце, всі, хто мав яких недужих на різні хвороби, приводили їх до нього, і він на кожного з них клав руки та й оздоровляв їх.⁴¹ А з багатьох з них виходили також і біси, що кричали: “Ти - Син Божий!” Та він, грозячи, не давав їм говорити, бо вони знали, що він - Христос.⁴² Як настав день, він вийшов і подався на самітне місце, а люди кинулись його шукати і, знайшовши, хотіли затримати його, від себе не пустити.⁴³ А він сказав їм: “Я маю й іншим містам звіщати Добру Новину про Царство Боже, бо я на це посланий.”⁴⁴ І проповідував по синагогах у Юдеї.