¹ Зважай, народе мій, на закон мій, прихиліть вухо ваше до слова уст моїх.² Розтулю уста мої в притчі і оповім про загадки давні.³ Що чули ми і спізнали, і батьки наші оповідали нам,⁴ Не приховаємо від діток їхніх, звістимо родові прийдешньому славу Господа, і силу Його, і пречудові діяння Його, котрі Він витворив.⁵ Він ухвалив настановлення в Якові і склав закона в Ізраїлі, котрого заповідав батькам нашим звіщати дітям їхнім.⁶ Щоби знав прийдешній рід, діти, котрі народяться, і щоб вони свого часу вістили своїм дітям,⁷ Покладати надію свою на Бога, і не забувати діянь Божих, і виконувати заповіді Його,⁸ І не бути схожими на батьків їхніх, на рід упертий і бунтівливий, невлаштований серцем і невірний духом своїм Богові.⁹ Сини Єфремові, озброєні, що стріляють з луків, обернулися назад у день битви.¹⁰ Вони не зберегли заповіту Божого і зреклися ходити в законі Його;¹¹ Забули діяння Його і дива, котрі Він явив їм.¹² Він перед очима батьків їхніх витворив дива на землі єгипетській, на полі Цоанськім.¹³ Розділив море, і провів їх через нього, і згромадив води стіною.¹⁴ І вдень вів їх хмарою, а всю ніч світлом вогню.¹⁵ Розтяв скелі у пустелі і напоїв їх, наче з великої безодні.¹⁶ Із скелі вивів потоки, і води потекли, мов ріки.¹⁷ Але вони продовжували грішити перед Ним і дратувати Всевишнього в пустелі.¹⁸ Спокушали Бога в серці своєму, вимагаючи харчів за похіттю душі своєї;¹⁹ І говорили супроти Бога, і сказали: `Чи може Бог приготувати трапезу в пустелі?`²⁰ Ось, Він ударив по скелі і потекли води, і побігли струмки. `Чи може Він дати також і хліба, чи може приготувати м'ясо народові Своєму?`²¹ Господь почув і спалахнув гнівом, і вогонь вихопився на Якова, і гнів упав на Ізраїля.²² За те, що не вірили в Бога і не сподівалися на порятунок Його.²³ Він наказав хмарам згори і відчинив двері неба,²⁴ І обдощив на них манну для їжі, і хліб небесний дав їм.²⁵ Їжу ангельську їла людина; послав Він їм м'ясо до ситості.²⁶ Він розбудив на небі східний вітер і навіть південний силою Своєю.²⁷ І, мов порохом, обдощив їх м'ясом, і, мов піском морським, птахами крилатими;²⁸ Накидав їх серед стану їхнього, біля осель їхніх.²⁹ І вони їли і вельми наситилися, і бажане ними дав їм.³⁰ Але ще не зникла вередливість їхня, ще їжа була в устах їхніх,³¹ Гнів Божий прийшов на них, понищив дебелих їхніх і вибраних чоловіків Ізраїлевих вигубив.³² Але й по тому вони продовжували грішити і не вірили дивам Його.³³ І вчинив дні їхні марними, і літа їхні збентеженими.³⁴ Коли Він бив їх, вони шукали Його, і наверталися, і від досвітку щоранку зверталися до Нього.³⁵ І пригадували, що Бог – їхня скеля, і Бог Всевишній – Визволитель їхній.³⁶ І лестили Йому устами своїми, і язиком своїм казали неправду перед Ним;³⁷ А серце їхнє було не чистим перед Ним; і вони не були вірними заповітові Його.³⁸ Але Він – виповнений милосердям, співчуттям, прощав гріха, і не винищував їх; багато разів одвертав гнів Свій, і не виповнювався всією люттю Своєю.³⁹ Він пам'ятав, що вони тілесні, вітер, котрий відходить і не повертається.⁴⁰ Скільки разів вони дратували Його в пустелі і гнівили Його в [країні] пустельній.⁴¹ Вони наверталися і знову спокушали Бога, і ображали Святого Ізраїлевого.⁴² Не пам'ятали руки Його, дня, коли Він визволив їх від ворогів,⁴³ Коли витворив у Єгипті ознаки Свої і дива Свої на полі Цоанському.⁴⁴ І перетворив ріки їхні і потоки їхні на кров, щоб вони не змогли пити.⁴⁵ Послав на них комах, щоб жалили їх, і жаб, аби пожирали їх.⁴⁶ Земну рослинність їхню віддав гусені, а працю їхню – сарані.⁴⁷ Виноград їхній градом побив, а приморозком – їхні смоковниці.⁴⁸ Скотину їхню віддав градові, і череди їхні – блискавицям.⁴⁹ Послав на них полум'я гніву Свого, і обурення, і лють, і лихо, і нашестя злих ангелів поміж них.⁵⁰ Він вирівняв стежку гнівові Своєму, не оберігав душі їхні від смерти, і скотину їхню уразив моровицею.⁵¹ Уразив кожного первістка в Єгипті, зародки сил у шатрах Хамових.⁵² І повів Свій народ, мов овечок, і вів їх, як череду, пустелею.⁵³ І провадив їх у безпеці, і вони не відали страху, а ворогів їхніх накрило море.⁵⁴ І припровадив їх до краю святині Своєї, на гору оцю, котру витворила правиця Його.⁵⁵ Прогнав від лиця їхнього народи, і землю їхню поділив у спадок їм, і коліна Ізраїлеві оселив у шатрах їхніх.⁵⁶ Але вони ще спокушували і завдавали прикрости Богові Всевишньому, і свідоцтв Його не пильнували.⁵⁷ Відступалися і зраджували, як батьки їхні; завертали назад, мов неслухняний лук.⁵⁸ Гнівили Його підвищеннями своїми, та ідолами своїми викликали ревність Його.⁵⁹ Почув це Бог, Він спалахнув гнівом, і вельми обурився на Ізраїля;⁶⁰ Покинув житло у Шіло, скинію, у котрій жив Він поміж людьми.⁶¹ І віддав у полон силу Свою і славу Свою в руки ворога.⁶² І зрокував під меч народ Свій, і розгнівався на спадок Свій.⁶³ Юнаків його пожирав огонь, і юнок його не віддавали заміж.⁶⁴ Священики його падали від меча, і вдови його не плакали.⁶⁵ Але, наче зі сну, постав Господь, мовби велетень, що був переможений вином.⁶⁶ І ворогів його відкинув назад, на вічний сором відкинув їх.⁶⁷ І відмовився од шатра Йосипового, і коліна Єфремового не вибрав,⁶⁸ А вибрав коліно Юдине, гору Сіон, котру полюбив.⁶⁹ І влаштував, наче небо, святиню Свою, і, як землю, утвердив його наповік.⁷⁰ І вибрав Давида, служника Свого, і взяв його від кошар овечих,⁷¹ І від доярів привів пасти народ Свій, Якова, і спадок Свій, Ізраїля.⁷² І він пас їх у чистоті серця свого, і руками мудрими водив їх.