Читаємо: Буття 27, Матвія 26

¹ Коли Ісаак постарів, і притупився зір очей його, він прикликав старшого сина свого Ісава і сказав йому: Сину мій! Той сказав йому: Ось я.² Він сказав: Ось, я постарів; не знаю дня смерти моєї.³ Я благаю тебе: Візьми тепер знаряддя твої, сагайдака твого і лука твого, і йди в поле, і налови мені дичини.⁴ І приготуй мені страву, котру я люблю, і принеси мені їсти, щоби благословила тебе душа моя перш, аніж я помру.⁵ Ревека чула, коли Ісаак говорив синові своєму Ісавові. І пішов Ісав у поле вполювати дичину.⁶ А Ревека сказала синові своєму Якові: Ось, я чула, як батько твій говорив братові твоєму Ісавові: ⁷ Принеси мені дичини і приготуй мені страву, і я з'їм, і благословлю тебе перед Господом, передніше смерті моєї.⁸ Тепер, сину мій, прислухайся до слів моїх, а що я тобі скажу.⁹ Піди до [отари] і принеси мені звідти двійко справних козлят, і я приготую з них батькові твоєму страву, яку він любить.¹⁰ А ти принесеш батькові твоєму, і він насититься, аби благословити тебе перед смертю своєю.¹¹ Яків сказав Ревеці, матері своїй: Ісав, брат мій, чоловік кудлатий, а я гладенький.¹² Може статися, помацає мене мій батько; і я буду в його очах облудником, і наведу на себе прокляття, а не благословення.¹³ Мати сказала йому: На мені хай буде прокляття твоє, сину мій, тільки послухай мене, і піди, принеси мені.¹⁴ Він пішов, і взяв, і приніс матері своїй, і мати його зготувала страву, котру любив батько його.¹⁵ І взяла Ревека багату одежу старшого сина свого Ісава, яка була в неї у домі, і одягла [в неї] молодшого сина свого Якова;¹⁶ А руки його і гладеньку шию його обклала шкурою козенят.¹⁷ І дала страву і хліб, котрі вона зготувала, в руки Якові, синові своєму.¹⁸ Він увійшов до батька свого і сказав: Тату мій! Той озвався: Ось я, хто ти, сину?¹⁹ Яків сказав батькові своєму: Я – Ісав, первісток твій, я вчинив так, як ти сказав мені; підведися, сідай і покуштуй дичини моєї, аби благословила мене душа твоя.²⁰ І сказав Ісаак синові своєму: Отак швиденько знайшов ти, сину мій? Він сказав: Тому, що Господь Бог твій послав мені назустріч.²¹ І сказав Ісаак до Якова: Підійди, я обмацаю тебе, сину мій, чи ти син мій Ісав, чи ні?²² Яків підійшов до Ісаака, батька свого, і він обмацав його, і сказав: Голос, голос Якова, а руки, руки Ісавові.²³ І не впізнав його, тому що руки його були, як руки Ісава, брата його, кудлаті; і благословив його.²⁴ І сказав: Чи ти син мій Ісав? Він сказав: Я.²⁵ [Ісаак] сказав: Подай мені, і спожию дичини сина мого, щоби благословила тебе душа моя. Яків подав йому, і він їв; приніс йому також вина, і він пив.²⁶ Ісаак, батько його, сказав йому: Підійди, поцілуй мене, мій сину.²⁷ Він підійшов і поцілував його. І відчув [Ісаак] запах від одежі його, і благословив його, і сказав: Ось, запах від сина мого, як запах від поля, яке благословив Господь.²⁸ Нехай же дасть тобі Бог від роси небесної і від родючої землі, і багато хліба і вина.²⁹ Нехай же послугують тобі народи, і нехай поклоняться тобі племена; будь паном над братами твоїми, і нехай поклоняться тобі сини матері твоєї; ті, що проклинають тебе, – прокляті; ті, що благословляють тебе, – благословенні!