¹ А Яків рушив шляхом своїм. І зустріли його Ангели Божі.² Яків, забачивши їх, сказав: Це табір Божий. І назвав ім'я місцині тій: Маханаїм.³ І послав Яків перед собою вісників до брата свого Ісава на землю Сеїр, до краю едомського.⁴ І наказав їм, сказавши: Отак скажіть панові моєму Ісавові: Ось що говорить служник твій Яків: Я жив у Лавана, і прожив донині.⁵ І є у мене воли і віслюки і дрібна скотина, і служники, і служниці, і я послав сповістити [про себе] пана мого, щоб надбати приязнь перед очима твоїми.⁶ І повернулися вісники до Якова, і сказали: Ми ходили до брата твого Ісава, він іде назустріч тобі, і з ним чотириста чоловіків.⁷ Яків дуже злякався і знітився, і поділив людей, які були з ним, і скотину дрібну й велику, і верблюдів, на два табори.⁸ І сказав: Якщо Ісав учинить напад на один із таборів і винищить його, то другий табір зможе врятуватися.⁹ І сказав Яків: Боже батька мого Авраама і Боже батька мого Ісаака, Господе, який сказав мені: Повернися до краю твого, до вітчизни своєї, і Я буду добродіяти тобі!¹⁰ Не достойний я всіх милостей і всіх благодіянь, котрі Ти дарував служникові Твоєму; тому що я лише з палицею моєю перейшов цей Йордан; а тепер у мене два табори.¹¹ Благаю тебе: Врятуй мене від руки брата мого, від руки Ісава, бо я боюся його, щоб він, як прийде, не забив мене [і] матері з дітьми.¹² Ти сказав: Я буду добродіяти тобі, і вчиню нащадків твоїх, як пісок морський, котрого не порахувати через безліч.¹³ І ночував там [Яків] тієї ночі. І взяв від того, що мав, у дарунок Ісавові, братові своєму: ¹⁴ Двісті кіз, двадцять козлів, двісті овечок, двадцять баранів,¹⁵ Тридцять верблюдів дійних із лошатами їх, сорок корів, десять волів, двадцять віслючок, десять віслюків.¹⁶ І дав у руки служникам своїм кожну череду окремо, і сказав служникам своїм: Ходіть переді мною, і залишайте відстань од череди до череди.¹⁷ І наказав першому, сказавши: Коли брат мій Ісав зустрінеться тобі і запитає, говорячи: Чий ти? І куди йдеш? І чия [череда] перед тобою?¹⁸ То скажи: Служника твого Якова це дарунок, надісланий панові моєму Ісавові; ось, і сам він за нами.¹⁹ Те саме наказав і другому, і третьому, і всім, котрі йшли за чередами, кажучи: Так скажете Ісавові, коли стрінете його.²⁰ І скажете: Ось, і служник твій Яків за нами. Тому що він сказав [подумки]: Вчиню приязним його дарами, котрі йдуть переді мною; а потім побачу обличчя його; можливо, й прийме мене.²¹ І пішли дари перед ним; а він тієї ночі ночував у таборі.²² І підвівся тієї ночі, і, взявши двох дружин своїх, і двох служниць своїх, і одинадцять синів своїх, перейшов через Яббок у брід.²³ І, взявши їх, перевів через потік, і перевів усе, що в нього [було].²⁴ І залишився Яків один. І боровся із ним якийсь Муж аж до вранішньої зорі.²⁵ І, забачивши, що не здолає його, торкнувся суглоба стегна його, і звихнув суглоба стегна у Якова, коли він боровся з Ним.²⁶ І сказав: Відпусти Мене, бо зійшла зоря. [Яків] сказав: Не відпущу Тебе, поки не благословиш мене.²⁷ І сказав: Як ім'я твоє? Він сказав: Яків.²⁸ І сказав: Віднині ім'я тобі буде не Яків, а Ізраїль, бо ти боровся з Богом, і людей долати будеш.²⁹ Запитав і Яків, кажучи: Я благаю тебе, скажи ймення Твоє. І Він сказав: Навіщо ти запитуєш про ймення Моє? І благословив його там.³⁰ І назвав Яків ім'я місцині тій: Пенуїл; бо, [казав] він, я бачив Бога лицем до лиця, і вціліла душа моя.³¹ І зійшло сонце, коли проходив Пенуїл; і кульгав він на стегно своє.³² Тому й донині сини Ізраїля не їдять жили, котра на суглобі стегна, через те, що [Той], [Хто боровся], торкнувся жили на суглобі Якового стегна.