Читаємо: Буття 21, Матвія 20

¹ І провідав Господь Сарру, як сказав; і вчинив Господь Саррі, як обіцяв.² Сарра завагітніла, і породила Авраамові сина в старості його о тій порі, про котру говорив йому Бог.³ І назвав Авраам ім'я синові своєму, народженому в нього, котрого народила йому Сарра: Ісаак.⁴ І обрізав Авраам Ісаака, сина свого, восьмого дня, як заповідав йому Бог.⁵ Авраамові було сто літ, коли народився у нього Ісаак, син його.⁶ І сказала Сарра: Не гаразд учинив зі мною Бог: Всі, хто почує про мене, будуть сміятися з мене.⁷ І сказала: Хто сказав би Авраамові: Сарра буде годувати дітей персами? Тому що в старості його я народила сина.⁸ Дитятко виросло, і віднято від грудей; і Авраам учинив значний бенкет того дня, коли Ісаака віднято од грудей.⁹ І побачила Сарра, що син Аґарі єгиптянки, котрого вона народила Авраамові, насміхається.¹⁰ І сказала Авраамові: Вижени цю рабиню і сина її; бо не успадкує син рабині цей з сином моїм Ісааком.¹¹ І видалося це Авраамові вельми неприємним заради сина його.¹² Але Бог сказав Авраамові: Не засмучуйся, заради сина і рабині твоєї; у всьому, що скаже тобі Сарра, послухай голосу її; бо за Ісааком найменується твоє потомство.¹³ І від сина рабині я виведу народ, бо він насіння твоє.¹⁴ Авраам підвівся удосвіта і взяв хліба та бурдюк води, і дав Аґарі, завдавши їй на плечі, і хлопця, й відпустив її. Вона пішла й заблукала в пустелі Беер-Шева.¹⁵ І не стало води в бурдюкові, і вона залишила хлопчика під одним кущем.¹⁶ І пішла, сіла віддалік, на відстані пострілу з лука. Бо вона сказала: Не хочу бачити смерти сина. І присіла вона та й заголосила, плачучи.¹⁷ І почув Бог голос хлопчика; і Ангел Божий з неба озвався до Аґарі, і сказав їй: Що з тобою, Аґаре? Не бійся; Бог почув голос хлопчика звідти, де він залишився.¹⁸ Підведися, підведи сина, і візьми його за руку; бо Я утворю від нього великий народ.¹⁹ І Бог відкрив очі її, і вона побачила криницю з водою, і пішла, виповнила бурдюк водою, і напоїла сина.²⁰ І Бог був з хлопчиком; і він виріс, і почав жити в пустелі, і став стрільцем із лука.²¹ Він жив у пустелі Паран; і мати його взяла йому дружину із землі єгипетської.²² І було о тій порі, Авімелех із Піхолом, начальником його війська, сказав Авраамові: З тобою Бог у всьому, що б ти не робив.²³ І тепер присягнися мені отут Богом, що ти не образиш ні мене, ні сина мого, ні внука мого, і, як я приязно чинив з тобою, так і ти будеш чинити зі мною і з краєм, в котрому ти загостив.²⁴ І сказав Авраам: Я присягаюся.²⁵ І Авраам дорікав Авімелехові за криницю з водою, яку забрали служники Авімелехові.²⁶ Авімелех сказав: Не знаю, хто це вчинив, і ти не сказав мені; я навіть не чув [про таке] донині.²⁷ І взяв Авраам дрібної і великої худоби, і дав Авімелехові, і обидва вони уклали угоду.²⁸ І поставив Авраам сім ягниць від [череди] дрібної скотини окремо.²⁹ Авімелех на це сказав Авраамові; нащо тут оці сім ягниць, котрих ти відокремив?³⁰ [Він] сказав: Сім ягниць цих візьми від руки моєї, щоб вони були мені свідченням, що це я викопав оцей колодязь.³¹ Тому й назвав він цю місцину: Беер-Шева, бо саме тут обидва вони присягались.³² І склали угоду у Беер-Шеві. І підвівся Авімелех, і Піхол, начальник війська його, і повернулися на землю Филистимську.³³ І посадив [Авраам] при Беер-Шеві діброву, і прикликав там ймення Господа, Бога вічного.³⁴ І жив Авраам на землі филистимській, як мандрівник, багато днів.