³⁰ І тільки-но звершив Ісаак благословення над Яковом, і тільки-но вийшов Яків од Ісаака, батька свого, Ісав, брат його, прийшов з ловів своїх.³¹ Зготував і він страву і приніс батькові своєму, і сказав батькові своєму: Підведися, тату мій, і з'їж дичини сина твого, щоби благословила мене душа твоя.³² А Ісаак, батько його, сказав йому: Хто ти? Він сказав: Я син твій, первісток твій, Ісав.³³ І затремтів Ісаак вельми великим трепетом, і сказав: Хто ж оце, котрий дістав мені дичини і приніс мені, і я їв од усього, перше, аніж ти прийшов, і я благословив його? Він і буде благословенний.³⁴ Ісав, вислухавши слова батька свого, голосно скрикнув і сказав батькові своєму: Тату мій! Благослови й мене.³⁵ Але він (Ісаак) сказав: Брат твій прийшов із хитрістю і взяв благословення твоє.³⁶ І сказав він: Чи не тому дано йому ім'я – Яків. Бо він уже двічі обійшов мене? Він узяв першородство моє, і ось, тепер забрав благословення моє. І [ще] сказав: Невже ти не залишив мені благословення?³⁷ Ісаак відповідав Ісавові: Ось, я поставив його господарем над тобою, і всіх братів його віддав йому в служники, обдарував його хлібом і вином, а що ж я можу вчинити для тебе, сину мій?³⁸ Але Ісав сказав батькові своєму: Невже, тату мій, одне у тебе благословення? Благослови й мене, тату мій! І підніс Ісав голос свій і заплакав.³⁹ І відповів Ісаак, батько його, і сказав [йому]: Ось, від родючої землі буде прожиття твоє, і з роси небесної згори.⁴⁰ І житимеш мечем твоїм, і будеш служити братові твоєму; а буде час, коли повстанеш, і скинеш ярмо його з шиї твоєї.⁴¹ І зненавидів Ісав Якова за благословення, яким благословив його батько його; і сказав Ісав у серці своєму: Наближаються дні плачу по батькові моєму; і я уб'ю Якова, брата мого.⁴² І переказані були Ревеці слова Ісава, старшого сина її, і вона послала, і прикликала молодшого сина Якова, і сказала йому: Ось, Ісав, брат твій, погрожує убити тебе.⁴³ І тепер, сину мій, послухай слова мого, підведися, біжи до Лавана, брата мого, в Харан;⁴⁴ І поживи у нього деякий час, доки вгамується лють брата твого.⁴⁵ Доки погамується гнів брата твого на тебе, і він забуде, що ти вчинив йому. Тоді я надішлю [посланця] і візьму тебе звідти. Для чого мені упродовж одного дня втратити вас обидвох?⁴⁶ І сказала Ревека Ісаакові: Я життям не рада від дочок Хетових; якщо Яків візьме дружину з дочок Хетових, як оці, із дочок цієї землі, то для чого мені й життя?

¹ Коли Ісус скінчив усі слова оці, то сказав учням Своїм: ² Ви знаєте, що за два дні буде Пасха, і Син Людський буде виданий на розп‘яття.³ Тоді зібралися першосвященики і книжники і старшини народу на подвір‘я першосвященика, на ім‘я Кайяфа.⁴ І ухвалили на раді взяти Ісуса підступом і вбити.⁵ Але казали: Лише не на свято, щоб не зчинилося обурення в народі.⁶ А коли Ісус був у Віфанії, в домі Симона прокаженого,⁷ Підійшла до Нього жінка з алебастровою посудиною вельми коштовного мира і вилила Йому на голову.⁸ Учні Його побачили це і обурилися, і казали: Нащо подібне марнотратство?⁹ Бо можна було б продати це миро за велику ціну і дати бідним.¹⁰ Але Ісус зрозумів їхнє замішання, і сказав їм: Нащо вчиняєте прикрість жінці? Вона добру справу вчинила для Мене;¹¹ Тому що вбогих завжди маєте поруч, а Мене не завжди маєте;¹² Коли жінка вилила миро це на тіло Моє, вона приготувала Мене до похорону.