Читаємо: Буття 12, Матвія 11

¹ І сказав Господь Аврамові: Вийди із землі твоєї, від родичів твоїх, із домівки батька твого, на землю, котру Я вкажу тобі.² І Я утворю від тебе великий народ, і благословлю тебе, і звеличу ім'я твоє, і будеш ти в благословенні.³ Я благословлю благословляючих тебе, і злоязиких на тебе прокляну; і благословляться в тобі усі племена земні.⁴ І пішов Аврам, як сказав йому Господь; і з ним пішов Лот. Аврамові було вже сімдесят п'ять літ, коли вийшов з Харану.⁵ І взяв Аврам з собою Сару, дружину свою, Лота, сина брата свого, і весь маєток, котрого вони надбали, і всіх людей, яких вони мали в Харані, і вийшли, щоби йти на землю ханаанську; і прийшли на землю ханаанську.⁶ І пройшов Аврам по цій землі до місця Сихема, до діброви Мамре. На цій землі тоді [проживали] ханаанеї.⁷ І з'явився Господь Аврамові, і сказав: Нащадкам твоїм віддам Я землю цю. І спорудив [він] там жертовника Господові, котрий з'явився йому.⁸ Звідти рушив він до гори, на схід від Бет-Ели; і поставив шатро своє [так], [що від] нього Бет-Ел (дім Божий) [був] на захід, а Гай на схід; і спорудив там жертовника Господові і прикликав ймення Господнє.⁹ І підвівся Аврам, і продовжував рухатися на південь.¹⁰ І був голод на тій землі. І зайшов Аврам у Єгипет, пожити там; бо посилився голод на тій землі.¹¹ А коли він наближався до Єгипту, то сказав Сарі, дружині своїй: Ось, я знаю, що ти жінка, пречудова з виду;¹² І коли єгиптяни побачать тебе, то скажуть: Це дружина його, і вб'ють мене, а тебе залишать живою.¹³ Скажи, будь ласка, що ти мені сестра, щоб мені добре було заради тебе, і щоб жива була душа моя через тебе.¹⁴ І сталося, коли прийшов Аврам до Єгипту, єгиптяни побачили, що вона жінка вельми гарна;¹⁵ Побачили її також вельможі фараонові та й розхвалили її фараонові; і взяли її до покоїв фараонових.¹⁶ І Аврамові добре було заради неї; і була в нього дрібна і велика скотина, і віслюки, і раби, і рабині, і лошаки, і верблюди.¹⁷ Але Господь уразив тяжкими карами фараона і дім його за Сару, дружину Аврамову.¹⁸ І прикликав фараон Аврама, і сказав: Що ти оце вчинив зі мною? Для чого не сказав мені, що вона дружина твоя?¹⁹ Для чого ти сказав: Вона сестра моя? І я взяв її собі за дружину. І тепер ось дружина твоя, візьми і йди геть.²⁰ І звелів фараон людям, і провели його (Аврама) і дружину його, і все, що в нього було.

¹ І коли скінчив Ісус наставляти дванадцятьох учнів Своїх, перейшов звідти навчати і проповідувати в містах їхніх.² А Іван, коли почув у в‘язниці про діяння Христові, послав двох учнів своїх³ Запитати в Нього: Чи Ти Той, Котрий має прийти, чи наджидати нам іншого?⁴ І сказав їм Ісус у відповідь: Підіть і скажіть Іванові, що чуєте і бачите: ⁵ Сліпі стають зрячими і кульгаві ходять, прокажені очищаються і глухі чують, мертві воскресають і вбогим проповідується Добра Вість.⁶ І блаженний, хто через Мене спокуси не матиме.⁷ А коли вони пішли, Ісус почав говорити народові про Івана: На що ходили ви в пустелю подивитися? Чи на тростину, котру вітер хитає?⁸ На кого ви дивитися ходили? Чи на чоловіка, зодягнутого в м‘яку одежу? Ті, хто носить м‘який одяг, у царських палатах живуть.⁹ Тоді на кого дивитися ви ходили? На пророка? Так, повідую вам, навіть більше, ніж пророка.¹⁰ Бо він той, про кого написано: Ось, Я посилаю посланця Мого перед Тобою, котрий приготує шлях Твій перед Тобою.¹¹ Істину кажу вам: Із народжених жінками не поставав більший від Івана Хрестителя; але менший у Царстві Небеснім більший від нього.¹² А від днів Івана Хрестителя донині Царство Небесне силою береться, і ті, що докладають зусилля, здобувають його.¹³ Бо всі пророки й Закон провістили до Івана.¹⁴ І, якщо хочете прийняти, він є Ілля, котрому належало прийти.¹⁵ Хто має вуха чути, нехай почує!¹⁶ До кого ж цей рід прирівняю? Він схожий на дітей, котрі сидять на вулиці і звертаються до своїх приятелів,¹⁷ І кажуть: Ми грали вам на сопілці, а ви не танцювали; ми співали вам сумних пісень, а ви не ридали.¹⁸ Бо прийшов Іван, не їсть, не п‘є; і кажуть: У ньому демон.¹⁹ Прийшов Син Людський, їсть і п‘є, і кажуть: Ось чоловік, котрий любить їсти і пити вино, друг митникам і грішникам. І виправдана премудрість дітьми її.²⁰ Тоді почав Він докоряти містам, у котрих найбільше виявлялася сила Його, через те, що вони не покаялися: ²¹ Горе тобі, Хоразине, горе тобі, Віфсаїдо! Бо якби в Тирі й Сидоні явлені були сили, котрі явлені у вас, то давно вони у веретищах і попелі покаялися б.²² Але повідую вам: Тирові і Сидонові буде легше судного дня, аніж вам.²³ І ти, Капернауме, що до неба піднявся, до пекла зійдеш. Бо якби у Содомі явлені були сили, явлені в тобі, то він залишився б до нинішнього дня.²⁴ Але повідую вам, що землі содомській легше буде судного дня, аніж тобі.²⁵ О тій порі, коли продовжував слово, Ісус сказав: Прославляю Тебе, Батьку, Господе неба і землі, що Ти утаємничив це від мудрих та розумних і відкрив це немовлятам.²⁶ Так, Отче! Бо такою була Твоя добра воля.²⁷ Усе передане Мені Батьком Моїм, і ніхто не знає Сина, окрім Батька; і Батька ніхто не знає, окрім Сина, і кому Син хоче відкрити.²⁸ Прийдіть до Мене, всі стомлені й обтяжені, і Я заспокою вас!²⁹ Візьміть ярмо Моє на себе і навчіться від Мене, бо Я покірний і сумирний серцем; і знайдете спокій душам вашим.³⁰ Бо ярмо Моє любе, і тягар Мій легкий.