¹ Бо Царство Небесне схоже на господаря дому, котрий вийшов уранці найняти робітників для виноградника свого.² Він домовився з робітниками по динарію на день і послав їх на виноградник свій.³ А коли вийшов близько третьої години, то побачив інших, що стояли на торговиці без діла,⁴ І сказав їм: Рушайте й ви на виноградник мій, і що належатиме вам, дам вам. І вони пішли.⁵ Він знову вийшов близько шостої і дев‘ятої години і вчинив те саме.⁶ Нарешті, вийшовши близько одинадцятої години, він побачив інших, що стояли без діла, і сказав їм: Ви чого стоїте отут цілісінький день без діла?⁷ Вони сказали йому: Бо ніхто нас не найняв. Він сказав їм: Рушайте й ви на мій виноградник, і, що належатиме вам, дістанете.⁸ А коли настав вечір, сказав господар виноградника урядникові своєму: Поклич робітників і роздай їм заплату, причому почни з останніх до перших.⁹ Коли прийшли ті, що працювали з одинадцятої, то дістали по динарію.¹⁰ А ті, що прийшли першими, гадали собі, що вони одержать більше; але одержали й вони по динарію.¹¹ А коли одержали, почали дорікати господареві дому.¹² І казали йому: Оці останні працювали одну годину, а ти порівняв їх з нами, хоч ми зазнали труднощів дня у спеку.¹³ А Він у відповідь сказав одному з них: Друже! Я не кривджу тебе; хіба не за динарія ти домовився зі мною?¹⁴ Візьми своє та йди собі; а я хочу дати ось цьому останньому так само, [як тобі] ;¹⁵ Хіба не в моїй волі чинити, як хочу? Чи око твоє заздрісне з тієї причини, що я добрий?¹⁶ Отак будуть останні першими, а перші – останніми; тому що багато покликаних, але мало вибраних.¹⁷ Ісус зажадав рушити до Єрусалиму і відкликав дванадцятеро учнів осібно та й сказав їм: ¹⁸ Ось, ми рушаємо до Єрусалиму, і Син Людський буде виданий першосвященикам і книжникам, і зрокують Його на смерть.¹⁹ І віддадуть Його поганам на наругу та биття і на розп‘яття, і третього дня воскресне.²⁰ Тоді наблизилася до Нього матір синів Зеведеєвих із синами своїми, і вклонилася, бажаючи чогось просити в Нього.²¹ Він сказав їй: Чого ти бажаєш? Вона сказала Йому: Скажи, щоб оці двоє синів моїх сіли у Царстві Твоєму один праворуч, а другий ліворуч Тебе.²² І відповів Ісус: Не відаєте, чого просите; чи можете пити чашу, котру Я буду пити? Або хреститися хрещенням, котрим Я хрещуся? Вони сказали Йому: Можемо.²³ І сказав їм: Справді чашу Мою будете пити, і хрещенням, котрим Я хрещуся, будете хреститися; але дати сісти у Мене праворуч, або ліворуч – не від Мене [залежить]; але для кого Мій Батько приготував.²⁴ Зачувши це, [інші] десять] учнів] почали нарікати на двох братів.²⁵ А Ісус покликав їх і сказав: Ви знаєте, що князі народів панують над ними, і вельможі мають владу над ними;²⁶ Але поміж вами нехай не буде так: а хто хоче поміж вами бути більшим, нехай буде вам служником;²⁷ І хто хоче поміж вами бути першим, нехай буде вам рабом;²⁸ Бо Син Людський не [для того] прийшов, щоб Йому служили, але для того, аби послугувати і віддати життя Своє для спокути за багатьох.²⁹ І коли виходили вони з Єрихону, за Ним рушило багато народу.³⁰ Аж ось, двоє сліпих, що сиділи біля шляху, почули, що мимо проходить Ісус, і почали кричати: Помилуй нас, Господе, Сину Давидів!³¹ А народ примушував їх мовчати; але вони ще голосніше почали кричати: Помилуй нас, Господе, Сину Давидів!³² Ісус зупинився, підкликав їх і сказав: Чого ви хочете від Мене?³³ Вони сказали Йому: Господе! Щоб відкрилися очі наші.³⁴ Тоді Ісус змилосердився, і торкнувся очей їхніх; і тієї ж хвилі прозріли очі їхні, і вони пішли за Ним.