Читаємо: 1 Самуїла 5, Римлян 4

¹ А филистимляни взяли Божого Ковчега і принесли його з Евен-Гаезеру до Ашдоду.² І взяли филистимляни Ковчега Божого, і занесли його до храму Даґона і поставили біля Даґона.³ А наступного дня вранці підвелися ашдодяни, аж ось, Даґон лежить ницьма на землі перед Господнім Ковчегом! І взяли вони Даґона і поставили його на його місце.⁴ А наступного дня підвелися вони вранці, аж ось, Даґон лежить ницьма на землі перед Господнім Ковчегом! А Даґонова голова та обидві долоні рук його [лежать] відтяті на порозі, – тільки тулуб Даґонів лишився при ньому.⁵ А тому жерці Даґонові і всі, хто входив до капища Даґонового в Ашдоді, не ступають на поріг Даґонів аж до цього дня.⁶ І затяжіла рука Господня над ашдодянами, і Він уражав їх, і покарав їх болючими наростами, в Ашдоді і в околицях його.⁷ І побачили те ашдодяни, і сказали: Нехай не залишиться у нас Ковчег Бога Ізраїлевого; бо важка рука Його і для нас, і для Даґона, бога нашого.⁸ І послали, і зібрали до себе всіх филистимських володарів, і сказали: Що нам учинити з Ковчегом Бога Ізраїлевого? І сказали: Нехай Ковчег Бога Ізраїлевого перейде до Ґату. І вони перенесли Ковчега Бога Ізраїлевого до Ґату.⁹ По тому, як відправили його, була рука Господа супроти міста, – жах вельми великий, – і вразив Господь мешканців міста від малого до великого, і з'явилися на них нарости.¹⁰ І відіслали вони Ковчега Божого до Екрону; і коли прийшов Ковчег Божий до Екрону, заволали екроняни, говорячи: Принесли до нас Ковчега Бога Ізраїлевого, щоб вигубив нас і народ наш.¹¹ І послали, і зібрали всіх володарів филистимських, і сказали: Відішліть Ковчега Бога Ізраїлевого; нехай він повернеться на своє місце, щоб не вигубив він нас і народу нашого. Бо смертельний жах був у всьому місті, і Божа рука вельми затяжіла на них.¹² І ті, котрі не вмерли, уражені були наростами, так що зойк у місті підносився до небес.

¹ І що ж, скажемо, Авраам, батько наш надбав за плоттю?² Якщо Авраам виправдався справами, він має похвалу, але не перед Богом.³ Бо що оповідає Писання? Повірив Авраам Богові, і це зараховано йому у праведність.⁴ Тому, хто виконує якусь роботу, нараховується заробіток не з ласки, але з обов‘язку;⁵ А тому, хто цього не чинить, але вірує в Того, Хто виправдовує нечестивого, віра його постає як праведність.⁶ Так само й Давид називає блаженною людину, котрій Бог зараховує праведність незалежно від справ.⁷ Блаженні, чиї беззаконня прощені і чиї гріхи покриті;⁸ Блаженна людина, котрій Господь не завважить гріха.⁹ Блаженство це стосується обрізання чи до необрізання? Ми кажемо, що Авраамові віра зарахувалася як праведність.¹⁰ Коли зарахувалася? По обрізанні, чи до обрізання? Не по обрізанні, а до обрізання.¹¹ І ознаку обрізання він прийняв, мов печать праведности через віру, котру мав у необрізанні, аж так, що він став батьком усіх віруючих у необрізанні, щоб їм також зарахувалася праведність.¹² І батьком обрізаних, і не лише тих, що прийняли обрізання, але також і тих, що ходять по слідах віри батька нашого Авраама, котру він мав у необрізанні.¹³ Бо не Законом дарована Авраамові, або ж насінню його, обітниця – бути спадкоємцем світу, але праведністю віри.¹⁴ Бо коли спадкоємці ті, що в Законі, то марна віра і не діє обітниця;¹⁵ Бо Закон викликає гнів, тому що, де немає Закону, там немає і злочину.¹⁶ Отже, за вірою, щоб з милости було, щоб обітниця була неодмінно для всіх, не лише за Законом, але й за вірою нащадків Авраамових, котрий є батько всім нам;¹⁷ Як написано: Я настановив тебе батьком багатьох народів, – перед Богом, Котрому він повірив, що животворить мертвих і називає неіснуюче, як існуюче.¹⁸ Він, понад надію, повірив надією, а тому став батьком багатьох народів, за сказаним: таким численним буде насіння твоє!¹⁹ І не знемігся він у вірі і не вважав, що тіло його, майже столітнього, уже омертвіло, і лоно Саррине вже не живе;²⁰ Не мав сумніву в обітниці Божій через невіру, але був твердий у вірі, прославивши Бога.²¹ І був уповні певен, що Він міцний і виконає обіцяне.²² А тому й зараховано йому як праведність.²³ А втім, не стосовно до нього одного написано, що зарахувалося йому,²⁴ Але стосовно також до нас, зарахується й нам, що вірують у Того, Хто воскресив із мертвих Ісуса Христа, Господа нашого.²⁵ Що був виданий за гріхи наші і воскрес для виправдання нашого.