¹³ Істину повідую вам: Де тільки буде проповідуватися Євангелія ця по всьому світі, оповідатиметься й про те, що вона вчинила – на спомин про неї.¹⁴ Тоді один із дванадцяти, що звався Юда Іскаріотський, пішов до першосвящеників,¹⁵ І сказав: Що ви мені дасте, – і я видам Його вам? Вони запропонували йому тридцять срібняків;¹⁶ І звідтоді він шукав нагоди зрадити Його.¹⁷ А першого дня опрісноків наблизилися учні до Ісуса і сказали Йому: Де звелиш нам приготувати пасху Тобі?¹⁸ Він сказав: Підіть до міста, до такого-от чоловіка і скажіть йому: Учитель мовить: Час Мій близько, у тебе звершу пасху з учнями Моїми.¹⁹ Учні вчинили, як звелів їм Ісус, і приготували пасху.²⁰ А коли настав вечір, Він приліг з дванадцятьма учнями;²¹ І, коли вони їли її, сказав: Правду вам кажу, що один із вас зрадить Мене.²² Вони вельми засмутилися і почали казати Йому, кожний осібно: Чи не я, Господе?!²³ Але Він сказав у відповідь: Той, що опустить зі Мною руку в таріль, цей зрадить Мене;²⁴ А втім, Син Людський іде, як написано про Нього; але горе тому чоловікові, що ним Син Людський зраджується: краще було б цьому чоловікові не народжуватися.²⁵ При цьому Юда, що зраджував Його, сказав: Чи не я, Равві? [Ісус] говорить йому: Ти сказав.²⁶ І коли вони їли, Ісус узяв хліб і, благословивши, переламав; і давав учням, кажучи: Прийміть, їжте: це – тіло Моє.²⁷ А тоді взяв чашу, подякував Батькові, подав їм і сказав: Пийте з неї всі;²⁸ Бо це – кров Моя Нового Заповіту, що за багатьох проливається на відпущення гріхів.²⁹ Повідую вам, що віднині не буду пити від плоду цього виноградного аж до того дня, коли буду пити з вами нове [вино] у Царстві Батька Мого.³⁰ І вони, проспівавши псалма, пішли на гору Олив,³¹ Тоді сказав їм Ісус: Усі ви через Мене спокуситеся цієї ночі, – бо написано: Уражу пастиря, – і порозбігаються вівці отари;³² А по воскресінні Моєму зустріну вас у Галілеї.³³ Петро сказав Йому у відповідь: Якщо навіть усі спокусяться через Тебе, я ніколи не спокушуся.³⁴ Ісус сказав йому: Правду кажу тобі, що цієї ночі, перш ніж проспіває півень, тричі зречешся Мене.³⁵ Каже йому Петро: А хоч би належало мені померти з Тобою, не зречуся Тебе. Подібне казали всі інші учні.³⁶ Відтак приходить з ними Ісус на місцину, що називається Гетсиманія, і говорить учням: Посидьте тут, доки Я піду, помолюся там.³⁷ І, взявши з Собою Петра і обидвох братів Зеведеєвих, почав сумувати й тужити.³⁸ Тоді сказав їм Ісус: Душа Моя тужить смертельно; побудьте тут і попильнуйте зі Мною.³⁹ І, пройшовши трохи далі, упав ницьма обличчям Своїм, молився і казав: Отче Мій! Якщо можливо, нехай обмине Мене чаша оця; а втім, не як Я хочу, але як Ти.⁴⁰ І повернувся до учнів, й знайшов їх сплячими, і сказав Петрові: Чи й справді не могли ви одну годину помолитися зі Мною?⁴¹ Пильнуйте і моліться, щоб не впасти в спокусу: дух бадьорий, а плоть немічна.⁴² І знову, як відійшов удруге, молився, кажучи: Батьку Мій! Якщо не може ця чаша обминути Мене, щоб Мені не пити її, нехай буде воля Твоя.⁴³ І знову повернувся до учнів і знайшов їх сплячими, бо очі в них обважніли.