Читаємо: Буття 16, Матвія 15

¹ Сара ж жінка Аврама, не родила йому. Була ж у неї рабиня єгиптянка, якій імя Агар.² Сказала же Сара Аврамові: Ось замкнув мене Господь, щоб не родити. Ввійди, отже, до моєї рабині, щоби народити від неї дітей. Послухав же Аврам голос Сари.³ І Сара жінка Аврама, взявши Агар свою рабиню єгиптянку, по десятьох роках, як жив Аврам у землі Ханаанській, і дала її Аврамові своєму мужеві йому за жінку.⁴ І ввійшов до Агар, і зачала. І побачила, що має в лоні, і була упокорена господиня перед нею.⁵ Сказала же Сара до Аврама: Я обиджена тобою. Я дала мою рабиню на твоє лоно, побачивши ж, що має в лоні, я була упокорена перед нею. Хай судить Бог між мною і тобою.⁶ Сказав же Аврам до Сари: Ось твоя рабиня в твоїх руках. Роби з нею, як лиш тобі є до вподоби. І Сара завдала її зла і вона втекла від її лиця.⁷ Знайшов же її ангел Господа Бога при джерелі води в пустині при джерелі на дорозі Сур.⁸ І сказав їй господний ангел: Агар рабине Сари, звідки ідеш і куди прямуєш? Вона ж сказала: Я втікаю від лиця Сари моєї господині.⁹ Сказав же їй господний ангел: Повернися до своєї господині і впокорися під її руки.¹⁰ І сказав їй господний ангел: Множучи, помножу твоє насіння, і не почислиться від великого числа.¹¹ І сказав їй господний ангел: Ось ти маєш в лоні, і породиш сина, і назвеш його імя Ізмаїл, бо почув Господь твоє упокорення.¹² Він буде людиною поля. Руки його на всіх, і руки всіх на ньому, і житиме перед лицем усіх своїх братів.¹³ І призвала Агар імя Господа, що говорив до неї: Ти Бог, що споглянув на мене. Бо сказала: Бо побачила передімною того, що зявився мені.¹⁴ Задля цього прозвала криницю: Криниця де передімною я бачила. Ось між Кадисом і між Варадом.¹⁵ І породила Агар Аврамові сина, і назвав Аврам імя свого сина, якого породила йому Агар, Ізмаїл.¹⁶ Аврам же був вісімдесять шість літним коли породила Агар Аврамові Ізмаїла.

¹ Тоді приступають до Ісуса фарисеї та книжники з Єрусалима й кажуть: ² Чому твої учні переступають Завіти предків: не миють своїх рук, коли їдять хліб.³ А Він у відповідь сказав їм: Чому ж і ви порушуєте Божу заповідь через ваші передання?⁴ Адже Бог сказав: Шануй батька та матір. І ще: Хто зневажає батька або матір, хай буде скараний на смерть.⁵ А ви кажете: Хто скаже батькові чи матері: Добро, яким би Я міг допомогти вам, є дар для Бога;⁶ тож може й не шанувати свого батька [чи матері]. Так і ви - задля ваших передань паплюжите заповідь Божу.⁷ Лицеміри, добре пророкував про вас Ісая, кажучи: ⁸ Цей народ [наближається до Мене своїми устами,] губами шанує Мене, серце ж їх далеко від Мене;⁹ даремно ж шанують Мене, навчаючи людських заповідей.¹⁰ Закликавши юрбу, сказав їм: Слухайте й розумійте: ¹¹ не те, що входить в уста, опоганює людину, а те, що виходить з уст, опоганює людину.¹² Тоді учні, приступивши, кажуть йому: Чи не знаєш, що фарисеї, почувши слово, спокусилися?¹³ Він же у відповідь сказав: Кожна рослина, якого не насадив мій Небесний Батько, буде викорінений.¹⁴ Облиште їх: це сліпі проводирі сліпих. А коли сліпець веде сліпця, обидва впадуть у яму.¹⁵ У відповідь Петро попросив Його: Поясни нам цю притчу.¹⁶ Ісус же відповів: То й досі ви без розуміння?¹⁷ Не розумієте, що все, що входить в уста, іде до живота і випадає з відходами?¹⁸ А те, що виходить з уст, виходить із серця, та оскверняє людину.¹⁹ Бо з серця виходять лукаві думки, убивства, перелюби, розпуста, злодійство, неправдиві свідчення, хули.²⁰ Це те, що опоганює людину; їсти ж невмитими руками - не опоганює людини.²¹ Вийшовши звідти, Ісус попрямував до околиць Тира й Сидона.²² Жінка-хананейка з тих околиць вийшла і кричала, кажучи: Господи, Сину Давидів, змилосердись наді мною; бо мою дочку тяжко мучить біс.²³ Він не відповів їй жодним словом. Підійшли Його учні та почали благати Його, кажучи: Відпусти її, бо вона кричить нам услід.²⁴ Він сказав у відповідь: Я посланий тільки до загиблих овець з дому Ізраїля.²⁵ Та ж підійшла, вклонилася Йому й каже: Господи, допоможи мені.²⁶ А Він у відповідь сказав: Негаразд відбирати хліб у дітей і давати щенятам.²⁷ Вона сказала: Так, Господи, але й щенята їдять кришки, що падають зі столу їхніх панів.²⁸ Тоді Ісус відповів їй і сказав: О жінко, велика твоя віра: хай буде так, як ти хочеш. І видужала її дочка тієї ж миті.²⁹ І, відійшовши звідти, Ісус наблизився до Галилейського моря і, зійшовши на гору, сів там.³⁰ Приступили до Нього численні юрби, маючи при собі кривих, сліпих, калік, німих та багатьох інших; і клали їх до Його ніг, а Він лікував їх.³¹ І юрба дивувалася, бачачи, що німі розмовляють, каліки здорові, кульгаві ходять і сліпі бачать; - і прославляли Бога Ізраїльського.³² Ісус же, покликавши своїх учнів, сказав: Жаль мені цих людей, бо вже три дні перебувають зі Мною і не мають що їсти; не хочу відпустити їх голодними, щоб часом не знесилились в дорозі.³³ Кажуть Йому учні: Звідки нам у пустині взяти стільки хлібів, аби нагодувати таку юрбу?³⁴ А Ісус питає: Скільки хлібів маєте? Вони сказали: Сім і трохи рибин.³⁵ Звелівши юрбі розлягатися на землі,³⁶ Він узяв сім хлібів та рибу і, віддавши хвалу, переломив та дав учням, а учні - людям.³⁷ Усі їли й понаїдалися. І зібрали сім повних кошиків шматів, що залишилися.³⁸ А тих, що їли, було чотири тисячі чоловіків, не рахуючи жінок та дітей.³⁹ Відпустивши народ, Ісус сів у човен і прибув до околиць Магдалинських.