⁴⁴ Він знову залишив їх, відійшов і помолився втретє, виповівши ті самі слова.⁴⁵ Тоді прийшов до учнів Своїх і сказав їм: А ви все ще спите? Ось наблизилася година, і Сина Людського віддадуть до рук грішників;⁴⁶ Підводьтеся, підемо: Ось, наблизився той, що зрадив Мене.⁴⁷ І коли Він ще говорив, аж ось, Юда, один із дванадцятьох, прийшов, і з ним безліч народу з мечами й кілками, від першосвящеників і старшин народних.⁴⁸ А той, що зрадив Його, подав їм знак і сказав: Кого я поцілую, Той і є, візьміть Його.⁴⁹ І тієї ж хвилі підійшов до Ісуса й сказав: Радій, мій Учителю! І поцілував Його.⁵⁰ А Ісус сказав йому: Друже, для чого ти прийшов? Тоді підійшли й поклали руки на Ісуса – взяли Його.⁵¹ І ось, один із тих, що були з Ісусом, простягнув руку, витягнув меча свого і вдарив служника першосвященика – відтяв йому вухо.⁵² Тоді сказав йому Ісус: Поверни меча твого на його місце, бо всі, що взяли меча, від меча загинуть.⁵³ Чи гадаєш собі, що Я не можу зараз ублагати Батька Мого, і Він пришле Мені більше, ніж дванадцять легіонів Ангелів?⁵⁴ А яким чином справдиться Письмо, що так має статися?⁵⁵ Тієї хвилини Ісус сказав народові: Немов на розбійника вийшли ви з мечами й кілками взяти Мене; щодня сидів Я з вами, навчаючи в храмі, і ви не брали Мене.⁵⁶ Це все сталося, щоб справдилися писання пророків. Тоді всі учні покинули Його і повтікали.⁵⁷ А ті, що взяли Ісуса, повели Його до Кайяфи, першосвященика, куди зібралися книжники і старшини.⁵⁸ А Петро йшов за Ним здалеку, до подвір‘я першосвященика; а коли зайшов у двір, то сів із служниками, аби побачити кінець.⁵⁹ Першосвященики і старшини і увесь синедріон шукали лжесвідчення супроти Ісуса, щоб зрокувати Його на смерть.⁶⁰ І не знаходили; і, хоч багато лжесвідків приходило, не знайшли. Але нарешті прийшли два лжесвідки.⁶¹ І сказали: Він казав: Можу зруйнувати храм Божий і за три дні спорудити його.⁶² І підвівся першосвященик і сказав Йому: [Чому] нічого не відповідаєш? Що вони супроти Тебе свідчать?⁶³ Ісус мовчав. І першосвященик сказав Йому: Заклинаю Тебе живим Богом, скажи нам, чи Ти Христос, Син Божий?⁶⁴ Ісус сказав йому: Ти сказав; навіть повідую вам: віднині бачитимете Сина Людського, що сидить праворуч сили і прийде на хмарах небесних.⁶⁵ Тоді першосвященик роздер одежу свою і сказав: Він Бога зневажив! Для чого нам іще свідків? Ось, щойно ви чули зневагу до Нього!⁶⁶ Як вам здається? А вони сказали у відповідь: Завинив до смерти.⁶⁷ Тоді плювали Йому в обличчя і били Його по щоках, а інші киями били.⁶⁸ І казали: Назви нам, Христосе, хто вдарив Тебе?⁶⁹ А Петро сидів поза двором. І підійшла до нього одна служниця і сказала: Ти також був з Ісусом галілеянином.⁷⁰ Але він зрікся перед усіма, сказавши: Не відаю, що ти кажеш?⁷¹ А коли Він виходив за браму, побачила його інша і сказала тим, що були там: І цей був з Ісусом із Назарету.⁷² І він знову зрікся присягою, що не знає Цього Чоловіка.⁷³ Згодом підійшли, що стояли там, і сказали Петрові: А ти насправді з них, бо навіть мова твоя викриває тебе.⁷⁴ Тоді він почав присягатися і божитися, що не знає Цього Чоловіка. І раптом заспівав півень.⁷⁵ І пригадав Петро слово, яке сказав йому Ісус: Передніше, аніж проспіває півень, тричі зречешся Мене. І вийшов геть, і плакав гірко.